Справозданє посольске п. Романчука.
Калуш, дня 29 н. ст. вересня 1890.
Помимо того, що в нашім Підгірю суть єще дуже пильні роботи в поли, a нинїшний красний день по довшій непогодї як-раз надавав ся до таких робіт, і помимо жидівского свята, в якій то день селяне не любять вибирати ся до міст, не могучи тогдї залагодити там своїх орудок, — однакож на справозданє посольске нашого наступника в соймі п. Юліяна Романчука зібрало ся над 300 виборцїв і правиборцїв зі всїх сторін повіту. Окрім селян явила ся світска интеліґенція руска, кільканацять священиків і міщане з Калуша і Войнилова. З Поляків не прибув нїхто, жидів було двох.
О пів до 3-ої години з полудня п. Романчук коротким словом привитав згромаджених, по чім через аклямацію вибрано на предсїдателя збору п. Бачиньского, нотаря з Калуша. Яка комісар правительственний прибув практикант концертовий ц. к. староства п. Воляницкій. П. Бачиньскій, обнявши предсїдательство, в короткій, але ядренній промові указав на велику вагу посольских справоздань і піднїс яко заслугу п. Романчука, що він именно єсть иніціятором таких справоздань; за то висказав єму подяку.
П. Романчук, розпочинаючи своє справозданє, згадав передовсїм, що він уважає своїм посольским обовязком заступати отсі справи в соймі: 1) спеціяльні интереси повіту, котрий єго вибрав; 2) cпpaви селяньскі і маломіщаньскі взагалї, бо він вибраний з селяньскої курії, селянами і міщанами; 3) справи рускі, бо калускій повіт єсть рускій (після послїдної конскрипції єсть в нїм 52.000 Русинів, 4.200 Поляків, 7.900 жидів і 1.100 Нїмцїв) і 4) справи краєві взагалї.
Спеціяльними справами калуского повіту єсть реґуляція ріки Лімницї, котра вже близька єсть до переведеня (п. посол пояснив подрібнїйше теперішний стан сеї справи), дальше шкоди від лїсної звірини в господарстві і вільне побиранє сировицї; сесі дві справи суть важні і для многих инших повітів. Першу з них порушив бесїдник в соймі ще перед шістьма роками і домагав ся такого виконуваня теперішних законів ловецких і инших, щоби 1) староства господарям загроженим в своїм господарстві від лїснои звірини не робили трудностей в видаваню пашпортів на стрільне оружє, 2) щоби громадам улекшувано виарендованє польованя для громади, 3) щоби власти наказували і допильновували винищуваня шкідливої звірини і 4) щоби пошкодовані господарі діставали скоре і відповідне винагородженє. Сойм рішив єго внесенє в той спосіб, що, кладучи именно натиск на четверту точку, візвав ц. к. правительство до предложеня проєкту нового закона ловецкого. Над тою справою радили анкети в видїлї краєвім і в намістництві, і здає ся, що правительство предложить свій проєкт соймови на сїй сесії. Чи однак сей проєкт буде відповідати всїм потребам господарів, не знати; длятого треба, щоби громади численними петиціями старали ся наклонити сойм до увзглядненя их потреб в новім законї. — Побиранє сировицї єсть справою великої ваги особливо для громад, котрі мають мало або лихе пасовиско, а однак найбільше удержують ся з годівлї худоби. До сойму приходять в тій справі досить численні петиції, котрі сойм звичайно залагоджує користно, т. є. відступає их правительству до можливого увзглядненя. Бесїдник ивформував ся у правительства, після яких засад оно рішає такі справи, і одержав таку відповідь: де громада дїйстно дуже потребує сировицї а має єї у себе, там правительство дає легко позволенє побирати єї; де сировиця єсть в другім або і третім селї, там тяжше; правительству ходить именно о то, що з сировицї користає звичайно не тілько товар але і люде, перероблюючи єї на сіль, а через то тратить скарб, бо упадає дохід з соли. Бесїдник поясняє, що о сировицю мусить подавати кожда громада окремо до властей скарбових, може також дорогою петиції до сойму. — Наконець згадав ще бесїдник о поодиноких петиціях і жалобах на поступованє декотрих учителїв, начальників громадских, урядників і т. и., і радив, щоби в кождім поодинокім случаю такі жалоби висилати найперше до дотичної власти, а тілько виїмково, або коли-б на властивій дорозї не можна узискати справедливости, удавати ся до сойму.
Переходячи до справ селяньских і руских, згадав посол о новім складї сойму, в котрім на 141 послів, виходячих з вибору, засїдає 82 властителїв більших посїлостей а 5 селян (голоси: сумно!), хотя курія паньска вибирає лише 44 а селяньска 74 заступників своїх интересів; послів Русинів єсть 18 (з котрих однакож лише 16 належало до руского клюбу) супротив 123 Поляків, хотя Русини в 47 округах виборчих могли були своїх людей переперти. Вина тої неудачі починає вправдї в значній части на Поляках і правительстві але найбільше таки на Русинах самих, котрі повинні би за взір для оборони своїх интересів брати собі Чехів або і Поляків. З причини свого малого числа Русини мусїли собі шукати в соймі союзників. Щиро підпирав их Поляк Ольпиньскій, вірний слову даному своїм руским виборцям (грімкі голови: славно!), і тим дав доказ, що можна бути добрим польским патріотом а притім підпирати справи рускі, як і Русини вибором єго показали, що і они можуть бути приятелями добрих патріотів польских. Найблизше Русинам стояв клюб мазурскій, зложений з одного Поляка з интеліґенції і 3 мазурских селян, котрі, як і рускі селяне, справдї і щиро і уміло заступали в соймі справи народу; в декотрих справах тримала з Русинами і т. зв. лївиця, зложена переважно з послів з міст. Однакож більшість польских послів була Русинам неприхильна. Також від правительства не дізнавали рускі посли тої зичливости і підмоги, якої яко заступники народу, віддавшого тілько заслуг державі а тепер так упослїдженого, справедливо могли надїяти ся. (Комісар правительственний оказує живий неспокій і диспyтує з предсїдателем.) Длятого становиско руских послів було дуже трудне. Однакож они старали ся приняті на себе обовязки совістно сповняти. Бесїдник наводить внесеня руского клюбу, послів Телишевсвого, Сїчиньского, Окуневского, Савчака в интересї селяньства і своє внесенє о руских школах, ґімназіях і учительских семінаріях і розказує, як кожде в тих внесень було залагоджене або незалагоджене. Сойм залагодив взагалї дуже мало справ; з важнїйших, окрім буджету, властиво лише одну, т. є. проєкт закона о писарях громадских, котрий однакож правительство не предложило до санкції.
Розказуючи за дальшу дїяльність руских послів, згадав бесїдник о их оборонї прав народу при провірюваню виборів. "При послїдних виборах соймових", казав, "правительство в декотрих повітах поступало вправдї безсторонно, однакож в инших стояло оно по сторонї наших противників, а в многих правительственні власти і орґани виступали навіть так, що рускі виборцї змушені були заложити протести а рускі посли виступати против того в соймі. (Правительственний комісар оказує знов живий неспокій.) Кривди Русинів, хотя далеко не всї, і спосіб поступованя правительства супротив них виложили рускі посли в интерпеляції, котра вправдї многим з вас вже з ґазет знана, однак для других я головні части єї прочитаю." Тут бесїдник стає з друкованого читати звістну интерпеляцію руских послів, додаючи деколи короткі поясненя менше зрозумілих для селян виражень. Ледви однакож відчитав четверте реченє сеї интерпеляції, комісар правительственний, котрий знов від початку читаня оказував неспокій, встає нагло і каже:
Z powodu użytych właśnie przez р. mówcę wyrazów zabraniam dalszego zgromadzenia i wzywam p. przewodniczącego, ażeby zgromadzenie zamknął.
Тоє для всїх несподїване і непонятне виступленє п. комісаря викликало страшне розяренє згромаджених. Піднїс ся крик, котрий заглушив остатні слова комісаря. "По-руски говорити!" обізвало ся 300 голосів. Комісар, очевидно сильно зиритований, повтаряє свої слова знов по-польски, покликуючи ся на §.13 закона о згромадженях. Знов крик: "по-руски говорити!" заглушує єго слова. Предсїдатель щось представляє комісареви, однак сей оказує ся неуступчивим. Тогди предсїдатель, успокоївши згромаджених, промовляє до них, що власти треба повинувати ся і він длятого збори закриває, а на знак того накриває голову; однак що поступленє правительственного комісаря противне законам, то подасть ся до висшої власти жалобу. Але згромаджені таки не могли успокоїти ся; комісар промовляв вже по-руски, взиваючи, щоби розійшли ся, аж наконець предсїдателеви Бачиньскому і послови Романчукови удало ся утихомирити всїх, так, що розійшли ся спокійно. Стокількадесять виборцїв удало ся до склепу п. Коритовского і там підписали зараз жалобу. П. Романчук заявив, що він крім того внесе жалобу від себе.
В так незвичайний і несподїваний спосіб скінчило ся справозданє посольскe п. Романчука. Додамо єще, що цїле справозданє нашого посла, о скілько міг єго виголосити, як що до тону так і що до змісту, було дуже умірене і оказувало видиме старанє оминати всьо, що могло би дати найменшій повід до интервенції правительственного комісаря. Також і то мусимо додати, що по розвязаню зборів виборцї тим сердечнїйше і горячійше заявляли своє довірє і привязанє до свого заступника.
[Дѣло]
30.09.1890