З Товмацкого.
Недавно завязало ся у Львові товариство музично-співоче "Львівскій Боян". Не потребую говорити, кілько утїшила нас на провінції ся вість. Вже ж хоч-би лиш для того самого, що Русини, такій співолюбивий нарід, не мали до тепер своєї власної святинї для плеканя своєї народної музи, що наш Орфей славяньскій шукав собі приюту по чужих кутах — вість тая розрадувала нас сердечно. Але гаразд, що і ми прийшли вже до того і збудували собі святиню для нашої Полігимнії і маємо товариство, котрого нам вже давно треба було. Єсть у нас сила роботи до залагодженя — великій шмат рілї тої неуправленої — а робітників у нас до того так мало — пожаль ся Боже — от на пальцях би почислити можна. Тепер же чей змінить ся тої — маємо велику надїю, що товариство тоє зросте до тої висоти, на якій оно стояти повинно, що єсли може не випередить другі того рода товариства, то принайменше не лишить ся по заду.
Велика праця жде тоє товариство, бо чи-ж маємо яке инше виданє пісень наших крім "Кобзаря", "Бояна", "Бібліотеки музикальної", видаваної питомцями гр.-кат. семінарії, та поодинокі виданя пісень народних і власних композицій Н. Лисенка? А чи-ж се вже все? Чи-ж ми вже більше пісень не маєм? Чи-ж нема вже що більше видавати? Та-ж окрім світских пісень давнїйших і новійших композиторів, котрі то пісни до тепер не видїли єще світа в публичнім якім виданю, маємо єще тілько церковних, маємо тілько псальмів пречудних, котрих нам завидують другі, а котрі літоґрафували від часу до часу питомцї гр.-кат. семинарії хиба для себе, бо-ж они і тілько світа бачили, що з семінарицкого віконця! Для чого-ж би не видавати таких річей для всїх? Та-ж радо, не лише Львів та Перемишль, послухали би і другі композицій Бортняньского, Лаврівсвого, і др. От се най буде задачею того нашого товариства, єсли хоче, після статутів, будити замилованє до співу та музики і на провінції — видавати періодично, чи як там — от хоть-би і на взір "Музикальної Бібліотеки" крім світских пісень такі цїнні річи, як суть псальми і инші церковні пісни. Що бібліотека така має рацію истнованя і може розходитись численно, найлучшим доказом "Бібліотека Музикальна", котрої декотри числа мусїли бути в другім накладї видавані.
Ще одна річ. Загально дає ся чути недостача легких пісень церковних приладжених на селяньскі або міщаньскі хори мужескі. Єсть вправдї партитура видана о. Кипріяном — але тая хоть і як цїнна, не відповідає зовсїм потребам мужеского хору, бо приладжена на мішані хори, з малими може виїмками, а по друге, наклад єї зовсїм вичерпаний. Маємо вправдї єще другу партитуру пісень церковних на три голоси, видану проф. Вахнянином, але тая знаменита лишень для дїтей, для шкіл народних, но хори мужескі не можуть з неї нїчого користати. До тепер однакож не маємо зовсїм — так менї здає ся — партитури легких пісень церковних, приладжених на хори мужескі. Може хтось зробити закид, длячого би не закладати хорів мішаних по селах та місточках? Ось тому — що не всюди дасть ся заложити хор мішаний, бо дївчат тяжко намовити до ходженя на науку, а по друге — де був заложений хор мішаний на селї — то по найбільшій части упав або зовсїм, або знидїв і зійшов на нї-на-що! Де нема руки, котра би собі що року добирала свіжих сил до хору, там хор мішаний мусить упасти! Говорю се з власного досвіду.
Знаю приватно, що о. Кипріян зложив цїлу службу Божу на молитвах самоїлкових, здаєсь менї на чотири мужескі голоси. Партитури тої єсть до тепер, — о скілько менї відомо — три примірники, з котрих оден мав бути у самого Вп. о. композитора, а оден примірник бачив я давнїйше в збірнику нот у о. Селезїнки, пароха в Янчинї. Длячого би не видати таких річей, котрі би радо повитали всї любителї співу? Готова служба Божа лежить в манускриптах, а тимчасом ті, що закладають хори по селах та місточках, мусять бороти ся з великими трудностями і або переробляти пісни з мішаних квартетів, або самі мусять складати які легонькі пісни; ну, але не кождий має зараз під руками якій відповідний инструмент до складаня квартетів! На тім длятого нераз позбиває ся найлїпша охота. Може би ми мали до тепер більше хорів на провінції чи то селяньских, чи міщаньских, як би не той брак відповідних пісень. Велику безперечно для наших хорів прислугу віддав п. О. Нижанковскій своїми колядами різдвяними, думаю проте, що не меншу прислугу віддав би й той, хто би підняв ся виданя такої-ж партитури і инших пісень церковних на мужескі голоси. Виданє таке недовго би лежало на лавках книгарских. Виданя того вижидаємо! Надїємо ся, що львівскій Боян не довго каже ждати на тую партитуру, бож і закладанє хорів по селах та місточках лежить в єго проґрамі!
Не маємо нїгде виданих на квартети пісень відсвятних, як: піснь до св. Николая, до пресв. Богородицї в Підкамени, в Барі і т. п., принайменше о такім виданю нїгде до тепер я не чув. Пісень таких анї на мужескі анї на мішані хори нїгде я не бачив, крім в співаннику церковнім п. Вахнянина. Єсть их там чотири тілько всего. Алеж то страшно мало, — впрочім на мужескі голоси неспосібні, бо се терцети ще і мішані до того, а нам здали би ся квартети ще й мужескі до того!
Отжеж після мене справа тая досить важна і пильна, бо від неї залежить нераз завязанє хорів по селах або місточках, а відома річ, кілько причиняють ся хори до піднесеня краси нашого обряду. Длятого не засипляйте панове справи, беріть ся пильно до дїла, а нарід рускій вдячностію заплатить Вам за се дїло.
[Дѣло]
17.03.1891