Коли народилась сучасна Євразія?

Що заклало підвалини демографічної мапи сучасних Європи та Центральної Азії – велика міґрація чи, можливо, тривале просочування людей, технологій та ідей? Бронзовий вік (5,000 – 3,000 років тому) був епохою великих культурних підйомів, під час яких утворилися контури нинішньої Євразії. Проте чому сталися ці підйоми й де потрібно шукати їхні витоки, – усе це досі оповите таємницями. 

 

 

Данські генетики, однак, підіймають цю заслону. За словами Мортена Еленрофта, вченого із Центру геогенетики при Копенгаґенському університеті та співавтора дослідження, опублікованого днями в Nature, «археологи та лінгвісти розробили концепції поширення мов і культур Євразійським континентом. Ми, генетики, пропонуємо свій погляд на соціокультурні процеси бронзового віку, виходячи з аналізу ДНК-скелетів цієї епохи».

 

Ось як пояснює мотивацію науковців проф. Крістіан Крістіансен з університету Готенбурга: «Ми поставили собі за мету зрозуміти великі економічні та соціальні зміни, які на початку третього тисячоліття до нашої ери відбулися одночасно на величезній території від Скандинавії до Уралу. Мова йде про заміну пізніх землеробських неолітичних культур новими способами життєдіяльності, що включають, зокрема, нові моделі сім’ї, власності та особистості. Найвірогідніше пояснення цього феномену – масова міграція».

 

 

Дослідження данських генетиків є черговим арґументом на користь гіпотези про міґрацію. За словами його авторів, для подальшого культурного розвитку вона мала настільки велике значення, що її можна порівняти хіба з відкриттям у XV столітті Америки. Аналізуючи події сивої давнини, генетики та лінгвісти йдуть пліч-о-пліч, адже як наші гени, так і наша мова успадковані з дуже давніх часів, а тому є своєрідною «ниткою Аріадни», розплутуючи яку можна дійти до самих першооснов людської культури. 

 

Метою дослідників було встановити, як ці міґрації спричинили вагомі зміни в геномі європейців, надавши домішки чужорідних генів. З погляду генетики наші пращури після цієї міґрації стали набагато подібніші до сучасних європейців, ніж були перед нею.

 

Переписування генетичної мапи розпочалось у ранньому бронзовому віці близько 5,000 років тому. Її витоки слід шукати серед представників т.  зв. ямної культури, які мігрували з кавказьких степів на захід – до Північної та Центральної Європи, – а також, хоча й меншою мірою, до Сибіру. Саме представники цієї культури принесли зі собою патріархальну культуру, приватну власність і нові технології (колесо). У Північній Європі носії цієї культури змішались з місцевим населенням, яке жило ще в кам’яному віці, породивши вздовж шляху своєї міграції т. зв. «культуру шнурової кераміки».  

 

Згодом, близько 4,000 років тому на Кавказі з’явилась т. зв. сінташтинська культура, представники якої розробили нові види зброї, зокрема, колісниці, що дали їм змогу швидко поширюватися Європою. Крім того, тоді ж територію східніше Уралу та в Центральній Азії колонізували люди, які належали до т. зв. андронівської культури. Дослідники знайшли європейські гени і в представників цієї культури.

 

Наприкінці бронзового – на початку залізного віку у Центральну Азію прибули східноазійські народи. Тут відбувся не стільки генетичне домішування, скільки заміна генів: європейські ДНК у регіоні з цього часу зникають.

 

Досліджуючи за генетичними параметрами динаміку міґрації у бронзовому віці, вчені зробили низку цікавих відкриттів. Зокрема, встановили, що генетична мутація, яка надала організму можливість засвоювати лактозу – основний цукор у молоці, – порівняно з попередніми уявленнями, розвинулась раніше – бл. 7 000 – 5 000 років тому. «Попередньо побутувала думка, що здатність засвоювати лактозу з'явилась на Балканах або Близькому Сході під час переходу до сільського господарства. Але ми встановили, що навіть у пізньому бронзовому віці толерантність до лактози була малопоширена в Європі. Це дає підстави припускати, що її принесли зі собою кочовики ямної культури з Кавказу», - стверджує співавтор дослідження Мартін Сікора.

 

Уперше науковці здійснили настільки масштабний генетичний аналіз минулої еволюції людства. Як пояснює директор Центру ГеоГенетики Еске Вілларслев, «було проаналізовано послідовність ДНК 101 древньої людини. Це вдвічі перевищує усі попередні геномні послідовності стародавніх людей, розшифровані у всіх дослідженнях станом на сьогодні». Основний висновок з дослідження полягає у тому, що генетична та мовно-культурна диференціація народів Євразії є відносно пізнім феноменом, який налічує заледве кілька тисячоліть.

 

When modern Eurasia was born

ScienceDaily, 10/06/2015

Зреферував Євген Ланюк

 

 

11.06.2015