Але це говорить радше про низьку чулість на дискримінацію, аніж на її реальну відсутність.
(клікніть для збільшення)
На думку опитаних, дискримінації порівняно більше поширені в Україні, коли йдеться про людей старшого віку (38%) та інвалідів (33%), і водночас менш поширені за сексуальною орієнтацією (27%), статтю (21%), молодшим віком (21%), етнічним походженням (18%) чи релігійними поглядами (14%).
Рідше наявність різних дискримінацій в Україні зазначають мешканці заходу та центру країни, частіше — півдня та сходу. Насамперед це стосується до дискримінацій за віком, інвалідністю, етнічним походженням. Якщо на заході 28% опитаних вважають, що в Україні поширена дискримінація через старший вік, то на сході таких більш як половина; через молодший вік — 8% проти 33%; через інвалідність — 28% проти 50%; через стать — 8% проти 33%.
Дослідження показало, що відчуття комфорту у разі, коли представник певної групи буде безпосереднім керівником, є найвищим і завжди менше, коли він буде мером, і ще менше, коли буде президентом. Отже, що вищий ранґ посади, то менша терпимість до різних груп населення, або що вища публічність посади, то консервативніші погляди.
(клікніть для збільшення)
Цікаво, що в Україні показник відчуття комфорту, коли на посаді президента буде людина старшого віку, один з найвищих у Європі. Лояльність до молодого президента — на середньоєвропейському рівні.
(клікніть для збільшення)
Проте за рівнем сприйняття на посаді президента жінки, людини з інвалідністю, іншого етнічного походження, представника сексменшин Україна суттєво поступається розвинутим країнам Європи.
(клікніть для збільшення)
Важливо, що респонденти молодшого віку та з вищою освітою виявляють більше терпимості до представників сексуальних меншин. Крім того, люди з вищою освітою краще сприймають представників іншої раси чи етносу на посадах керівника, мера або президента.
Ставлення українців до конкретних етносів та груп помітно різниться, зокрема коли це стосується до оцінки перспективи їх можливого входження в сім'ю респондента, тобто коли йдеться про більш персональний рівень.
(клікніть для збільшення)
Мешканці заходу найгірше ставляться до перспектив того, що їхня дитина зустрічатиметься з людиною іншого етносу чи раси. Більш лояльні на півдні та сході країни. Кардинальні відмінності зауважено у ставленні до росіян: якщо на заході 43% опитаних неґативно оцінили б факт, що їхня дитина зустрічається з росіянином / росіянкою, то у центрі таких 14%, на півдні — 8%, на сході — лише 2%. Разом з тим у більшості цих реґіонів домінують нейтральні оцінки.
Ставлення українців до певних соціальних груп більш неґативне, ніж до етносів чи рас.
84% респондентів неґативно поставилися б, якби дізнались, що їхня дитина зустрічається з особою, яка здолала алкогольну (наркотичну) залежність, 88% — з кимсь, хто перебував у закладах позбавлення волі, 95% — з хворою на СНІД, ВІЛ-позитивною людиною.
(клікніть для збільшення)
Майже 80% опитаних було б соромно дізнатись, що їхня дитина нетрадиційної сексуальної орієнтації.
(клікніть для збільшення)
Дослідження показало певні протиріччя, коли, з одного боку, респонденти кажуть, що в Україні немає дискримінацій, з іншого — самі виявляють певний рівень несприйняття різних груп населення.
Серед тих, хто вважає, що дискримінація через етнічне походження в Україні не поширена, майже половина почувалися б некомфортно, якби їхнім керівником на роботі була людина іншого етносу.
Дослідження виконав Інформаційно-аналітичний центр RATING Pro за результатами національного опитування від Соціологічної групи «Рейтинґ».
14–22 травня 2015 опитано 2000 респондентів (особисте інтерв’ю face-to-face) від 18 років і старших.
Вибірка репрезентативна за віком, статтю, реґіонами і типом поселення.
Помилка: не більше 2,4%.
Також використано результати опитувань Eurobarometer.
15.07.2015