Конгрес культури Східного партнерства, що цього року вперше відбувався у Львові, підтвердив реноме думкотворчої культурної події Східної Європи. Більш ніж півтисячі учасників з 20 країн світу в залах Університету Франка шукали відповідь на одне, здавалось би дуже просте запитання: для чого культура в час кризи? Відповідь знайшли, і навіть не одну. У цьому матеріалі «Z» зібрав топові думки учасників Конгресу у межах тематичної панелі «Криза європейських цінностей», яка, хоч і була найбільш політичною з усіх, а проте також безпосередньо стосувалася підставових моментів культури.
Дискусія перша: «Східне партнерство: декларації та практика».
Учасники: науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко, письменник та журналіст Ян Пєкло та громадський активіст Леонід Калітенія.
Жвава дискусія за участі представників України, Польщі та Білорусі про декларації та практику Східного партнерства, здавалось би, не дуже відповідала темі панелі. Спікери не боялись гострих висловлювань і показали інший бік партнерства: менш привабливий і більш проблематичний.
Більшість цінностей, які зараз несе Східне партнерство, – старі та неефективні.
«Крім того, до цієї проблеми додались ще дві. Перша полягає в тому, що ми донині не знаємо, як користуватися «Східним партнерством». Друга, що за шість років його роботи ми досі не знаємо, як нам об’єднати цих шість країн», – Л. Калітенія.
Сьогоднішня концепція Східного партнерства – все одно, що займатися сексом і не вагітніти.
«Ми, з одного боку, кажемо, що маємо що запропонувати цим шести країнам, а з іншого боку, – не даємо жодних обіцянок, що врешті-решт ці держави стануть членами ЄС», – Ян Пєкло.
Сьогодні Східне партнерство» – це чистий аркуш, який не має приреченості на успіх чи провал.
«Коли створювалось «Східне партнерство», то ЄС був зайнятий своїми справами, а ці шість держав, що увійшли до ініціативи (Україна, Молдова, Білорусь, Грузія, Вірменія та Азербайджан – С.Д.), були зайняті своїми реаліями. Тому тепер такі події, як Конгрес культури, мають щось малювати на цьому чистому аркуші і тим самим вдосконалювати Східне партнерство», – О. Сушко.
Дискусія друга: «Фортеця Європа»
Учасники: культурний менеджер Маркус Ортель та громадський активіст Ярослав Мінкін.
Європа здається фортецею тільки для тих держав, які б дуже хотіли бути в її складі, але наразі не там
«Хоча тема дискусії – «Фортеця Європа», особисто я вважаю це твердження дещо хибним. Можливо ззовні і для країн, які де-факто є частиною Європи, а де-юре ще ні, вона, і виглядає як фортеця, та повірте, що насправді такою не є. Для європейців сьогоднішня Україна – це проблемна держава. Військовий конфлікт на Донбасі відштовхує її від Європи, тому для багатьох українців Європа виглядає фортецею. Я думаю, якщо в Україні буде трохи більше стабільності і вона демонструватиме свої зміни, то європейці також змінять думку про неї», – зазначив М. Ортель.
Проблема, яку українці створили собі самі – це уявна стіна, яка нібито відділяє нашу державу від Європи
«Європа як фортеця? А чому ні? Хіба фортеця – це щось погане? Ні, навпаки: люди, які знаходяться всередині цієї фортеці – захищені. Багатьом українцям дуже важко взяти «штурмом» «фортецю Європу», хоча у нас є для цього всі можливості. Просто нам не дають їх реалізувати. Ще одна проблема, яку українці створили собі самі, це уявна стіна, яка нібито відділяє нашу державу від Європи. Так, така «стіна» насправді є, але вона живе в головах тих, хто так вважає, і тих, хто вірить в подібні розповіді. Ми, українці, маємо навчитись відчувати себе частиною Європи, а не відгороджувати себе від неї уявними мурами», – стверджує Я. Мінкін.
Дискусія третя «Європейські цінності»: між символами та реальністю
Учасники: дослідник Філіп де Лара, письменник Ян Пєкло, історик Томаш Пажєвський.
Поляки йшли в ЄС по гарантії суверенітету та справжню незалежність Польщі
«Коли ми, поляки, вступали в ЄС, ми йшли туди за тими цінностями, які в нас відбирали століттями. Це – гарантії суверенітету та справжня незалежність Польщі. Хоча зараз молодше покоління мало знає про те минуле Польщі, сьогодні всі думають, що наша країна завжди жила так добре», – Ян Пєкло.
Цінності ЄС – застарілі
«Я більше ціную солідарність, демократію і толерантність в ЄС. Але, з іншого боку, мені здається, що в сучасному європейському суспільстві вони виглядають дещо застарілими. Свого часу ЄС і його цінності мали еволюціонувати і до вищезазначених цінностей мали б додатись нові», – Томаш Пажєвський.
Для ЄС зараз дуже важливо, щоб країни з колоніальним минулим залишались суверенними і незалежними
«Ми уже згадували такі цінності, як: незалежність та толерантність, я б ще додав до цього списку національне різноманіття, права людей та громадянське суспільство. На мою думку, це важливі складові європейських цінностей. Але варто також зазначити, що особливістю нинішньої Європи є не свобода і процвітання, а виклики для країн, які мають колоніальне минуле. І для ЄС зараз дуже важливо, щоб ці країни залишались суверенними і незалежними», – розповів Філіп де Лара.
Дискусія четверта: «Європейські цінності в українському та пострадянському контекстах»
Учасники: історик Олексій Браточкін, політик Рефат Чубаров, філософ Євген Головаха та історик Ярослав Грицак.
Деякі білоруси вважають свою державу кращою за Європу, бо у ній заборонені одностатеві шлюби
«Якщо раніше всі без винятку білоруси, а не тільки білоруси-інтелектуали, дивилися на Європу, як на явище, з якого потрібно щось черпати і вчитися, то зараз ситуація абсолютно інша. Сьогодні багатьом білорусам не потрібні європейські цінності і членство в ЄС, бо вони вважають, що Білорусь – це вже Європа. Ба більше – зараз багато хто заявляє, що Білорусь краща за Європу, бо саме в нас збереглися ті людські цінності, якими європейці знехтували, це наприклад заборона одностатевих шлюбів», – О. Браточкін.
Не варто сподіватися на те, що цінності самі прийдуть у суспільство
«У Криму ми щороку 23 серпня виходили на центральну площу для того, щоб відзначити і вшанувати пам’ять про жертв депортацій, голокосту, голодоморів. Ми виходили для того, щоб сказати про те, що ми маємо викинуте все те, що нам залишилося від радянського режиму і перебирати нові європейські цінності. Я це веду до того, що ми не можемо сподіватися на те, що цінності самі прийдуть у наше суспільство», – Р.Чубаров.
Європейські цінності – це відповідальність перед законом, самореалізація, толерантність, відкритість до змін, індивідуальна відповідальність, взаємодопомога. В Україні ж все з точністю до навпаки
«Навіть сьогодні мало хто знає, що саме слід розуміти під визначенням «європейські цінності». Близько двох років тому я намагався визначити, що є цінностями для європейців і для українців. Так от європейські цінності це: відповідальність перед законом, самореалізація, толерантність, відкритість до змін, індивідуальна відповідальність, взаємодопомога. В Україні ж все з точністю до навпаки, бо яка у нас може бути відповідальність перед законом, якщо в людини, яка скоїла злочин, родич, наприклад, – прокурор чи суддя?», – Є. Головаха.
Європейські цінності – це як снігова людина єті: всі кажуть, що вона існує, але ніхто її не бачив
«Особисто я думаю, що європейських цінностей не існує як таких, є просто цінності глобальні. Більш того, Європа більше не може захищати цінності, які вони вважають своїми. Велика іронія полягає в тому, що єдина країна, яка це зараз робить, – це Україна. Те, що європейці називають цінностями, ми відстоювали на Майдані і продовжуємо це робити на Донбасі. І в цьому сенсі Україна – це зараз найкраща Європа», – Ярослав Грицак.
Фото: прес-служба Конгресу культури, Ліза Кузнєцова.
09.09.2015