за час від лютого 1888 р. до грудня 1890 р.
Світлий Зборе!
В имени уступаючого видїлу товариства політичного "Народна Рада" маю честь зложити справозданє з дїяльности тогож товариства за час від перших загальних зборів, с. є. від дня 2 н. ст. лютого 1888 р. по день нинїшний.
Час трох лїт, за котрий маю зложити справозданє, єсть безперечно довгій час в житю поодинокого чоловіка, за котрий судьба чоловіка може змінити ся на лїпше або на гірше. Не такій то довгій час в житю народів а тим менше в житю народа, що лиш зачинає жити серед самосвідомости політичної і доходити своїх прав національних. Тому вже з початку мушу зазначити, що наслїдки дїяльности товариства політичного "Народна Рада" не суть ще нинї здобутками готовими, котрі змінили радикально истнуючій стан річи на лїпше, а о скілько се наступить, покаже недалека будучність.
З уваги на подїї, які зайшли в тім трилїтнім часї, годить ся дальше зазначити, що товариство політичне "Народна Рада" станувши на проґрамі Головної Ради Рускої з року 1848, не відступило від неї, поклавши своєю цїлію: розвій народности рускої яко самостійної народности славяньскої, именно через переведенє в дїло признаної їй конституцією рівноправности, через оборону права руского народа і попиранє того-ж интересів: політичних, культурних, суспільних і економічних.
Приходячи до річи годись ся передо вcїм згадати про дві резолюції, які запали на перших загальних зборах товариства, а именно на внесенє посла Іосифа Гурика щоби товариство виєднало в дорозї законній зміну закона дорогового з дня 7 липня 1885 В. з. кр. 39 в тім напрямі, щоби роботизни були заступлені додатками до податків, і на внесенє о. Данила Танячкевича в справі відмовленя санкції цїсарскої законови краєвому о презентації народних учителїв. Теперішний стан справи про зміну закона дорогового — звістний в нашім краю. Минувшої бо каденції соймової поставив наш посол о. Ник. Сїчиньскій внесенє на зміну закона дорогового з дня 7 липня 1885 В. з. кр. ч. 39. в тім напрямі, щоби знести престації в натурі, а тягар будови і удержанє доріг розложити на мешканцїв Галичини відповідно до оплачуваних податків. Внесенє се не було приняте більшостію сойму краєвого. По мисли бо ухвали сойму краєвого з дня 11 вересня 1888 р. припоручено видїлови краєвому, щоби сей розслїдив, о скілько суть конечні зміни закона дорогового з дня 7 липня 1885 р., а також, щоби збирав матеріяли, на підставі котрих має наступити зміна того закона. Справа конечности зміни сего закона була предметом резолюції 3-го всенародного віча, відбувшого ся у Львові дня 11 жовтня 1888 р., поставленої послом о. Николаєм Сїчиньским, а взиваючої правительство, щоби оно взяло иніціятиву до зміни закона дорогового. Наші посли соймові певне не залишать сеї справи в теперішній каденції соймовій, а тогди і товариство політичне "Народна Рада" виступить з петицією, щоби ся справа була полагоджена в користь интересів меншої посїлости.
В спpaві ухваленого більшостію сойму краєвого в р. 1887 проєкту закона о правних відносинах стану учительского в публичних школах народних, зміняючого закон краєвий з дня 2-го мая 1873-го р. В. з. кр. 251, котрим то проєктом відобрано радам шкільним місцевим право презентованя народних учителїв і надано се право радам шкільним окружним, внесло товариство в місяци мартї 1888 р. представленє до міністра-президента ґр. Таффого і до міністра просвіти Ґавча, в котрім висказало ся рішучо против нового закона і жадало, щоби сей проєкт не одержав цїсарскої санкції. При тім піднесло товариство тоті обставини, що замірена зміна єсть обмеженєм автономії громад і що нарід рускій в Галичинї, не маючи своїх заступників у висших властей шкільних, не може надїяти ся справедливого увзглядненя своїх интересів при обсаджуваню учителїв народних радами шкільними окружними або і радою шкільною краєвою. Однакож помимо того дотичний закон одержав санкцію цїсарску і був оголошений яко закон краєвий з дня 1 сїчня 1889 В. з. кр. ч. 16. Ходило бо ту о се, чи полишити право презентованя народних учителїв при громадах, чи при властях державних. Коли-ж більшість соймова против своїх засад о автономії зреклась тої автономії що-до именованя народних учителїв на користь правительства, то було річею цїлком природною, що правительство з сего скористає і предложить проєктований закон до повисшої санкції.
З дальших справ, якими займало ся наше товариство політичне, хочу зазначити коротко поступованє того-ж в трех родах справ: 1) в справах біжучих, на які звертало увагу товариство політичне "Народна Рада", 2) в справах виборчих, а 3) в справі політичного положеня нашого народу в Галичинї.
Що-до справ біжучих, годить ся піднести, що в місяци цвітни 1888 р. внесло наше товариство представленє до міністерства торговлї у Відни, щоби на будуючій ся палатї для ц. к. дирекції почт і телеґрафів у Львові були уміщені всї написи також і в язицї рускім. Представленя сего, на жаль, не увзгляднено, хотяй жаданє наше зовсїм оправдане і справедливе, бо-ж дирекція почт і телеґрафів у Львові єсть публичним урядом в столици краю, котрий замешкують три міліони народу руского, і хотяй того рода жаданє наше щодо будуючої ся в 1887 р. палати для ц. к. дирекції державних зелїзниць увзгляднено.
Коли на веснї 1888 року почали відбувати ся по наших читальнях в краю численні ревізії під позором, що статути читалень не суть належито остемплевані, то видїл товариства віднїс ся письменно до тогдїшного намістника краю Є. Е. Филипа Залеского і жадав заборони тих противзаконних ревізій зі сторони властей скарбових і жандармів, відстрашуючих нарід від просвіти і читалень. Се мало той наслїдок, що як жандарми так і власти скарбові занехали на дальше таке поступованє.
В місяци жовтни 1888 р. обняв керму справ краєвих на місце Филипа Залеского теперішний намістник Казимир ґр. Бадені. З тої причини дня 8-го н. ст. падолиста 1888 р. явили ся делеґати товариства під проводом Впов. патріота і найстаршого члена видїлу, проф. д-ра Омеляна Огоновского, у п. намістника і, витаючи єго на так важнім становищи, висказали перед ним проґраму Русинів-народовцїв, припоручаючи новому заступникови правительства, щоби звернув свою увагу на справи народу руского в Галичинї і справедливо відносив ся до всяких змагань народу.
В дни 10 н. ст. падолиста 1888 р. помер незабутний наш патріот, провідник політичний і член основатель товариства, бл. п. Стефан Качала, котрий в своїм завіщаню записав на наше товариство квоту 1.000 зр. Сей запис ще не зреалізований, бо розправа спадкова, котра провадить ся в судї повітовім в Збаражи, до нинї ще не укінчена.
Користаючи в нагоди, що сойм краєвий резолюцією з дня 15 н. ст. жовтня 1888 р. візвав правительство до реорґанізації ґiмназії низшої в Бучачи, т. є. на переміну єї на ґімназію державну і доповненє чотирма висшими клясами, внесло наше товариство політичне в місяци лютім р. 1889 петицію до міністра просвіти Ґавча і до палати послів ради державної о заложенє ґімназії рускої в Чорткові а евентуально о зреорґанізованє теперішної чотироклясової ґімназії в Бучачи на цїлу ґімназію з руским язиком викладовим. В тій петиції представлено, що галицкі Русини, не могучи добитись заспокоєня своїх найконечнїйших потреб народних у репрезентації краєвої, в соймі краєвім, а тим самим полагодити пекучих справ у себе дома, удають ся через своє товариство політичне "Народну Раду" до репрезентації цїлої австрійскої держави в тій надїї, що там найдуть обєктивнїйше оцїненє і справедливійше увзглядненє своїх потреб і жадань. Окрім своєї петиції виладило товариство взори петицій для громад і институцій, і ті дїйстно вислали в тім роцї численні петиції до палати послів ради державної в дїлї основаня одної рускої ґімназії у всхідній части краю. Справи тої до нинї остаточно не порішено, але судячи по заявленях як ц. к. намістника так і більшости сoймової підчас послїдної сесії, єсть річею майже певною, що в слїдуючім роцї шкільнім одержать Русини ще одну ґімназію з руским язиком викладовим.
Що-до справи виборів то товариство політичне "Народна Рада" в часї, до котрого відносить ся се справозданє, брало чотири рази чинну участь в виборах. Першій раз при виборах доповняючих до сойму краєвого з менших посїлостей з округів виборчих: Комарно Рудки і Снятин Заболотів, що відбули ся в серпни 1888 року, при котрих товариство наше самостійно ставило кандидатів посольских. — Другій раз при доповняючім виборі посла до ради державної з курії менчих посїлостей з округа виборчого Тернопіль-Збараж-Скалат, що відбув cя в лютім 1889 р. При тім виборі був зложений спільний головний комітет виборчій, під пров. сов. Теофіля Бережницкого, і в тім комітетї була заступлена "Народна Рада" через своїх делєґатів. — Третій раз при загальних виборах до сойму, відбувших ся в липни 1889 р. До сих виборів зложив ся в цвітни р. 1889 спільний головний комітет виборчій по мисли ухвали третього всенародного віча, що відбуло ся у Львові 11 н. ст. жовтня 1888 р. В склад ceго комітету, завязаного заходами наших послів соймових, входили: рускі посли соймові з минувшої каденції, делеґати "Народної Ради" і "Русскої Ради", а також заступника Є. Е. митрополита галицкої Руси. Сконсолідованє всїх сил наших до акції виборчої було конечне, щоби супротив спільного противника вибороти як найбільше число заступників народних до краєвої репрезентації. і дїйстно ycпіx сих виборів соймових був значно користнїйшій від виборів до попередної каденції, бо число вибраних послів зросло з девяти на шіснацять. — Послїдний раз займав ся справою вибору посла до ради державної з округа виборчого Бережани-Рогатин-Підгайцї в лютім 1890 р. також спільний головний комітет виборчій, але безуспішно супротив рішучої опозиції правительства.
Що-до справи політичного положеня народу руского в Галичинї, то товариство політичне "Народна Рада" заступаючи интереси того-ж народу, мусїло виходити з тої засади, що правительство краєве руководить ся системою неприхильною для народу руского, що не лиш більшість соймова не хоче увзгляднити найсправедливійших і найуміркованїйших жадань народу руского в Галичинї, але що і правительство переходить до порядку дневного над всїми жаданями народу pycкoгo.
Хотячи представити центральному правительству правно-політичне положенє Русинів і их жаданя, які належало би осущити в як найкоротшім часї — вислало товариство в цвітни 1887 р. своїх мужів довірія, Впов. д-ра Олександра Огоновского і посла Юліяна Романчука, до Відня і тоті мужі довірія представили цїлу справу президентови міністрови ґр. Таффому і міністрови просвіти Ґавчови, — полишаючи им пропамятні письма. Маленькою ознакою того, що правительство хоче увзгляднити потреби національні народу руского, було основанє самостійних руских кляс паралельних при ґімназії в Перемишли. Впрочім система лишила ся давною. З тої причини вислало товариство пропамятне письмо до міністра справ заграничних ґр. Кальнокого в місяци цвітню 1888 р., в котрім представило значінє народу руского в Галичинї для интересів політики державної. І се однакож що-надменше на разї не принесло нам зміни системи правительственної.
З-відси вийшло, що в минувшім poцї з самого початку біжучої каденції соймової, всї pyскі посли соймові без огляду на их особисті пересвідченя станули в соймі як один муж, виступаючи в оборонї прав руского народу, як супротив більшости соймової, так і системи правительства, підносячи в звіcтниx интерпеляціях до правительства все, що дїєсь в краю на шкоду рускої народности. Наше товариство політичне, слїдячи з свого обовязку за ходом справ публичних, — узнало тото виступленє руских послів соймових яко відповідне і виражало им за се своє признанє на руки голови клюбу руских послів Вп. посла Юліяна Романчука. Рівночасно візвало наше товариство політичне вcїx руских послів в радї державній у Відни, щоби они утворили один рускій клюб, і щоби згідно поступали з рускими послами соймовими.
Як з сего виходить, не була то опозиція, але голос заступників народу в имени прав і свободи політичної народу руского.
Минувша сесія соймова принесла нам новий зворот політичний. Запрошені заступники товариства політичного "Народна Рада" разом з Екс. митрополитом в дни 24 н. ст. падолиста 1890 р. до Екс. намістника, почули першій раз з уст представителя правительства, що оно хоче вдоволити справедливим жаданям народу руского в Галичинї, що правительство бажає свобідного розвою народности рускої в Галичинї, але правительству залежить на тім, щоби нарід рускій яко такій розвивав ся в Австрії. Се приняв до відомости Екс. митрополит яко князь церкви і заявив готовість підпирати интереси народу руского на основі народної проґрами, а заступники нашого товариства заявили, що се єсть проґрама і цїль товариства.
Коли-ж дня 28 н. ст. падолиста 1890 р. Впов. посол Юліян Романчук в своїм і свoїх одномишленників имени виголосив при ґенральній дебатї буджетовій в сoймi краєвім засади проґрами народної, кoтра єсть проґрамою товариства політичного "Народна Рада", то видїл почував ся до патріотичного обовязку заявити признанє послови Юл. Романчукови і єго одномишленникам, як також оголосити публично проґрамову відозву до "Русинів Галицкої Землї", котру підписали Високодост. владики нашої церкви, наші посли соймові і товариство політичне "Народна Рада".
Судячи річ, з котрого боку хто хоче, не улягає найменшому сумнівови, що справа руска нинї прояснилась, бо почув світ: хто ми і чого хочемо. Ми-ж не відступили і не відступимо від нашої народної проґрами. Головною бо задачею товариства політичного "Народна Рада" єсть не "разоряти", але "созидати", то єсть, сполучити всїх здоровомислячих Русинів, всїх вірних синів Руси під рідний прапор народний, до спільної працї над добром всїх верств народу руского.
Виходячи з такого становища — нинї не може бути мови о партіях межи Русинами під взглядом політичним, бо хто єсть і хоче бути Русином — той стане під народну хоругов, а хто не єсть чи не хоче бути Русином, той не може творити aнї партії анї фракції рускої!
На тім можу скінчити своє справозданє з дїяльности товариства політичного "Народна Рада". Блисше поясненє нинїшного нашого становиска політичного буде предметом реферату Впов. посла Юліяна Романчука. О скілько дїяльність товариства політичного "Народна Рада" принесе хосен народови рускому, покаже недалека будучність, а о скілько уступаючій видїл совістно сповнив вложені обовязки, зволять ласкаво осудити Загальні Збори.
[Дѣло]
27.12.1890