Зібралася в одній ждальні, як то кажуть, кумпанія невеличка, але чесна.
Замість балакати собі про погоду, чи про що, чи взагалі сидіти маком, оці темні типи давай атакувати безборонних дівчаток. Очевидно, язиками.
— Прошу вас, — каже один тип, — я дивлюсь, а вона починає зачіску собі робити. Розумієте, стоїть дівка за буфетом, тут хліб, там ковбаса, тут масло, а вона гребінь кладе поміж продукти. Кров ударила мені до голови. Ну, й дав же я їй научку...
— Пхі... — говорить другий. — Це ще нічо... Я бачив недавно, як одна за буфетом у нову суконку переодягалася, примірювала...
— Та вони собі з нас узагалі мало що роблять... — підюджує третій тип. — Ану, спробуйте нпр. стояти в "хвості". Ще як ви собі красунь, джиґун, то ще як так, але звичайному смертельникові, то... пожди, брате...
— А що ви скажете на те, що мені трапилось в одній крамниці? — починає ще якийсь аґітатор темних сил. — Стою, розумієте, в "хвості" й запримічую, що воно не йде так, як слід. Звертає чоловік увагу панянці з-за ляди, а вона в крик. Мовчати, каже, мені. Слово по слові й вона гульк з-за ляди, та до мене. Приказує мені негайно вилєґітимувати ся перед нею...
— Ну, й дав би я їй лєґітимацію! — гукає котрийсь із типів, а за ним хором гуде ціла кумпанія.
— Таку би на мак стерти....
Я, борони Боже, не належав до тієї кумпанії й був тільки поневільним свідком цілої тієї балачки.
Ясно, що можна було дати добру научку цим демаґоґам. Можна було як на долоні виказати безосновність цих усіх напастей. Мала дитина знає, що все й усюди треба дбати про свою причіску. На те й суконка, та ще й нова, щоб її надягати, примірювати, тощо. Ясно, що як хтось, скажім, джиґун, красунь, то його швидше треба полагодити. Взагалі все те й багато іншого така панянка краще знає від усяких непокликаних клієнтів. Вже вона сама краще знає, що, куди й як...
Проте я не обізвався, ні словом. До таких демаґоґів не було чого обзиватися. Ані їх не переконаєш, ні дівчаткам від цього не було б користі.
Тут треба, на мою думку, радикальніших заходів.
Найкраще було б, гадаю, озброїти панянок, ось так, як міліцію.
Адже хіба зовсім інакше була би вийшла ця притичина з лєґітимацією тоді, коли ця панянка була би мала прим. шаблюку чи револьвер.
— Лєґітимація! — і панянка тиць під ніс цьому нахабі дуло бравнінґа.
Не бійтеся, не стало б тоді в нього охоти пискувати до безборонного дівчатка, ні! Го-го! Так би терпляче слухав, такий був би маленький, малесенький...
[Краківські вісті]
09.02.1891