Колотилося протягом року в Галичині і з утворенням нових – об'єднаних – громад. Процес, безперечно, важливий, можна навіть сказати, що історичний: влада децентралізується, повноваження спускаються «на місця». Власне, важливість питання провокує його проблемність.
Спершу люди по селах ніяк не могли домовитися, хто з ким і як об'єднується, потім ніяк не вдавалося (зрештою, і не вдалося) підігнати кількість громад до норм, спущених із Кабміну, — кількість, яку створили на місцях, перевищує ту, на яку розраховували у Києві.
Моделі повітового устрою Галичини. Але до цієї справи ще ой як далеко: наразі втрясаємо громади
Міністерські чиновники нервували й підганяли реґіони, мовляв, не встигнете домовитися — втратите гроші і владу. Однак коли все «втряслося» на місцях (Галичина навіть стала форвардом у децентралізаційному процесі — громада Печеніжина (Франківщина) першою в усій країні пройшла процес створення від «а» до «я»), з'ясувалося, що життєздатність нових громад не забезпечена законодавчо. Дійшло до абсурду: стара адміністративна структура вже, а нова ще не мали ані грошей, ані повноважень для кермування, господарювати у селах не стало кому й життя зупинилося — сміття не вивозилось, цвинтарі не прибиралися… Верховну Раду довелося штурхнути, аби вона в останні тижні старого року кинулася «важливіших» справ й завершила свою частину децентралізації.
04.01.2016