Немов химерний сон, минулі дні одчаю
і шибениць хрести і дзвони ланцюгів.
Цвіте огнями Львів і рік новий стрічає,
підносячи, мов стяг, звитяжний, гордий спів.
І срібний сніг летить веселими зірками.
У сяйві ліхтарів, і щасні люди йдуть.
Шумить радянський Львів, уквітчаний піснями,
і місяць розлива над ним проміння ртуть.
Годинник одлунав. Урочисті обличчя,
згуртовані ряди, ми — буря, ми — метал.
На всі кінці землі звучить і кличе, кличе,
під зорями Кремля "Інтернаціонал".
За вікнами сніги, та ніч весною лине,
і наче на гіллі майовий цвіт буя...
Здіймає щастя тост над світом батьківщина,
Стрічає рік новий орлиная сім'я.
Це миру рік новий. Ми творимо залізно
для людства новий світ. А там, де бою крик,
стрічає гнаний люд, за межами вітчизни,
у клекоті війни, новий кривавий рік.
Там смерть шаліє скрізь. Вона б усе пожерла
в розгоні чорному на спаленій землі.
І тупо зводяться гармат гарячі жерла,
й багнети груди рвуть, і ниють кулі злі...
Та шле мій рідний край сіяння в тьму грозову,
над гуркотом страшним кривавої зими,
і очі стомлені підводяться від крові
і дивляться на нас з надією із тьми.
А світло все летить, де від крові тумани,
де не змовка й на мить безумний бою гам.
Воно летить, як знак, що прийде час жаданий,
омріяний в віках настане день і там.
[Вільна Україна]
01.01.1941