Добре там, де ми є

​

​

Добробут українців є… високий. Такого висновку дійшла у своєму дослідженні «Оцінка сталості економічного розвитку» Бостонська консалтинґова група, в цьогорічному звіті якої  Україна за рівнем добробуту опинилася вище, аніж, скажімо, багатша Туреччина. Щоб докопатися до коренів «парадоксу», «Збруч» вивчив методи, якими послуговується БКГ.

Дискусії про те, що таке «добробут» суспільства і чим це поняття відрізняється від рівня доходів на душу населення (ВВП на душу населення), тривають приблизно вже два десятиліття. У другій половині 2000-х питанням зацікавилися політики — наприклад, у 2008 році тодішній президент Франції Ніколя Саркозі створив Міжнародну комісію з вимірювання економічного та соціального поступу, яку очолював нобелівський лауреат, економіст Джозеф Стіглітц. У політиків, звісно, були свої мотиви: їм треба було довести, що, попри слабке економічне зростання, рівень добробуту в країнах, якими вони керують, є високим порівняно з іншими. Власні індекси та рейтинґи для вимірювання щастя й добробуту розробляли навіть такі країни, як Бутан і Таїланд.

Бостонська консалтинґова група (БКГ) — міжнародна компанія, заснована у 1963 році, що надає послуги управлінського консалтинґу для бізнесу, урядів та міжурядових організацій. Відомою БКГ стала завдяки своїй матриці «зростання — частка ринку», що дає змогу проаналізувати портфель продуктів певної фірми за критерієм їх прибутковості. Порівняльні дослідження рівня добробуту в різних країнах світу БКГ провадить від 2012 року. Її щорічна реґулярна доповідь на цю тему має назву «Оцінка сталості економічного розвитку» (скорочено ОСЕР; англійською: Sustainable Economic Development Assessment, скорочено SEDA).

Головною метою, яку собі ставила БКГ, у процесі роботи над «Оцінкою сталості економічного розвитку» є оцінити, наскільки ефективно одні країни порівняно з іншими конвертують власне багатство у добробут. ОСЕР — це також «діагностичний інструмент», що, як розповідають автори доповіді, розроблений для того, щоб допомогти урядам встановити правильні пріоритети і сформулювати стратегії розвитку, у чому їм, звісно, можуть допомогти консультанти БКГ.

Доповідь, опублікована у травні 2015 р., дає змогу порівняти стан добробуту (well-being) населення 149 країн і територій.    

Добробут суспільства, на думку аналітиків БКГ, визначають три основні компоненти, що поділяються на десять вимірів:

1) стан економіки (доходи населення, економічна стабільність, зайнятість);
2) інвестиції (освіта, охорона здоров'я, інфраструктура);
3) сталий розвиток (довкілля, державне управління, громадянське суспільство, рівність за доходами).

Згадані десять вимірів у дослідженні охарактеризовані 43 показниками — абсолютними (використані дані національної статистики) і відносними (індексами). До обчислення відносних показників було залучено МВФ, Світовий Банк, Організацію економічного співробітництва і розвитку, а також інші міжурядові, урядові та неурядові організації (наприклад, Heritage Foundation, Freedom House тощо). Значення усіх 43 показників для усіх 149 країн конвертують у бали за шкалою від 0 до 100 — спочатку мінімальне значення «сирого показника» у певному році віднімають від значення показника для конкретної країни і ділять на розмах значень показників для 149 країн (для отримання розмаху мінімальне значення віднімають від максимального).

Аґреґування даних на рівні вимірів і на рівні самого індексу добробуту відбувається через отримання арифметичного середнього і лінійної стандартизації. Остання потрібна для того, щоб, наприклад, мінімальне значення рівня добробуту (Центрально-Африканська Республіка) дорівнювало нулю балів, а максимальне (Норвегія) — 100 балам. Оскільки не всі десять вимірів є однаково важливими, у дослідженні такі виміри, як «доходи населення», «охорона здоров'я», «освіта», «державне управління», мають ваговий коефіцієнт «2», а такі виміри, як «інфраструктура», «рівність за доходами», «громадянське суспільство» і «довкілля», — ваговий коефіцієнт «1». «Економічна стабільність» і «зайнятість» мають ваговий коефіцієнт «0,5».

В межах самих вимірів деякі з-поміж 43 показників мають ваговий коефіцієнт «2» — середня очікувана тривалість життя при народженні, смертність у віці до 5 років (вимір «охорона здоров'я»), індекс впливу забруднення повітря на здоров'я людини, інтенсивність викидів двоокису вуглецю (вимір «довкілля»). Решта мають ваговий коефіцієнт «1».

Для кожної зі 149 країн БКГ обчислила два індекси і два коефіцієнти, що дають уявлення про відносні рівні добробуту цих країн:

1) теперішній рівень добробуту за шкалою від 0 (найнижчий рівень) до 100 (найвищий рівень) на підставі даних за 2014 рік;

2) поступ за останній період (2006–2013 рр. включно) за шкалою від 0 (найнижчий рівень) до 100 (найвищий рівень). Наголосимо, що йдеться винятково про поступ порівняно з іншими країнами;

3) коефіцієнт співвідношення багатства і добробуту, що порівнює нинішній рівень добробуту в країні з тим рівнем, якого можна було б чекати з огляду на рівень доходів на душу населення у країні (ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності). Очікуваний рівень — це коефіціент 1,0, виведений із середніх загальносвітових показників. Якщо коефіцієнт вищий за 1,0, то країна конвертує своє багатство в добробут набагато ефективніше, ніж від неї очікують. Якщо коефіцієнт нижчий за 1,0, то країні вдається це гірше, ніж від неї очікують;

4) коефіцієнт співвідношення темпів економічного зростання і добробуту, що порівнює те, наскільки ефективно країна конвертувала зростання свого ВВП у підвищення рівня добробуту, з очікуваним рівнем, що має коефіцієнт 1,0, виведений із середніх загальносвітових показників. Якщо коефіцієнт вищий за 1,0, то країні вдається підвищувати свій рівень добробуту вищими темпами, ніж від неї очікують, зважаючи на темпи зростання її ВВП.  Якщо коефіцієнт нижчий за 1,0, то країні це вдається гірше, ніж від неї очікують.

Так от, у цьогорічній доповіді добробут населення України становить 52,8 бала, що є доволі добрим показником. Світова медіана для теперішнього рівня добробуту в дослідженні — 43,1 бала, тож Україна у 2014 році принаймні перебувала у тій половині (50%) країн, у яких людям жилося краще, ніж в іншій.

Україна, як виявилося, у 2014 році дуже добре конвертувала багатство (доходи) в добробут, оскільки коефіцієнт співвідношення багатства і добробуту в України відчутно вищий за 1 – 1,46 (див. Табл. 1). 

Так само добре Україна конвертувала у добробут темпи економічного зростання, відповідний коефіцієнт — 1,32. Такі коефіцієнти можна пояснити тим, що Україна (як і Грузія) постійно має незвично високі як для небагатої країни бали у компонентах «інвестиції» і «сталий розвиток», які забезпечують їй високі місця у загальному переліку країн за рівнем добробуту (детальніше див. Табл. 2).

Місце України на найближчі роки спрогнозувати складно. На жаль, дані про отримані країнами бали за окремими вимірами у 2014 р. і за поступ у 2006–2013 рр. відсутні. За «стан економіки» у 2014 році Україна отримала 39,8 бала, і це нижче світової медіани (49,7), обчисленої у дослідженні. Всі інші показники України вищі світових медіан. 

Таблиця 1 

Таблиця 2

Дані про теперішній рівень добробуту (2014)

Дані про поступ за останній період (2006–2013)

Близькими до України за теперішнім рівнем добробуту є такі країни, як Албанія (49,1), Арґентина (51,4), Вірменія (47,8), Бразилія (47,7), Грузія (46,8), Сербія (51,5), Румунія (54,5), Росія (54,7), Туреччина (50,5). Випадок Туреччини, власне, показує, що у дослідженні БКГ багатша країна (47,4 бала в Туреччини за «стан економіки» проти 39,8 в України) може поступитися біднішій за рівнем добробуту. Причиною є те, що Україна має кращі, ніж Туреччина, бали за «інвестиції» і «сталий розвиток» у 2014 році.

Найцікавішим висновком, на думку авторів дослідження, є те, що у країнах із середнім рівнем добробуту (40–50 балів, приклади: Китай та Індонезія) рівень добробуту росте найшвидше. Водночас найповільніше рівень добробуту росте у країнах з найнижчим його рівнем. Крім того, рівень добробуту найшвидше росте у країнах із середнім рівнем доходів, що, очевидно, спростовує теорію «пастки середнього доходу» або принаймні свідчить про те, що цієї «пастки» не існує, коли йдеться про таке поняття, як добробут.

Дев'ять з десяти країн з найвищим теперішнім рівнем добробуту розміщені у Західній Європі. На першому місці — Норвегія, рівень добробуту в якій росте, частково завдяки подальшому скороченню нерівності за доходами. У будь-якому разі Норвегія має найвищі бали за такими вимірами, як «зайнятість», «рівність за доходами», «громадянське суспільство», належить до ТОП-10 країн за такими вимірами, як «доходи населення» і «державне управління».

Серед десяти країн, що досягли найбільшого поступу в підвищенні добробуту за останній період (2006–2013), чотири розміщені в Африці. Лідером, зокрема, є Руанда, що отримала бали вищі за медіану в кожному з десяти вимірів ОСЕР.

Країною з найвищим коефіцієнтом співвідношення багатства і рівня добробуту є В'єтнам (1,48) — у ньому рівень добробуту набагато вищий, ніж в інших країнах зі схожим рівнем доходів населення.

Польща має найвищий коефіцієнт співвідношення темпів економічного зростання і рівня добробуту (1,55). Аналітики БКГ пояснюють це тим, що країна досягає поступу в багатьох вимірах, як-от «зайнятість», «громадянське суспільство», «державне управління», «довкілля».

Крім того, у дослідженні БКГ помічені ще тенденції, характерні для двох «кластерів» країн:

- багаті на нафту країни гірше конвертують своє багатство і темпи зростання у добробут. Найслабшим виміром в них є «державне управління». Ймовірно, причиною цього є те, що уряд не конче мусить збирати податки, і, як наслідок, слабкий обов'язок щодо підзвітності перед громадянами;

- країни в Африці на південь від Сахари досягають дуже доброго поступу у вимірі «охорона здоров'я» порівняно з рештою світу. 19 з 20 країн світу з найкращим поступом у вимірі «охорона здоров'я» у 2006–2013 рр. розміщені в Африці на південь від Сахари. Проте їм властивий також доволі слабкий поступ і дуже низький рівень добробуту за іншими двома інвестиційними вимірами — «освіта» та «інфраструктура».

Джерело:

Why Well-Being Should Drive Growth Strategies. The 2015 Sustainable Economic Development Assessment