(Lemberg. Tiz hónap az orosz cаrizmus uralma alatt. — Irta Pogаny Iózsef)
Дня 22. червня 1915 p. появилася у Львові перша австро-угорська патруля, 24. червня був тут уже один з найславнїйших мадярських письменників і соціольоґів д-р Йосиф Погані, — і за три днї повстала перша книжка про російське панованє у Львові. Отже книжка, в якій швидкість і бистре око репортера дає фотоґрафію радїючого міста, що по десятимісячнім російськім панованю може нарештї свобідно відітхнути. Та автор є в першій мірі соціольоґом, і тому дістаємо в сїй книжцї фотоґрафію, яка віддає всю нужду і стражданє сього страшного десятимісячного часу. Бачимо на нїй також причини, корінє тих страждань, — і так "російський Львів" являєть ся перед нашими очима неначе на операційнім столї.
Хто найбільше терпів підчас російського панованя? Перше всего Українцї, які остали у Львові. Огляд історії України показує, як вона мусїла бороти ся на два фронти: проти Росії і проти Польщі, як Росія аж через опанованє України стала великодержавною могучістю. При історичних конфлїктах усе мусить виринути українське питанє. Сама Україна одначе довго була позбавлена національної свідомости, висші верстви відпали від неї, і так остала нація поневолена, нація селянства, пролєтаріату. Революція в Росії і загальне і рівне виборче право в Австрії висувають українське питанє на полїтичну арену. Так встає Україна. Галичина стає українським Піємонтом, огнищем думки про самостійність України.
В інтересї царизму лежало здавити українську національну свідомість. Се робив він у Росії і се мало стати ся в Галичинї. Галичина була небезпечна для Росії, і тому цар хотїв конче дістати її під свій скиптр. Як писав Отто Бавер, тепер дїйсно стало актуальним питанє, чи Росія вдержить Україну, чи "російський світ" розпадеть ся на дві національні одиницї. Се були причини, чому Росія в Галичинї так переслїдувала Українцїв. Вони не сміли навіть писати приватних листів своєю рідною мовою. А з українським "Дїлом" російські власти раз-два впорали ся: коли нема української мови, то й не сміє виходити українська ґазета. Одначе Українцї не подавали ся, і своїми переслїдуванями Росіяни нїчого не осягнули: російська інвазія хиба скріпила їх внутрішню силу.
Побіч українського питаня обговорює д-р Поґані всї инші справи, характеристичні для російської інвазії, яка хотїла зробити зі Львова російське місто. Отже жидівське питанє, далї безробітє і тим самим соціяльне питанє, в кінцї проституцію, яка мала одначе не тільки соціяльні, але також глибокі психольоґічні причини.
Книжка д-ра Поґанія дає нам документи радїючих, веселих, визволених душ мешканцїв Львова, отже документи, які легко зникають. Власне тому має ся книжка особливу вартість. Історик може дати історичні документи. Журналїст, який є при тім соціольоґом, дав у своїй книжої більше нїж історію, бо житєвий документ міста Львова.
Рухи душі зараз по усуненю російського панованя відбивають ся в сїй книжцї як у зеркалї води. Та на днї води лежать ще трупи і весь намул російської інвазії...
Львів, 20 сїчня 1916.
[Дїло]
23.01.1916