Гопаком по граблях

Українська політика остаточно набула рис постмодернізму — навіть скандали виходять переспівуванням того, що колись вже не раз траплялося і мало злі наслідки.

Відставка тижня

У вересні 2005 року колишній об'єднаний соціал-демократ, а на той час один з фундаторів партії Народний Союз «Наша Україна» і Державний секретар Олександр Зінченко зібрав прес-конференцію, під час якої повідомив про «відродження корупційних схем у вищих ешелонах влади» і складення власних повноважень. Це стало початком кінця «помаранчевої» влади, яка за наступні роки президентства Віктора Ющенка деґрадувала у всіх напрямках.

Через десять з половиною років без прес-конференції, але з таким самим бекґраундом виступив міністр економічного розвитку і торгівлі — «варяг», себто литовець, Айварас Абромавичус.

Історія повторилась у вигляді фарсу. Ющенко свого часу психанув і розігнав всю «команду переможців», не зважаючи на особи — чи то прем'єр Юлія Тимошенко, чи секретар РНБО Петро Порошенко. Тепер останній є президентом і мусить вигадувати, як не повторити всі ляпи Віктора Андрійовича. В того була когорта «любих друзів» у вигляді Третьякова, Мартиненка і самого Порошенка, а в Петра Олексійовича їх усіх замінив народний депутат Ігор Кононенко, який до того ж став ще й «сірим кардиналом» на кшталт одіозного Віктора Медведчука, бо вирішувати питання прагне в стилі саме цього кума Володимира Путіна.

Всю цю «Санта-Барбару», перемішану з «Кланом Сопрано» та Animal Planet, було подано до смакування народу, який поступово знову перетворюють на електорат.

Сам соленізант Абромавичус повідомив, що не поїде з України, й оцінив свою роботу на посаді голови МЕРТ на «четвірку». Те, що недовідставлений міністр забув про 12-бальну систему, яка тепер панує в українських школах, — півбіди. Гірше, що, траснувши дверима, він щойно після того почав збирати документи, які б доводили факти корупції «у вищих ешелонах влади». Фіру, за давньою українською традицією, поставили перед конем.

Відкликання тижня

Можливо, вчинок кількох високопоставлених чиновників мав на меті демонстрацію консолідованого уряду в стилі «не все так погано у нашому домі», але відкликання міністрами заяв на власне звільнення з КМ стало ще одним недолугим епізодом в поточній містерії-буф.

«Я публічно оголошую, що відкликаю свою заяву про відставку», — сказав міністр інформаційної політики Юрій Стець. І додав: «Виключно діалог з суспільством може нам надати можливість врятувати соборність України і державу. Наголошую на тому, що всі органи влади мають проводити свої засідання публічно, в прямому ефірі. Щомісяця представники всіх органів влади, в тому числі і ті, які сидять тут, мають публічно звітувати про діяльність свого органу влади».

Коли Стець з посади йшов, то казав, що все заплановане вже зробив, але тепер, як в старому анекдоті, концепція помінялася.

«Я несу відповідальність за долю країни в ці непрості дні. І я хочу відкликати свою заяву про відставку. Я проти деструктивного політичного тиску на процеси — як від партії, фракції, так і окремих депутатів і чиновників. Я буду наполягати на реалізації вже розпочатих процесів — як в частині нашої протидії російській аґресії, так і в наших євроінтеґраційних зусиллях», — заявив міністр аграрної політики і продовольства України Олексій Павленко, і стало зрозуміло, що буде на столі в посполитих і хліб, і до хліба.

Ораторам склав компанію міністр охорони здоров'я України Олександр Квіташвілі, який хоче і надалі працювати заради майбутнього України і не хоче залишати розпочаті справи незакінченими. Не всюди ще грип поборено, а без посмішки цього гостя з Кавказу засідання уряду будуть неповноцінними.

Найпринциповішим виявився міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. Чоловік покидав свою посаду через низьку міністерську зарплатню. Тепер каже так: «Я готовий заявити, що я відкликаю свою заяву за умови, що будуть виконані ряд принципів. Перший принцип — справедлива зарплата для держслужбовців. Другий принцип. Я почав дуже важливі процеси в сфері держзакупівель на "Укрзалізниці". У минулому році було зекономлено мільярди гривень, а підприємства "Укрзалізниці" і підприємства Мінінфраструктури стали багато в чому тестовим майданчиком для системи електронних закупівель».

Все це роблять дорослі люди з вищою освітою і без видимих проблем з психікою.

Феміда тижня

Генеральний прокурор Віктор Шокін з'являється на публіці лише в екстраординарні моменти. Наприклад, як у листопаді минулого року, коли на нього був здійснений замах за допомогою тепловізора. Цього разу пару шефові ГПУ склав керівник СБУ Василь Грицак. Головний спецслужбіст розповів про знайдені й ідентифіковані «стволи», з яких вбивали Небесну сотню.

«З великою долею ймовірності можна сказати, що це фраґменти 22 автоматів Калашникова та одного кулемета Калашникова. Крім цього — один ствол 12-го калібру мисливської гладкоствольної зброї», — повідомив Грицак. «Слідством доведено повністю та беззаперечно, що з цієї зброї вбивали майданівців», — додав Шокін.

Дуетом все виходило струнко, якщо забути про те, що слідство триває майже два роки, а справжніх винуватців трагедії на Майдані, Інститутській та Грушевського не покарано. Виступ Шокіна соло був фатальним. Прокурор згадав про Януковича і розкрив люду очі: «Справу проти нього фактично завершено. Зрозуміло, що він керував усім процесом через своїх соратників, своїх людей — і вбивствами на Майдані, усім-усім керував Янукович». А далі сивого правдошукача занесло з причинно-наслідковими справами. Майбутнє президента-втікача, на думку Шокіна, таке: «Щойно війна на сході України завершиться — а я на це сподіваюся, — здоровий глузд і торжество міжнародного закону переможе, і ми отримаємо Януковича назад в Україну». Як пов'язані воєнні дії і потрапляння любителя страусів до обіймів української Феміди — відомо тільки Генпрокурору.

Фінанси тижня

Виступати перед майже порожнім залом — нелегка справа, і навіть підготована людина може виявити слабкість й озвучити щось зайве або щось зовсім зайве. Голова Національного банку України Валерія Гонтарєва була готова пояснити народним депутатам, які ще не встигли покинути приміщення під куполом, чому знову гривня відчуває себе кволо.

«Внаслідок ситуативних і фундаментальних факторів упродовж січня надходження валюти до країни скоротилися на 27% порівняно з груднем, а продаж валюти на міжбанківському валютному ринку впав на 43%», — з правильних і розумних слів почала фінансист.

А от говорити політикам, що «додався ще один ситуативний фактор — політична нестабільність, яка створює невизначеність щодо майбутнього країни і може стати підставою для ажіотажного попиту на валюту», не варто, бо вони можуть сприйняти то на свою адресу і зробити погані висновки.

Краще заплутувати сферами відповідальності НБУ. Наприклад, так: «Національний банк відповідає за інфляцію, цінову стабільність і фінансову стабільність у державі. Наша мета щодо інфляції — 12%. Щоб її досягти, ми не можемо собі дозволити девальвацію, яка у нас була. Але я не буду вам прогнозувати курс, тому що Національний банк відповідає за інфляцію».

Гарно звучить фраза: «Ми вже вичистили всі ці "зомбі"-банки, які вимивали гроші». А пропонувати народним депутатам дати голові НБУ за повернення рефінансування якусь медаль було трохи нескромно. Зрештою, якщо Гонтарева тепер вже переймається і приватизацією, яка так само, як подальше падіння світових цін на енергоносії, поліпшить курс гривні, то геть ту скромність.