Виверження могли стати причиною спустошливої епідемії в період Пізньої Античності. Тоді два вибухи, що відбулися одне за одним, спричинили неймовірно холодне десятиліття на території всієї Північної Півкулі. Науковці дійшли до таких висновків завдяки дослідженням льодових кернів. Голод і холод, що панували з 541 року, зробили жителів Європи та Середнього Сходу вразливими перед збудником чуми, розповідають учені в журналі Nature.
Чуму Юстиніана вважають найбільшою епідемією Античності: з моменту її поширення – 541 рік після народження Христа – внаслідок різних хвиль епідемії, що повторювалися, померла майже половина населення Східної Римської імперії. Постраждали рейнські германці, дві третини Галії і значна частина Середнього Сходу. Збудник чуми Пізньої Античності був безпосереднім предком тих патогенів, які через добрих 500 років повернулися й знову розносили чорну смерть по всій Європі.
Чому чума з такою легкістю поширилася на території античної Європи та Азії, залишалося дотепер невиясненим. Проте вже раніше лунали гіпотези: незвично вологий і холодний клімат, що почав переважати з 536 року, міг зіграти свою роль. Літописці того часу розповідають про загадкові хмари пилу, через які полуденне сонце світило матово; вони описують також затяжні неврожаї. Що спровокувало похолодання, було предметом дискусії.
Майкл Зіґл (Michael Sigl) з Дослідницького інституту «Desert» (Desert Research Institute, DRI) та його колеги у Рено (США) нещодавно дали свою відповідь на це запитання.
У процесі досліджень учені проаналізували відкладення вулканічної сірки в понад 20 крижаних кернів із Гренландії та Антарктики. Такі дані відображають, як упродовж останніх 2 500 років змінився вміст сірки в атмосфері. А це в свою чергу розповідає про те, коли відбулися вулканічні вибухи, які вивільняли достатньо для зміни клімату сірки.
Науковці виявили докази двох однакових за силою вивержень вулканів, які мали значний вплив на клімат, а відбулися безпосередньо перед розпалом чуми Юстиніана.
Перший вибух стався 535 року або на початку 536-го. у Північній півкулі, ймовірно, вивергалося багато вулканів Північної Америки одночасно чи з незначною перервою. «Ці вибухи викинули до атмосфери велику кількість сульфату й золи», – розповідають Зіґл і його колеги.
Сірчані аерозолі засвідчують, якою була частина сонячного проникнення, й генерують охолоджуючий ефект. Унаслідок вивержень літні температури на території Європи зменшилися на 1,6–2,5°C, порівняно з довгостроковими середніми показниками. Після цього стали звичними неврожаї та сильні дощі. Пара й зола могли б пояснити загадкові хмари, які 536 року над Середземним морем споглядали історики.
540 року мав місце другий вибух – цього разу виверження відбулося в тропіках. Сліди його сірчаної емісії видно в крижаних кернах як Гренландії, так й Антарктики. «Ця ерупція призвела до глобального аерозольного перевантаження атмосфери, що було на 10% більшим у порівнянні з вибухом Тамбори, який сколихнув Індонезію 1815 року», – розповідають учені.
У результаті вже другого виверження температури влітку знову зменшилися. У Європі через це могло стати на 1,4–2,7°C холодніше. «Низькі температури трималися над Північною Півкулею майже до 550 р.», – розповідають Зіґль з колегами.
На підставі аналізу кілець деревини, вчені встановили, що десятиліття 536-545 рр. взагалі було найхолоднішим у період 500–1000 р. н. е. Згубний холод не лише спричиняв голод і бідування – припускають, що саме він став головною причиною поширення чуми Юстиніана. На думку дослідників, епідемія розлютувалася над Європою після другого вибуху невипадково. Потрапивши до одного організму, патоген легко переходив від людини до іншої, ослабленої недоїданням і холодом.
«Наші дані дають змогу простежити винятковий зв'язок з епідемією чуми 541–543 рр., що сильно скоротила кількість населення від Середземномор’я аж до Китаю», – пояснює Зіґль з напарниками.
Та незважаючи на всі дані, причинно-наслідковий зв’язок між змінами клімату, зумовленими виверженнями вулканів, та епідемією довести складно. Однак точний збіг обох найсильніших вибухів з незвичним похолоданням й історичними повідомленнями в значній мірі підтверджує, що ці виверження щонайменше були співучасниками розпалу чуми Юстиніана.
Vulkanausbrüche schuld an antiker Pest?
Nature/ Desert Research Institute, 09.07.2015
Зреферувала Соломія Кривенко
15.07.2015