Вони хочуть, щоб міжнародне співтовариство, в тому числі і Росія, купило такого великого чорного кота в мішку.
(Віталій Чуркін, Постпред Росії при ООН)
Ці слова були сказані 27 липня, за два дні до того, як Росія наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН про створення міжнародного трибуналу у справі про загибель малайзійського Boeing в небі над Донбасом у серпні 2014. Це заключна частина довгої тиради, яку варто переказати повністю, щоб краще зрозуміти її самовикривальну суть.
Отже, спочатку Чуркін розкритикував хід міжнародного розслідування (і технічного, і кримінального) та заявив: «З врахуванням складу учасників і різко негативно налаштованої до нас України в цій групі країн для мене було б дивно, якби це розслідування не повернулося в напрямку на всякий можливий і неможливий компромат на адресу Росії» (усі цитати за «Інтерфаксом»). Потім продовжив: «Задум полягає в тому, що буде створений міжнародний трибунал і просто з цього закритого секретного розслідування матеріали будуть передані до суду, і суд може пред'явити ті чи інші звинувачення». І далі - про отого кота в мішку.
Тепер ще раз і повільніше.
Пункт перший. Росія впевнена, що розслідування буде необ'єктивним і антиросійським, а значить, і рішення трибуналу неодмінно виявиться упередженим. Ну приблизно як Ходорковський або Навальний завжди говорили про явну упередженість слідчих і про те, що суди ставляться до висновків звинувачення як до істини в останній інстанції. Але Чуркін до перенесення цієї російської традиції на міжнародний рівень чомусь відноситься різко критично.
Пункт другий. Росія незадоволена тим, що її не знайомлять з ходом «секретного розслідування» катастрофи, яка взагалі-то, за російською ж офіційною версією, ніякого відношення до цієї країни не має: літак не російський, впав не на російській території, жодного росіянина серед загиблих немає і навіть збили літак, як запевняють російські слідчі і оборонщики, українською ракетою. Так, на Заході в загибелі лайнера звинувачують саме Росію, видаючи на неї «можливий і неможливий компромат». Але і в цьому випадку образа Чуркіна виглядає дивно: це як якби людина, яку підозрюють у злочині і яка ховається від слідства, вимагала регулярно надсилати йому звіти про хід слідства.
І нарешті, пункт третій, найголовніший. Дістати кота в мішку — значить нічого не знати про те, що дістаєш. Іншими словами, Росія обурюється з приводу того, що їй запропонували дати згоду на створення трибуналу, не повідомивши заздалегідь, кого він у підсумку визнає винним. Для російського правосуддя, де судді акуратно переписують у вирок акт обвинувачення, це річ справді немислима. Але ось так відверто і на такому високому рівні пропагувати цю особливість «найгуманнішого суду в світі» — це вже все ж таки перебір.
Дмитрий Камышев
Цитата недели: Российский мешок для западного кота
Ведомости, 4.08.2015
Зреферував О.Д.
