4 травня у Мистецькому Арсеналі в Києві відкривається виставка світлин французького фотографа Юрія Білака «Проекція». Фотограф показав війну на Донбасі через призму сюжетів Леонардо да Вінчі, Рембрандта та інших світових класиків. Юрій Білак – французький фотомитець з буковинським корінням – шість разів побував на Майдані, а потім – кілька разів у зоні АТО. Як наслідок – сотні фотографій, що вже восени будуть зібрані в окремий альбом. Разом з фотографіями з Майдану. А наразі сучасний Донбас очима француза представляють в Україні.
Юрій Білак народжений вже у Франції, але його батьки – українці родом з Буковини, які також стали жертвами війни – Другої світової. Саме через війну вони опинилися у далеких світах… Батько, Орест Білак, воював у складі Буковинського куреня (напіввійськове формування ОУН – ред.), який після його розпуску німцями за націоналістичну діяльність опинився у Франції, де в 1944 році перейшов на бік французького Руху опору. Юрій з дитинства розмовляє українською, виховувався в українських традиціях. Каже, що у домі батьків біля Ліону французькою не розмовляють ніколи.
Своїм батькам, яким вже по 90 років, фотограф не говорив, що їде фотографувати війну, аби не тривожити їх. Показати зроблені фото вперше вдалося завдяки Українському кризовому медіа-центру. Виставка відкрилася в галереї Адміністрації Президента України Second Floor Art Center, де її бачили в тому числі відомі політики Анджей Дуда (Президент Польщі) і Джо Байден (віце-президент США)… В Мистецькому арсеналі глядачі побачать 16 найкращих фото. Автор назвав виставку «Проекція», тому що кожна світлина відтворює сюжет знаменитих полотен живопису чи фото. Фотографії великого розміру – 2, 50 м на 3, 10 м., над кожною розміщена картина, сюжет якої ліг в основу.
Юрій Білак щойно приїхав в Україну. І в нього лише одна ніч, аби змонтувати виставку.
– Фотографії не висітимуть на стіні, – розповідає фотомитець, – а стоятимуть на підлозі, на спеціальному каркасі. Над кожною світлиною меншого розміру буде та картина, за сюжетом якої зроблено фото. В залі буде темно. Направлене світло прожекторів освітлюватиме лише світлини.
Як розповідає Юрій Білак, виставку відкриє Президент України Петро Порошенко. Очікується, що на відкритті буде багато відомих людей. В тому числі митці, з якими фотограф добре знайомий: Іван Леньо з гурту «Козак систем», Фома із гурту «Мандри», художник Юрій Журавель…
– Але для мене найголовніше, – додає Юрій, – що будуть українські бійці, з якими я запізнався на фронті і які стали героями моїх фотографій. Я дуже хотів, аби були всі військові, яких я зустрічав на Донбасі та ті, кого я фотографував на Майдані, під час Революції Гідності. Але не у всіх з них є можливість приїхати до Києва, багато з них воює…
Ідея мого проекту «Проекція» бере свій початок з минулорічного Великодня, – розповідає Юрій Білак. – З Великодня, який я зустрів на Донбасі. Для солдатів закінчилася Служба Божа. Хлопці сіли за стіл, і розташувалися саме так, що це нагадало мені картину Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря». Разом зі священиком якраз вийшло 12 осіб. На людей падало слабеньке світло, старі стіни недобудованого заводу, Матір Божа на стіні… Так мені прийшла думка зробити фотографії, сюжети яких нагадували б відомі картини. Аналогії наче знаходилися самі собою. Наприклад, у Рембрандта є картина «Філософ, що медитує», де поруч із філософом – круті сходи. Довго шукав щось подібне в зоні АТО. І випадково перед села Піски побачив таку картину: хлопці охороняють міст, на який потрапляють сонячні промені. Вони падають на довгі сходи, зроблені з ящиків від набоїв. Під мостом – жовтий пісок…
– А були світлини, які виникали дуже швидко. Наприклад, коли я зустрів біля Новоайдара бійця Ігоря, у мене одразу виникла асоціація із козаком Мамаєм із картини «Козак Мамай». Також використав для своїх творів і сюжети відомих світових фотографій. Джо Розенталь, американський фотограф, зробив знамениту фотографію американських солдатів, які піднімають прапор на горі Сурібаті під час битви за Іодзіму (японський острів) у Другій світовій війні. Я зробив подібну фотографію біля села Піски, де «кіборги» встановлювали український прапор на даху Донецького аеропорту.
Загалом, каже фотограф, зробив у цьому проекті 24 світлини, але наразі покаже не всі. На виставці у Мистецькому арсеналі відвідувачі зможуть побачити проекцію картини Жана-Франсуа Мілле «Анжелюс» – чоловік і жінка у полі. Художник відтворив сюжет, як після того, коли раптом у храмі закалатав дзвін, трудівники почали молитися, аби Всевишній дозволив їм завершити роботу. Юрій зафіксував своїм фотоапаратом українських волонтерів – жінку і чоловіка, які моляться посеред поля за українців, вбитих на своїй землі російськими загарбниками… Фотопроекція Білака знаменитої картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» має умовну назву «Воїни АТО пишуть листа Султіну», тобто Путіну. На світлині зображені бійці 30-ї бригади. Юрій Білак знайомий із Сергієм Собком, командиром механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу. Сергій також був героєм фотографії Юрія «Тайна вечеря» на Донбасі.
Героя «Автопортрету з відрізаним вухом і люлькою» Вінсента ван Ґоґа Юрій знайшов поблизу Маріуполя. Пан Віктор з Рівенщини, вирощував там сад, виховував дітей, а згодом і онуків. А як почався у Києві Майдан, подався до столиці. Звідти його шлях проліг на війну, аби захистити своїх дітей, онуків і Україну. Багато українців на війні потрапили в полон, де були піддані тортурам: їх били, відрізали частини тіла. Віктор зімітував для фотосесії бранця, якому відрізали вухо. В кадрі і люлька, що тамує біль…
Іншого героя – проекції «Автопортрет» Ґюстава Курбе (інша назва «Зневірений) – французьки й фотограф знайшов поблизу Артемівська. Це Юрій, який пройшов через пекло війни і бачив на фронті таке, чого б не побажав бачити навіть лютому ворогові. Але навіть після пережитого його погляд випромінює добро і гордість, бо він стоїть на варті незалежності своєї країни…
А ще на світлинах Юрія – чарівні волонтерки у, наприклад, образі вермеєрівської «Дівчини з перловою сережкою». Цей портрет нідерландський художник написав більше чотирьох століть тому. Але він довго не давав спокою фотографу, бо Юрій хотів відшукати на Донбасі подібний образ жінки на війні. Військові з гордістю переповідають легенди про волонтера Аліну, яка пройшла разом з нашими бійцями горнило битви за Іловайськ і виходила разом з ними з котла. Коли російські окупанти жорстоко били українських солдатів, Аліна намагалася надати їм допомогу. Навіть отримавши поранення, вона зробила собі укол, і знову кинулася рятувати побратимів. Юрій знайшов її у Слов’янську і таки зробив фото. Воно вийшло оптимістичне, і, безумовно, з перловою сережкою.
Фотограф спроектував на сучасну війну також картину Віллема Класа Геда «Бенкетна п’єса з шинкою». Ця робота особлива. Натюрморт написаний у мирний час: стіл уже після трапези. На фотографії ж Білака – стіл перед тризною. Стіл пишний, але на ньому – солдатський пайок. До нього Юрій Білак додав фруктів. Поруч – варення з Майдану, понівечена тарілка з Будинку профспілок, обгоріла ікона з Майдану і розписана каска, снайперські кулі. Ліворуч – фото 18-річного юнака Георгія, з яким Юрій Білак познайомився на Майдані. З Києва хлопець пішов на фронт захищати Україну. Там і загинув. Як спомин про нього – запалена свічка…
Всі світлини, крім «Тайної вечері» – постановочні, – зауважує Юрій. – На війні це складно організувати. Це ж не фотостудія, де можна робить по кілька дублів.
Виставка «Проекція» у Мистецькому арсеналі триватиме до 14 травня. А вже восени Юрій має запрошення привезти «Проекцію» до Торонто, Канада. Звідти – до Нью-Йорку. Також восени Юрій Білак втілить свою мрію: видасть великий, на 400 сторінок, фотоальбом, який умовно буде поділений на три частини: світлини з Майдану, світлини з війни на Донбасі та світлини з проекту «Проекція». Всі кошти, які Юрій отримає від продажу альбому, він передасть дітям, які втратили у цій війні батьків…
Фото Мар’яна Лазарука (Чернівці) та надані Юрієм Білаком
04.05.2016