В житті людини буває так, що одна година здається їй довшою за цілий день, і навпаки — дні, тижні, місяці минають так скоро, що рік здається не довшим за місяць. Це спадає мені на думку, коли я згадую недавне ще минуле народу Західної України. Тільки один рік віддаляє нас від тяжкого, кошмарного минулого. І цей рік сповнений кипучого, творчого життя.
Я хочу спинитися на тих змінах, які сталися за цей час на ділянці музикального мистецтва.
Що являла собою музикальна культура в панській Польщі? Візьмемо, наприклад, Львів. Робота тутешніх музикально-навчальних закладів була абсолютно некоординована; конкуренція, нездорова амбіція, потяг до шумної реклами, які тут панували, дуже давалися взнаки. До цього треба додати, що фінансовою базою цих закладів була лише плата учнів за навчання; тому не здібності, а матеріальне становище визначали можливість учитися. Вік для навчання був необмежений. Все це вносило повний хаос у навчальні плани.
Але найгірше було те, що люди, які закінчували музикальні школи, не мали перед собою ніяких перспектив. Протягом ряду років у Львові і навіть у Варшаві не було оперного театру, а, так звані, оперні стадіони, що по 3 — 4 місяці повторювали один і той же репертуар, являли собою карикатуру на оперу. Так звані філармонії тільки протягом дуже короткого часу давали симфонічні концерти. Радіопередачі теж були не пристосовані для значної кількості виконавців.
Можливості росту музикальної культури в панській Польщі були особливо обмежені для українців. Показовий приклад: на 6 годин львівських радіопередач припадало в середньому дві хвилини на твори українських композиторів. При найманні залу для українських концертів доводилося натрапляти на величезні труднощі. До всього цього треба додати, що українська народна пісня пускалась в світ, як польська.
Який же стан музикальної культури у Львові тепер, при радянській владі?
Справа музикального виховання поставлена на небувалу височінь і користується винятковим піклуванням радянського уряду. Правда, цілком присвятити себе музиці може тільки той, хто має дані для цього, зате ці дані він може розвинути до максимальних меж. Широко побудовані і науково обгрунтовані плани дають змогу дістати всебічну і глибоку підготовку. Студенти музикальних училищ і консерваторій не тільки вчаться безплатно, а й одержують великі стипендії, забезпечуються гуртожитками. Одне слово, студентству дається все потрібне йому і в майбутньому його чекає не безробіття, як за часів панської Польщі, а велика і цікава творча робота.
Насамперед, як величезний здобуток треба згадати про організацію Львівської державної консерваторії з композиторським факультетом, музикального училища і консерваторії. Дальше досягнення — це створення Львівської державної філармонії. Сама цифра — до 60 концертів в цьому сезоні — достатньо красномовна: такої кількості у Львові рік тому вистачило б на десять сезонів. Відкрились великі можливості пропаганди музикальної культури в широких масах.
Виняткове значення має діяльність новоорганізованого радіокомітету. Скільки років повинно було б піти раніше на трансляцію тієї кількості творів, яка пролунала з концертної естради і студії радіо за кілька місяців існування Львівської Держфілармонії і радіокомітету! По лінії хорового мистецтва треба назвати новоорганізований хоровий колектив і хорову капелу "Трембіта".
Не можна обминути й таку важливу подію в музикальному житті, як організація Будинку народної творчості з великим симфонічним оркестром, який уже в цьому сезоні розгорнув інтенсивну діяльність.
Як важливий факт треба ще відмітити залучення на постійну роботу ряду визначних музикальних майстрів і працівників з Києва й інших міст Радянської України. Велике значення для музикальної культури Львова мали численні гастрольні виступи видатних майстрів і цілих колективів: Державний симфонічний оркестр УРСР, Державний ордена Леніна академічний театр опери і балету ім. Шевченка, хором капела "Думка", капела бандуристів, червоноармійський ансамбль пісні і танцю і т. ін.
Слід ще згадати про музикальну діяльність драматичного театру ім. Лесі Українки, єврейського театру, театру мініатюр, різних самодіяльних гуртків і джазового оркестру.
Ті можливості для творчої діяльності, які мають тепер композитори Львова, можна сміливо назвати казковими, порівняно з умовами роботи, що існували при панській Польщі. Творчі замовлення з боку Управління в справах мистецтва на численні твори, від найдрібніших до великих симфонічних і оперних; можливість негайного виконання, а також видання цих творів; тісний контакт з композиторами Радянської України, всього Радянського Союзу (тут треба особливо відмітити величезне значення останнього пленуму оргкомітету Спілки радянських композиторів України); такі заходи, як організація "Музфонду" — це все ніколи доти небачені тут фактори. Ми композитори західних областей України, звикли до того, що в минулі роки нам замовляли раз на декілька років якунебудь дрібничку за невеликий гонорар і по кілька років змушували ждати можливості виконання твору.
За рік, що минув після славного, невмирущого вересня, радянський Львів і на музикально-культурному фронті пройшов такий широкий шлях, який можна було пройти тільки в умовах нової радянської дійсності.
[Вільна Україна]
01.09.1940