Релігія як соціальний клей? Віра в божество, що все знає та всіх карає, могла спростити нашим предкам процес утворення перших цивілізацій. Адже релігійні переконання сприяють співпраці з незнайомцями, що розділяють твою віру. Принаймні це засвідчив експеримент з представниками різних культур. У такий спосіб віра могла сприяти переходові від життя в родах до виникнення складних соціальних структур, розповідають учені в журналі Nature.
Віра та релігія – не просто приватна справа, вони визначають також і те, як ми поводимося з іншими, формуючи суспільство, в якому ми живемо. На релігію впливає також середовище, воно породжує специфічний образ бога, що потім домінує в культурі. На тому, чи вірування зі свого боку можуть сприяти виникненню перших цивілізацій, вже тривалий час спекулюють учені.
Наші предки мисливців-збирачі з давніх-давен жили разом у маленьких керованих сімейних кланах – всі знали одне одного. Проте це змінилося з виникненням більших, складніших суспільств. Тепер до нього належали і чужинці, що жили далеко одне від одного, вони потребували допомоги, довіри, співпраці – цілком нова ситуація.
За таких умов, згідно з гіпотезою, релігія могла відіграти ключову роль, перетворивши незнайомців на одновірців, тобто на членів спільноти, гідної довіри. «Віра в моральних, суворих і всевидячих богів могла поширити співпрацю, довіру, справедливість навіть на віддалених однодумців», – пояснюють Бенджамін Ґрант Пужицкі (Benjamin Grant Purzycki) та його колеги з Університету Британської Колумбії (США).
Чи ця гіпотеза правильна, науковці перевірили з допомогою експерименту, в якому взяла участь 591 людина, що представляла вісім різних культур. Учасниками стали і мисливці-збирачі Танзанії, і скотарі та землероби з південних районів Тихого океану та Бразилії, і представники культури найманих працівників з Сибіру і Республіки Маврикій. З-поміж їхніх віросповідань були християнство, індуїзм і буддизм, деякі піддослідні вірили в духів природи та предків.
Всі учасники експерименту повинні були виконати однакове завдання: вони мусили розділити певну суму грошей між горщиком, в якому містилися гроші для далеких, незнайомих представників їхньої ж релігії, та горщиком, який призначався для них самих або для місцевих однодумців. Всіх учасників детально розпитали про їхні релігійні переконання.
Виявилося: вид релігії визначав, наскільки готовими до співпраці та соціалізації були учасники дослідження. «Чим виразніше піддослідні описували своїх богів як таких, що все знають та карають за прогрішення, тим більше монет віддавали для своїх далеких незнайомих побратимів», – розповів Пуржицкі.
Переконання, що моральний бог карає, якщо не дотримуватися його приписів, приносило далеким одновірцям майже в п’ять разів більше монет, ніж незнайомим побратимам піддослідних, що не вірили в суворого бога. Очікування божої винагороди, здається, не мало визначального впливу на готовність до співпраці, адже воно не спонукало учасників дослідження поділитися з чужими представниками своєї релігії, розповідають учені.
Науковці вважають: гіпотезу про те, що релігія могла відіграти важливу роль у розвитку ранніх суспільств, підтвердили. Адже віра в морального, строгого бога об’єднувала великі, радше анонімні групи. «Релігія спонукала до справедливого поводження з одновірцями-чужинцями, поширювала просоціальну поведінку», – розповідає Пужицкі.
Політолог Домінік Джонсон (Dominic Johnson) з Оксфордського університету в коментарі до експерименту зазначає: «Релігія є наймогутнішим механізмом, який винайшло людство, аби об’єднати людей для досягнення спільних цілей. Ніхто не сумнівається в могутності релігії, коли йдеться про джерело лояльності до бога та групи людей».
Strafender Gott als kulturelle Triebkraft?
Scinexx.de, 11/02/2016
Зреферувала Соломія Кривенко
13.02.2016