Синод надвоє ворожив

Томаш Бєлєцкі

Фразу про розлучених з Relatio можна прочитати двояко. Консерватори можуть їх інтерпретувати як закриту дорогу до причастя, ліберали — яко відкриту

Синодальні отці, які цими вихідними закінчили свої засідання, не ухвалили рекомендацій скасувати заборону причастя для розлучених, що одружилися повторно, але й не ухвалили рекомендацій нічого не міняти в практиці Церкви. Це дає Папі поле для реінтерпретації нинішніх засад.

Синод був виснажливим, але плідним, сказав вчора Франціск після трьох тижнів засідань у Ватикані. В суботу синодальні отці проголосували за Relatio finalis (необхідна для цього більшість — дві третини голосів), тобто звіт для Папи, який має помогти йому в розробці зобов'язуючого документу про сім'ю. Франціск напевно оголосить його протягом найближчих місяців. Рішення про реформу належить винятково до його компетенції, але важко собі уявити, щоб Папа — оскільки він скликав вже два засідання Синоду про сім'ю (у 2014 і 2015 р.) — ухвалив рішення всупереч їх посланню.

Найгарячішою була суперечка щодо заборони причастя для розлучених, що повторно одружені, — тепер вони не дістають розгрішення, бо Церква трактує їх друге подружжя як перебування в тяжкому гріху. Не є несподіванкою, що в Relatio нема «покутної дороги» німецького кардинала Вальтера Каспера, який хотів, щоб розлучених-та-повторно-одружених допускати до причастя після щирої покути (за розпад першого подружжя), затвердження тривалого розриву першого подружжя та щирої волі дотримання вірності другому партнерові. Вже на початку Синоду стало зрозуміло, що ідея Каспера не має шансів отримати дві третини голосів, тому її навіть не ставили на голосування.

Натомість Relatio покликається на документ Івана Павла II з 1981 р. (Familiaris consortio), в якому він нагадував про обов'язок «розпізнання» душпастирями конкретних випадків розлучених. «Є різниця між тими, які щиро старалися рятувати перше подружжя і були цілком несправедливо покинуті, а тими, які через власну, тяжку провину знищили чинне канонічне подружжя», — писав Іван Павло II. Однак Familiaris consortio підкреслює, що розлучені-та-повторно-одружені можуть бути — в певних випадках — допущені до розгрішення і причастя, але якщо приймуть зобов'язання жити без сексу. Досі це пояснювано прикладом покинутої чоловіком жінки з дітьми, яка знайшла нового партнера, який, в т.ч., помагає їх виховувати й утримувати. Через приватне, довірливе «розпізнання» душпастир міг би дозволити їй, щоб надалі ділила з партнером дах і стіл, але — якщо хоче причастя — не ложе.

Чи суботнє Relatio змінює щось в цьому питанні? Документ не містить прямої вимоги жити розлученим як «брат і сестра». Закликає супроводжувати розлучених і обдумувати на «внутрішньому форумі» кроки до їх «повнішої участі» в житті Церкви. Щоправда, немає тут слова «причастя», однак «повна участь» — це в церковній мові участь в таїнствах. А «внутрішній форум» — приватний діалог розлучених і душпастиря (зазвичай сповідника), в якому велику роль відіграє укорінена в сенсі святого Томи Аквінського наука про ключову роль совісті кожної людини в застосуванні норм за конкретної ситуації.

Тепер залишається питання, що в цій справі думає Папа Франціск... Церковні маневри в квестії інтерпретації Relatio почалися вже через кільканадцять хвилин після публікації звіту. Одні переконували, що документ нічого не міняє. Інші твердили, що він не тільки не закриває дороги до змін, але просто заохочує Франціска до такої реінтерпретації нинішніх принципів, щоб з них могли користати багато розлучених, що живуть в новому подружжю. І що ділять не тільки стіл, а й ложе.

Біда в тому, що дражливі записи про розлучених з Relatio надаються до двоякого прочитання — консервативно і проґресивно. «Консерватори можуть їх інтерпретувати як закриту дорогу до причастя, бо про це не згадано в тексті. Ліберали — як відкриту, бо причастя в тексті прямо не забороняється», — коментував єзуїт Томас Різ, публіцист Catholic National Reporter. Цілком можливо, що така двоякість задумана. І спричинена тим, що Франціск в цьому питанні не є твердо ні «за», ні «проти». Як мінімум частина захисників статус-кво має усвідомлювати ризик цієї двозначності в Relatio, бо ключовий параграф пройшов у суботу більшістю заледве в один голос.

«Досвід Синоду дозволив нам краще зрозуміти, що справжніми захисниками доктрини є ті, хто захищає не букву, а дух. Не ідеї, а людину. Не формули, а безкорисливу любов Бога і його прощення», — сказав Франціск у завершальному виступі на нарадах. І застеріг щодо «поверхневого засудження з почуттям вищості» важких випадків і зранених сімей. Прихильники реформи побачили в цьому знак готовості Франціска до лібералізації нинішніх засад.