30 років тому, 23 березня 1983 року тодішній президент США Рональд Рейган, виступаючи по національному телебаченню, вперше анонсував програму розробки стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), яка згодом отримала назву "програма зоряних війн".
40-й президент США Рональд Вільсон Рейган (1911–2004) за фахом був кіноактором і належав до Республіканської партії. У 1970-х між США та СРСР встановився паритет в галузі ядерного озброєння, яке було спроможне знищити обидві країни та й увесь світ. Переговори з їх обмеження, незважаючи на початкові успіхи, після радянської інтервенції в Афганістані 1979 року зайшли в глухий кут.
Рональд Рейган, на відміну від попередників, оголосив жорсткіший курс щодо СРСР, який він називав «імперією зла». СОІ мало б значно знизити ефективність застосування наступального ядерного озброєння й запобігти спокусі завдання «першого удару».
За програмою СОІ, на довколоземній орбіті мали бути встановлені військові супутники для знищення ворожих ядерних ракет, що були скеровані на територію США та їх союзників. Ці супутники передбачалося оснащувати лазерною зброєю та іншими засобами для виведення з ладу ракет (на той час в основному радянських). Для пересічних американців все це нагадувало кадри відомого фільму Дж. Лукаса «Зоряні війни», що вийшов на екрани у 1977 році.
У 1985 р. до реалізації програми СОІ приєдналися Японія, Австралія та Ізраїль. Тоді ж було здійснено перше вдале випробування компонентів СОІ. Натомість радянське керівництво відповіло власними планами розробки космічної зброї, яка мала би бути дешевшою та ефективнішою.
Але все закінчилося на пропагандистських гаслах, бо економіка та наукові установи СРСР виявилися неспроможними до створення альтернативного проекту. Виявилося значне відставання СРСР в комп’ютерних технологіях та інших наукових галузях. Окрім того, радянська економіка не могла вже виділяти достатніх коштів для фінансування «зоряних війн».
Перед радянським керівництвом постала дилема – ще більше нарощувати свій військовий потенціал чи шукати вихід у переговорах. Перший варіант спричинив би неухильне зниження життєвого рівня населення, що було можливе лише при поверненні до режиму сталінської диктатури.
Тож 1985 року новим радянським керівником призначили Михайла Горбачова, який започаткував курс перебудови («перестройки») економіки та політичної системи СРСР. Все це спричинило поширення в радянському суспільстві громадянських свобод, падіння авторитету керівної КПРС, виникнення національно-визвольних рухів у союзних республіках і призвело врешті-решт до розпаду СРСР та ліквідації комуністичної системи у 1990–1991 роках.
21.03.2013