Захисники валюти біткойн мають рацію: гроші є шахрайським трюком, формою «застиглого бажання»
Біткойн — децентралізована, головно електронна валюта, яка не пускається в обіг і не забезпечується ґарантіями центральних банків, — завжди була подібною на магічний трюк. Він не створює з соломи золото, прядучи її, а перетворює зужиті обчислювальні ресурси на гроші, що їх люди насправді прийматимуть як плату.
Радикальні лібертаріанці страшенно хотіли вірити в це, тому що сподівалися: це може розв'язати наступну дилему. Вони віддають перевагу ринкам перед політикою і люто не довіряють державам. Та насправді сучасні держави володіють монополією на гроші, яких потребують ринки для того, щоб працювати.
Біткойн, якби став загальновизнаним, міг кинути виклик державному домінуванню в економіці. Він задуманий для того, щоб запобігти монополії держав чи інших об'єктів, створюючи нову валюту, засновану на обміні інформацією й утрудненні для будь-якого об'єкта одержання контролю. Політичні методи зникають і замість них, мов за помахом чарівної палички, з'являється поєднання технології та криптографічних доказів.
На жаль, чари розвіялися. Котрісь із технологічних інновацій, пов'язаних з біткойном, залишаться. Політичний проект — ні. Біткойн не перемагає традиційну політику, а радше поступається їй.
Найбільші битви зосереджені на найбільше новаторському елементі біткойну, блокчейні. Це децентралізований ґросбух транзакцій, які використовують біткойн. «Майнери» конкурують один з одним, аби розв'язати обчислювально важкі проблеми. Переможець отримує новий біткойн, але також підтверджує «блок» поставлених в чергу операцій, які потім додаються у ґросбух і поширюються в спільноті.
Ця система була задумана для того, щоб замінити реґулювання сторонніх організацій децентралізованим управлінням. Через технічні причини це починає підводити. Кожен блок є малим, а це означає, що система може здійснювати водночас лише кілька транзакцій. В міру того, як більше людей почали використовувати біткойн, система ставала дедалі ненадійнішою.
Проблема в тому, що її налагодження вимагає політичної угоди. Оскільки біткойн не має централізованого управління, нема нікого, хто може віддати наказ. Творець біткойну, який ховався за псевдонімом Сатосі Накатомо, очевидно, зник багато років тому, полишивши важливі рішення на щораз більше роздратовану спільноту.
Деякі впливові члени біткойн-мережі хочуть змінити валютний протокол, щоб зробити блоки більшими, аби одночасно випускалося більше біткойну, пришвидшуючи транзакції. Інші відповіли обуренням, заявляючи, що це може зруйнувати біткойн. Кардинальні зміни протоколу могли б «розгалузити ланцюг», теоретично створивши дві різні валюти з несумісними даними, одна — для тих, хто прийме ці зміни, а інша — для тих, хто їх відкине.
Інші натомість хочуть прибрати ключову роль обробки транзакцій з блоків транзакцій, покладаючись більше на «бічні ланцюги». З іншого боку, ця ідея є спірною: бічні ланцюги можуть перетворити уніфікований підхід біткойну на мішанину квазісумісних власних розробок.
Основна пропозиція розгалузити ланцюг вимагатиме від 75% біткойн-мережі пристати на цю пропозицію перед тим, як вона буде повністю впроваджена в життя. Проте ніхто не має повноважень забороняти людям впливати на громадську думку в незаконний спосіб. Компанії, які прихильно ставляться до зміни протоколу, як-от Coinbase, який є «гаманцем» біткойну і здійснює його біржові операції, стали мішенню DoS-атак з метою від'єднати їхні сервери від Інтернету. Люди обох сторін відмовилися від біткойн-мережі, отримавши погрози.
Ця загальна бійка наочно показує головну проблему технологічного лібертаріанства. Воно не уникає політики, а лише тимчасово витісняє і маскує її. В міру того, як біткойн ставав успішнішим, він також ставав потенційно прибутковішим. На зміну ідеології прийшла боротьба за те, що кому належить. І виявляється, що лібертаріанці не надто добре дають собі раду з тим, аби додуматися, як розв'язати ці політичні конфлікти.
В міру того, як ця боротьба стає публічно видимішою, вона завдаватиме шкоди біткойну за межами його основної бази ентузіастів. Захисники біткойну щодо одного мають цілковиту рацію. Гроші є шахрайським трюком, формою «застиглого бажання», як описав їх письменник Джеймс Бьюкен. Ми віримо в них лише тому, що всі решта вірять в них. Тож якщо ті, хто вірить в біткойн, вірили достатньо сильно і переконали інших людей вірити, вони мали шанс зробити його загальноприйнятим.
Тепер це буде набагато важче. Безсумнівна цінність біткойну залежить від віри в неймовірне. Важко побачити, як ілюзія спрацьовує, коли фокусники б'ють одне одного на сцені.
Henry Farrell
The bitcoin magic is losing its Midas touch
Financial Times, 9.03.2016
Зреферувала Галина Грабовська