Найефективніша російська пропаганда в Німеччині зовсім не прокремлівська. Вона антиамериканська
Захід програє боротьбу за громадську думку. Таким є висновок з останнього опитування інституту Pew Research. Німці і французи люблять НАТО, але протестують проти збройної інтервенції в разі російського нападу на одного з союзників. Американці, які підставляють за Альянс свої карки, мають до нього трохи прохолодніше відношення, ніж їх союзники, що їдуть зайцем. Українці же мають своїх політиків вже по саму шию.
На щастя, опитування не вирішують долю народів. А поразка анкетерів на британських виборах вказує, що такі дослідження взагалі може не говорять, що люди направду думають. Так само як тести інтелекту визначають перш за все, чи добрий ти в тестах інтелекту, так само опитування міряють головно те, що люди говорять, а не те, що думають.
Певно ніколи не перестане мене вражати те, як охоче росіяни переконують, що вони переконані в тому, що їх лідери — це кінчені негідники, котрі ведуть Росію в неправильному керунку. Але завіряють чужинців, бо у своїй країні набагато безпечніше говорити те, що думають всі. Крім того громадська думка віддзеркалює те, що люди чують в медіа. Якби російські медіа раптом би зайнялися маєтками Путінської кліки, росіяни, може, мали б іншу думку про режим.
Так само якби критики влади могли би її притягнути до відповідальності в парламенті чи перед судом, громадська думка була б краще поінформована або принаймні дещо менш зачарована.
Ці застереження не стосуються Франції і Німеччини. Проблемою є не те, що офіційна пропаганда мутить людям в головах. Незважаючи на зусилля російського лобі — так званого Putinversteher, тобто "розуміючих Путіна" — більшість німців розуміють, що робиться. Просто не хочуть втручатися, щоб це стримати, бо це означало би згоду на американське лідерство.
Найефективніша російська пропаганда в Німеччині зовсім не прокремлівська. Вона антиамериканська. Показує Сполучені Штати брутальними, безпорадними, занепадаючими, а до того нахабними — десь між загрозою а жартом.
Анґела Меркель розмовляє з Путіним з гідною подиву безцеремонністю. Однак, боїться, коли розмовляє з німцями, котрим добре би було почути, що:
— Едвард Сноуден є в кращому випадку ідіотом, а найімовірніше також і зрадником;
— Німеччина не є жертвою, але бенефіціантом розвідувальної співпраці з Америкою;
— Фірми, в т.ч. і німецькі, які порушують санкції і роздають хабарі направо і наліво, мають враховувати те, що за ними будуть шпіонити;
— Російський реваншизм загрожує ключовим інтересам безпеки Німеччини.
Німці неохоче починають розуміти, що живуть у реальному світі. Сьогодні виявляється, що Агентство національної безпеки не прослуховувала телефон Меркель. Зате російські хакери вломилися до системи, якої користуються парламентарії.
Факти промовляють на користь західної єдності. Політичні дециденти це переважно розуміють — на противагу до громадської опінії в більшості країн. Правильні речі легше робити, коли люди налякані і люті — єдино, що тоді може бути запізно.
Edward Lucas
Lepszy Misza niż jankes
Gazeta Wyborcza, 20.06.2015
24.06.2015