"Безробітні"

Малий фейлетон

 

Не нарікаючи, якось живемо.

 

Цей вхопив якусь теплу "тройгендерку", другий отворив свій інтерес, третій примістився десь за бюрком, четвертий вже цілий рік "рештками" жиє, а дехто ходить таки так.

 

Один "таки так" стрічає другого "таки так":

 

— Слава! По чому перець?

 

— Слава! Нема перцю. Бери міхи.

 

— Ен ґро?

 

— Шість тисяч штук вкупі.

 

— По чому?

 

— Пять і пів золотого.

 

— Де?

 

— Там і там.

 

— Коли?

 

— Вже.

 

— Йада!

 

Той тому якісь папері, чи фрахти, а той тому гроші. Шість тисяч міхів по пять і пів — тридцять і три тисячі, з того тридцять в одну кишеню, а три тисячі в другу, як чистий зиск.

 

Потім ідуть разом до "Ґранду", або іншого Касина.

 

Але не всі живуть таки так. От хоч би відомий професор бувшої ґімназії, журналіст і дописувач до різних бувших краєвих і закордонних журналів, власник скіряної куртки, скромного прізвища і десятьох псевдонімів, будучий кандидат на професора університету, автор і согрішник безлічі віршів і поем до посмертної збірки і т. д. і т. д., — не жив таки так. Має не так посаду, як становище, а радше функцію інкасента Комітету.

 

На все можна би ще махнути рукою, як би не те, що професор бувшої ґімназії, журналіст і т. д. і т. д. має дуже влізливу вдачу. Все когось причіпиться на вулиці.

 

— Вибачте, я до вас...

 

— Не маємо ні хвилинки часу, — відпекуються один і другий "таки так".

 

— Я мінутку...

 

— Але ж нам спішно!

 

— Так я найкраще подорозі вам оце, бачте, з’ясую. Ось, не у гнів вам, у мене листа, чи пак список. Від Комітету, значить. По приводу деклярацій громадянського податку на Комітет. Будь ласка отут і рубрика. Впишіть отутечки на вітрині назвище і висоту вашої платні, чи заробітків. Визначаючи двадцять відсотків від суми й узгляднюючи пятьдесять відсотків знижки для жонатих, будь ласка, задекляруйте місячний даток осьтут в рубриці власноручним підписом. Даток обнімає вже собою і зимову поміч, яка буде відповідним відсотком в Комітеті назначена.

 

Один і другий хмурно дивляться у лісту й читають останніх деклярантів:

 

"Федь Триндик, народній вчитель, жонатий, платні — 260, — місячний даток — 15 зол.

 

"Гриць Ґудзик, журналіст, 2 рази жонатий, платні 400 зол., — місячний даток 20 зол.

 

"Еко — вільної професії, жонатий, заробіток пересічно — 400 зол., даток — 20 зол."

 

Тоді беруть листу й один вписує:

 

"Анатоль Пасок — безробітний, доходів ніяких, криска, крапка, кінець!

 

А за ним другий:

 

"Іван Лупій — безробітний, доходів ніяких, криска, крапка, кінець!

 

І відчіпившись біди пішли дальше до Ґранду, чи іншого Касина.

 

А професор бувшої ґімназії, бувший журналіст і т. д., І т. д., йде своєю дорогою з листою, чи пак списком і обраховує в думці, скільки сьогодні зібрав деклярацій, від того пять відсотків провізії для себе, відраховуючи двадцять відсотків як власний громадянський податок, узгляднюючи пятьдесять відсотків знижки, прислуговуючої йому, як жонатому, не враховуючи дітей.

 

[Краківські вісті]

12.11.1940