ЛОНДОН, 4. (ТАРС). Агентство Рейтер повідомляє, що сьогодні в палаті громад виступив прем'єр Черчілль. З того моменту, заявив Черчілль, коли наприкінці другого тижня операцій французська оборонна лінія коло Седана і на Маасі була прорвана, врятувати англійську і французську армії, які вступили в Бельгію на заклик бельгійського короля про допомогу, можна було тільки шляхом швидкого відступу до Ам'єна і на південь від нього. Ця стратегічна обставина не була зразу належним чином оцінена. Французське верховне командування спочатку вважало, що воно зможе ліквідувати прорив, який утворився. Армії, що знаходились на півночі, були підпорядковані французському верховному командуванню. Крім того, відступ в той момент неминуче привів би до знищення прекрасної бельгійської армії в складі понад 120 дивізій і евакуації всієї Бельгії. Тим то, коли масштаб і розмах німецького вторгнення були повністю оцінені і коли на чолі французького командування замість генерала Гамелена став Вейган, французська і англійська армії в Бельгії зробили спробу продовжувати, підтримувати правий фланг бельгійської армії і зімкнути свій правий фланг з новосформованою французською армією, яка повинна була крупними силами прикрити лінію Сомми. Німецький удар був спрямований на правий фланг і в тил англо-французських армій на півночі. Німці кинули туди 8 або 9 бронетанкових дивізій, кожна в складі коло 400 танків і бронемашин різного роду. Ці сили перервали всі сполучення між нами і головними силами французської армії. Гвардійці, що обороняли Булонь протягом деякого часу, були потім відкликані з розпорядження англійського командування. Стрілецька бригада в складі 60-го стрілецького полку, стрілецького полку імені королеви Вікторії, англійського танкового батальйону і 1.000 французів — всього коло 4.000 чоловік — захищали Кале до останньої можливості. Командир бригади одержав від німців ультиматум про капітуляцію протягом однієї години. Він відкинув цю пропозицію, і запеклі бої на вулицях Кале тривали чотири дні.
Час, виграний таким чином, дав можливість французським військам вдержувати берегову лінію аж до Равеліна. Таким чином порт Дюнкерк лишився відкритим для союзних військ. Коли вияснилось, що англо-французські армії на півночі неспроможні відновити сполучення через Ам'єн з головними силами французської армії, з розпорядженні командування лишився єдиний вихід з становища. Англійська, французська і бельгійська армії були майже оточені. Їх шлях відступу вів тільки до одного порту і прилягаючого до нього побережжя. Вони зазнавали сильних атак з усіх сторін, і у противника була значна перевага в повітрі. Здавалось цілком ясним, що вся французська перша армія і вся англійська експедиційна армія, що знаходилися на півночі від лінії Ам'єн—Абвіль, будуть розгромлені в бою або будуть змушені капітулювати через нестачу продовольства і боєприпасів. Такі були тяжкі вісті, до яких я просив палату і весь народ підготовитись. Тоді здавалось, що все ядро і мозок англійської армії, на базі і навколо якої ми повинні будувати і збудуємо велику англійську армію на більш пізній стадії війни, повинні були загинути на полі битви або ж ганебно капітулювати. Такі були перспективи тиждень тому. Але крім того, на наші армії обрушився новий удар, який міг бути фатальним. Бельгійський король з своєю сильною, боєздатною армією, що налічувала майже півміліона чоловік, прикривав наш східний фланг і таким чином забезпечував єдиний шлях нашого відступу до моря. Але цілком несподівано король послав свого уповноваженого до німецького командування і капітулював з своєю армією, тим самим оголивши весь наш фланг і наші засоби безпеки. Капітуляція бельгійської армії примусила англійську армію негайно загнути свій фланг до моря, на відстань в 30 миль. Противник великими силами провадив запеклі атаки з усіх сторін.
Німецька авіація налітала ешелонами, що іноді налічували більше 100 літаків, і бомбардувала дюни, серед яких війська, що прибули з побережжя, шукали собі сховища. Німецькі підводні човни, один з яких був потоплений, і їх торпедні катери заподіяли втрат численному флотові, який почав евакуацію англо-французських військ. Запекла боротьба тривала 4—5 днів. Всі бронетанкові дивізії, або те, що від них лишилося, спільно з великими з'єднаннями німецької піхоти з артилерією розбивались об виступ, що все звужувався і всередині якого бились англо-французські армії. Тим часом англійський військово-морський флот з допомогою багатьох моряків торгового флоту і добровільців напружував всі зусилля, щоб евакуювати англійські і французські війська. Понад 220 легких воєнних суден і більше 650 інших суден брали участь в цій операції. Наш військово-морський флот, використовуючи майже тисячу суден всіх видів перевіз понад 335 тис. чол. з числа французських і англійських військ.
Але, продовжував Черчілль, ми повинні проявити обережність і не тлумачити цей порятунок як перемогу. Війну не виграють евакуаціями. Але разом з цим треба сказати, що в цьому порятунку була і перемога, яку слід підкреслити, і ця перемога була здобута нашою авіацією. Події останніх днів були великим випробуванням сил німецької і англійської авіації. Німці докладали великих зусиль, але були відбиті. Їx атаки зазнали краху. Навіть дуже крупні з'єднання німецьких літаків у деяких випадках ухилялись від бою з нашими літаками, яких було в чотири рази менше, і розсипались в різних напрямах. Наші "харрікейни", "спітфайри", "діфаенти" виявились своїми якостями краще тих літаків, з якими їм доводиться зустрічатися в бою. Наші втрати людьми перевищують 30 тис. чол. вбитими, пораненими і тими, що пропали без вісті. Наші матеріальні втрати величезні. Ми, можливо, втратили 1/3 того числа людей, яка була втрачена в перші дні боїв, що почалися 21 березня 1918 р., але ми втратили стільки ж гармат — коло 1.000 гармат, весь наш транспорт, всі танки і бронемашини, що знаходилися в розпорядженні нашої армії на півночі. Ці втрати викличуть дальшу затримку в розширенні нашої воєнної могутності. Розширення наших військових сил відбувалось не так, як ми цього чекали. Все краще, що ми могли дати, було відправлено експедиційному корпусові.
Все це пропало, і тепер розширення наших військових сил знову затримається. Наскільки тривалою буде ця затримка, залежатиме від наших зусиль, тут, на наших островах. Тепер роблять небачені в нашій історії зусилля. Проте, почуття вдячності за врятування нашої армії не повинно заслоняти від нас того факту, що все, що сталось у Франції і Бельгії, є колосальною воєнною катастрофою. Французська армія ослаблена, бельгійська — втрачена. Загинула значна частина укріплених ліній, на які покладались такі великі надії. Багато цінних районів гірничої промисловості, а також фабрик і заводів попали в руки противника. Всі порти Ла-Манша знаходяться в його руках з усіма стратегічними наслідками, що виходять звідси, і ми повинні чекати майже негайного вдару по нас або Франції. Нам кажуть, що Гітлер має план вторгнення на Британські острови. Про це часто думали і раніше. Весь стан оборони нашої країни від вторгнення ворога в дуже великій мірі визначається тим, що тепер ми на наших островах маємо незрівняно більш могутні військові сили, ніж ми мали будьколи під час цієї або минулої війни. Проте так тривати не може. Ми повинні виконати свій обов'язок перед союзниками. Ми повинні відновити і знову створити під керівництвом головнокомандуючого Горта свій експедиційний корпус.
Я хотів би відмітити, що ніколи за всю довгу історію нашої країни не було такого періоду, коли ми могли дати нашому народові абсолютну гарантію проти можливого вторгнення в нашу країну, тим більше проти повітряного нападу на неї. Ми впевнені, що противник застосує нові методи боротьби, і ми, звичайно повинні готуватися зустріти всілякі нові стратегічні прийоми і всякого роду жорстокі і зрадницькі маневри. Але ніколи не слід забувати силу морського флоту і силу авіації, особливо, якщо вона може бути використана на обмеженій території. Ми будемо боротися до кінця, ми будемо боротися у Франції, на морях і в океанах, ми будемо боротися з все зростаючою впевненістю і силою. Ми будемо боротися на морських берегах, на аеродромах, на полях, на вулицях. Ми ніколи не здамося. Навіть коли, чого я ні на хвилину не думаю, цей острів, або значна частина його, буде завойований, то і тоді наша озброєна імперія, яку охороняє англійський флот, продовжуватиме боротьбу доти, поки не настане час, коли новий світ з усією своєю силою і міццю не виступить для визволення і врятування старого світу.
[Вільна Україна]
06.06.1940