Порошенко, Папа і Путін

20 листопада у Ватикані відбулася зустріч Папи Франціска і президента України Петра Порошенка. Такі події за жодних обставин не є пересічними, оскільки римський престіл хоч формально і не вважається впливовим центром світової політики, проте його неформальний вплив є відчутним.

Світові лідери, як і очільники різних держав, часом навіть недружніх Католицькій Церкві, не проти з'явитись у ЗМІ в товаристві понтифіка. Про роль Пап у різноманітних світових процесах можна говорити багато. І не обов'язково звертатись до історії середньовічного чи модерного періоду, коли Папи і прагнули, і мали реальну політичну владу. Досить поглянути на Пап ХХ століття, таких як Іван ХХІІІ чи Іван Павло ІІ. Перший зіграв одну з ключових ролей у вреґулюванні Карибської кризи 1963 року, а вплив Івана Павла ІІ на процеси в комуністичній Польщі чи й загалом на крах совєтської імперії годі переоцінити. До речі, обох проголосив святими в один день нинішній понтифік — Франціск.

Президент Порошенко зустрівся з Папою Франціском в дуже непростий час. Україна стала частиною «третьої світової війни у фраґментах», як нещодавно охарактеризував ситуацію в світі сам Папа Франціск. Треба зазначити, що можливість збільшення саме такого роду конфліктів, замаскованих чи гібридних воєн, які мають лише вигляд локальних, проте в які втягненими різною мірою є багато країн світу, говорили вже на ІІ Ватиканському соборі. В документі цього собору — Gaudium et spes (грудень 1965), присвяченому Церкві в сучасному світі, йдеться також про можливе збільшення ваги терористичних актів у ґлобальному протистоянні. Як бачимо, отці ІІ Ватиканського собору не помилилися в своїх пересторогах.

Екс-президент України Віктор Янукович не зустрічався з римським Папою, але кілька разів бачився з Папою Александрійським і всієї Африки (єдиний у візантійсько-православному світі Патріарх, який також має титул Папи), осідок якого міститься в Єгипті. Навіть коли українська ялинка з Закарпаття прикрасила площу святого Петра (згідно з традицією, яку започаткував Іван Павло ІІ, різдвяну ялинку щороку дарує котрась із країн світу), Віктор Федорович до Ватикану не поїхав, хоч спершу ЗМІ оголосили, що він спрезентує карпатську красуню там особисто. Чіткі конфесійні симпатії, «напрестолування» особисто Патріархом Московським Кирилом Гундяєвим та «цивілізаційна орієнтація» на «русский мир», мабуть, зіграли тут свою ключову роль. Ватикан не належав до пріоритетних місць світу для зовнішньої політики України 2010–2014 років.

Зі змінами всередині країни, більше 10% якої складають католики двох традицій, змінилось і ставлення до Ватикану. Вже 26 квітня 2014 року Ватикан відвідав прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. Папа тоді вручив йому авторучку, якою мала б бути підписана мирна угода щодо України. Не забував України Папа Франціск і в своїх молитвах. Згадуючи про різні конфлікти в світі, він говорив також і про нас. Хоч трохи коробило українське вухо згадування України поруч із Сирією чи Ніґерією, але навіть згідно зі статистикою, яку відображає індекс терористичної загрози в світі, ми таки доволі близько до цих країн. Тому, кажучи нещодавно про «третю світову у фраґментах», понтифік, безперечно, мав на думці й нашу ситуацію.

Трохи збурило українську громадськість висловлювання понтифіка щодо самого конфлікту, який Папа назвав «братовбивчим» у своїй проповіді 4 лютого 2015 року. Глава УГКЦ, Святослав Шевчук, на прес-конференції в Римі з сумом заявив, що ці слова нагадали українцям «совєтську пропаґанду». І хоч після кількох гучних і різких висловлювань в бік римської дипломатії від представників української громадськості, і публічних, і непублічних, прес-служба римського престолу прояснила ситуацію навколо слів Папи (чи радше його спічрайтерів), заявивши, що цими словами Папа говорив про саму наявність конфлікту, без входження в деталі щодо його учасників. Прес-секретар Федеріко Ломбарді, ТІ, підкреслив, що апостольська столиця постійно наголошує на дотриманні норм міжнародного права у вреґулюванні ситуації, яка склалась. Про необхідність дотримуватись міжнародного законодавства щодо України Папа Франціск говорив також у спільному зверненні з Патріархом Константинопольським Варфоломієм 30 листопада 2014 року. Важливо, що саме апеляція до норм міжнародного права відрізняє позицію римського понтифіка від позиції Московського Патріарха, який на цю тему мовчить. Хоч дипломатам Російської Православної Церкви вдається вдавати солідарну з Ватиканом  «миротворчу позицію», проте їх «аполітичність» не є по суті ідентичною. І говорять вони все ж з різних позицій, вже лиш тому, що Ватикан не окуповував частини української території.

Увага до ватикано-української тематики була по-особливому гарячою під час візиту до Риму Владіміра Путіна. Існувало не так багато версій мети цього візиту. Оскільки очільник Росії ніколи не розглядав релігію серйозно, як самостійну від політики сферу. Ні в своїй країні, ні за її межами. Він напевне знає, що дивізій у Папи немає, але певну моральну вагу за ним таки змушений був визнати. Тому й подався підіймати своє міжнародне реноме саме до Ватикану. Перед тим продемонструвавши, що й Папа римський не є тією особою, до якої не можна запізнитись (на 50 хв.). Важливо також згадати, що у 2013 році Папа і Путін мали схожу позицію щодо воєнного втручання США в Сирії. Зрозуміло, що у кожного з них були свої інтенції, чому цього робити не варто, і вони дуже різняться. Проте такий позірний збіг «миротворчих» прагнень дає широке поле гри для російської пропаґанди.

Про саму розмову між представниками п'ятірки найвпливовіших людей світу не відомо нічого. Хоч люди, яким доводилось бесідувати з Папою на цю тему, говорили мені, що понтифік дуже добре усвідомлює, з ким він має справу і якою є ситуація. Тому, гадаю, не варто думати, ніби Владімір Путін міг переконливо подати Папі власну картину світу. Хто читав документи, які вийшли з-під пера нинішнього понтифіка, розуміє, що цей веселий чоловік жодним чином не є в своїх діях «простачком» літнього віку.

Про непростий зміст розмови свідчать прощальні слова Папи, в яких він закликав докласти щирих і сильних зусиль для досягнення миру. ЗМІ відразу розтиражували ці слова з наголосом саме на «щирих» зусиллях. А те, що саме ці слова потрапили в скупе ватиканське повідомлення, дало надію, що Папа розумів під ними те саме, що й хотілося б розуміти українцям. Червневу зустріч між Папою Францискім і В. Путіним аналітики назвали однією з найважчих за час його понтифікату. Оскільки багато хто очікував від Папи набагато відвертіших заяв. Так, посол США при Святому Престолі Кеннет Гакетт закликав Папу піднести на зустрічі з Владіміром Путіним питання непорушності кордонів у стосунку до анексії Криму Росією у 2014 році. Чи Папа порушив це питання у своїй приватній розмові — залишиться для істориків. Офіційні повідомлення про це мовчать, надію дає лише напружене лице очільника Росії на фотографіях після зустрічі.

Тож Петро Порошенко зустрівся з Папою Франціском на тлі всіх тих подій, які відбувались довкола україно-ватиканських стосунків. Передусім впадає у вічі атмосфера зустрічі, яка сильно контрастує з фотографіями візиту до Ватикану Владіміра Путіна. Франціск, зустрівши Петра Порошенка, звернувся до нього кількома фразами українською. Приватна зустріч тривала 20 хвилин. З офіційного ватиканського повідомлення можемо довідатись, що сторони говорили про ситуацію в Україні з наголосом на гуманітарній кризі, в якій опинилися сотні тисяч людей, а також на політичному вирішенні конфлікту. Папа знову говорив про міжнародні угоди, з наголосом на Мінські домовленості. Він також подарував президенту України символічний медальйон, на якому зображено оливкову гілку, що проростає крізь розколоту скелю, яка, зі слів Папи, репрезентує «бажання надії для України». До слова, Путіну Папа Франціск подарував медальйон із зображенням голуба — «Медальйон Ангела миру, який перемагає всі війни і говорить про солідарність між народами».

Повідомлення української делеґації додають до поданої інформації ще й те, що президент Порошенко вручив офіційне запрошення понтифіку відвідати Україну, а також просив про завершення беатифікаційного процесу праведного Андрея Шептицького та початок процесу беатифікації Степана Чміля, єпископа-салезіянина, що якийсь час був вихователем у школі, де навчався Хорхе Маріо Берґольйо — майбутній нинішній понтифік. У своєму інтерв'ю  для Радіо Ватикану Петро Порошенко висловив вдячність Папі за молитву про Україну, а також сказав про необхідність єдності світової спільноти перед обличчям тероризму та аґресії Росії щодо України і, зокрема, анексії Криму.

Щодо запрошення Папи Франціска до України, то, згідно з повідомленнями українських ЗМІ, понтифік не вперше отримав його. На початку 2015 року переговірник Центру сприяння звільненню заручників при СБУ Юрій Тандіт сказав в ефірі «5 каналу», що він вручив таке запрошення Папі Франціску якраз тоді, коли єпископи УГКЦ та РКЦ в Україні перебували в Римі з нагоди візиту Ad limina. Як і тепер, того разу українські ЗМІ почали анонсувати візит Папи в Україну. Належить додати, що  і греко-, і римо-католицькі єпископи не раз запрошували Папу в Україну, це навіть правило доброго тону для всіх єпископів, які відвідують Ватикан.

Проте з візитами понтифіків справа не є такою простою, і прийняття запрошення ще нічого не означає. Візити готуються заздалегідь, це може бути і за рік, і за два. Український візит Івана Павла ІІ у 2001 році був навіть свого роду винятком, оскільки офіційне підтвердження надійшло десь за півроку перед візитом. Наприклад, про цьогорічний візит Папи до США було оголошено ще в листопаді 2014 року. Тому наразі поспішним виглядає оголошення про те, що Папа приїде до України лише на підставі того, що він прийняв запрошення. Віктор Ющенко також запрошував Папу Бенедикта XVI в Україну, запрошення, безумовно, було прийняте, але візит не відбувся.

Звісно, візит Франціска може відбутись, зважаючи на схильність нинішнього понтифіка до непередбачуваних кроків (навіть перед обличчям небезпек, про які його попереджають напередодні візиту до Африки). Цілком можливо, що цей візит міг би відбутись під час беатифікації Митрополита Андрея Шептицького. Крім того, відомо, що триває низка беатифікаційних процесів і в Римо-Католицькій Церкві в Україні, в Мукачівській греко-католицькій єпархії, і все це могло б бути доброю нагодою для приїзду понтифіка. Оскільки важливі урочисті проголошення блаженних та святих дуже часто відбуваються саме під час таких візитів. Так було, наприклад, минулого року під час візиту Папи Франціска до Південної Кореї, де він, продовжуючи традицію Івана Павла ІІ, беатифікував 124 корейських мучеників.

Проте сьогодні візит залежить від настійливої роботи і українських Церков, і української державної дипломатії, які мусять все старанно підготувати. Візит понтифіка не може відбутись галопом. Тож навіть за сміливих прогнозів, на мою думку, це не відбудеться найближчим часом, скажімо, протягом наступного року. Гадаю, цей візит залежатиме також від вреґулювання ситуації на сході нашої країни. Відкритим залишається питання патріархату Української Греко-Католицької Церкви, з моменту візиту Папи Івана Павла ІІ УГКЦ пройшла ще більший шлях в плані свого розвитку і сьогодні не існує неполітичних причин, які б заважали офіційно проголосити цей статус папським декретом. Папі доведеться так чи інакше говорити на цю тему під час візиту. Хоч тепер це було б дуже символічним і навіть якоюсь мірою легшим до здійснення, все ж можемо бути певними, що деякі представники ватиканської дипломатії та їхні московські партнери зроблять все, щоб переконати понтифіка цього не робити.

Привітання Папи Івана Павла II на українській землі

Щодо інших питань, які були порушені на зустрічі, то можна виснувати, що Ватикан далі наполягає на вирішенні конфлікту в переговорній площині та дотриманні міжнародних норм, що їх, звісно, сторони в конфлікті на сході України розуміють по-своєму. Якщо українська сторона апелює до непорушності післявоєнних правил співжиття в Європі, то В. Путін наполягає, що нині є «нова реальність» (як він це сформулював колишньому президентові Грузії Міхеїлу Саакашвілі і яку він вочевидь сам і конструює), де старі правила не діють.

І тут різниця в подарунках, які отримали президенти України і Росії, як на мене, також дуже символічна. Україна в особі Порошенка дістала побажання надії — оливкову гілку, російський президент дістав натяк на необхідність докладати всіх щирих зусиль для досягнення миру.

Те, що Папа особливу увагу звернув на питання гуманітарної кризи, пов'язаної з сотнями тисяч українських переселенців, свідчить, що йому насамперед йдеться про тих, хто страждає, а не про політичну складову україно-російського конфлікту. Хоч сам Папа уникав і далі уникає висловлювань в цій площині (за винятком необережного висловлювання щодо «братовбивчого конфлікту», про яке йшлося раніше), зате попередній ватиканський дипломат, апостольський нунцій в Україні Едвард Томас Ґалліксон займав протягом своєї каденції в Україні доволі чітку позицію, називаючи речі своїми іменами, і, безперечно, доносив реальну інформацію до ватиканського держсекретаріату. Буквально за кілька днів перед візитом Петра Порошенка до Риму Ватикан оголосив про призначення нового нунція в Україну — архиєпсикопа Клавдіо Ґуджеротті.  Який дотепер був диппредставником Ватикану в Білорусі, а перед тим репрезентував Ватикан на теренах Грузії, Вірменії та Азейбарджану. Тож це людина, яка доволі добре орієнтується в пострадянських реаліях (і навіть конфліктах Вірменія–Азербайджан). Наразі ми ще не мали нагоди почути, що він думає про ситуацію в Україні.

На останок варто сказати, що хоч візит українського президента не має якоїсь справді сенсаційної складової і ми не почули нічого нового чи чогось такого, що виходило б за рамці протоколу, але сам факт таких відвідин та їх атмосфера були доброю нагодою заручитись підтримкою світових лідерів в дуже непростий час для України. Безперечно, що Папа говорить про Україну з багатьма лідерами держав та політиками і зможе тепер оперувати під час таких зустрічей інформацією, отриманою від українського президента.

Кадр з відео Адміністрації Президента України