Гра про те, як невинні рішення можуть драматично змінити світ – «Притча про многокутники» (Parable of the polygons). Вона стала одним з лауреатів фестивалю соціально відповідальних ігор «Games for Change», що відбувається в межах нью-йоркського кінофестивалю «Tribeca». По суті, це головоломка, в якій трикутники й квадрати потрібно розмістити в такій послідовності, щоби кожен з них був задоволений. Насправді ж гра демонструє, як організувати суспільство так, аби представники двох великих груп, що відрізняються одна від одної, почувалися добре.
Гру «Притча про многокутники» розробили на основі теорії конфліктів, яку запропонував економіст Томас Шеллінг. Він – автор праць «Стратегія конфлікту», «Мікромотиви та макровибір» і «Динамічна модель сегрегації». 2005 року Томас Шеллінг отримав Нобелівську премію за те, що з допомогою теорії ігор розширив розуміння проблеми конфлікту та кооперації.
У грі, яку розробили відеохудожник Ві Харт і дизайнер Нікі Кейс, на різних полях розташовані сині квадрати та жовті трикутники. Їхній настрій змінюється залежно від того, хто розташований з ними по сусідству. Фігурки не те, що не люблять представників іншого виду багатокутників, їм навіть подобається, коли оточення різноманітне. Але цієї різноманітності потрібно в міру.
Гра полягає в тому, щоби розмістити всі фігурки в такий спосіб, щоби всі стали щасливими. Їх можна переміщати лише в тому випадку, якщо вони засмучені. Коли ж вони веселі, то гравець їх з місця не зрушить. Існує єдине правило, якого потрібно дотримуватися: «я хочу переїхати, коли менше третини моїх сусідів є такими, як я». Тобто кожен елемент почуватиметься добре в доволі гетерогенному середовищі.
Якщо по сусідству лише квадрати, то не вина трикутника, що він там не щасливий. З іншого боку, квадрат міг би втішити спільноту трикутників, але тільки в тому випадку, якщо сам зацікавлений у цьому. Маленькі індивідуальні упередження можуть перерости в суспільні, якщо група незадоволених стає великою.
Програма й сама розв’язує це заплутане завдання, вона демонструє вирішення: рівномірний розподіл багатокутників зазвичай не зробить їх щасливими, необхідно правильно відділити трикутники від квадратів. Гра може також продемонструвати, як змінюватиметься демаркація в суспільстві з часом, чи ставатиме більше незадоволених. Вона засвідчує, що перетворення суспільства – це не один завершений акт, а постійний процес.
Все, чого ми потребуємо, – це змінити уявлення про те, як мусить виглядати «прийнятне» середовище. «Отже, дорогі фігурки, пам’ятайте, що не йдеться про трикутники та квадрати, йдеться про те, як повинен виглядати наш світ, де всі себе почувають добре», – йдеться на офіційному сайті гри.
Джерело: ncase.me
Зреферувала Соломія Кривенко
26.12.2015