14 липня космічний зонд НАСА New Horizons («Нові Горизонти») досягне Плутона. Недаремно вчені чекали аж дев'ять років, а саме стільки тривала його подорож на край Сонячної системи. Хоч Плутон з повноцінної планети й перекваліфікували у карликову (це відбулося 2006 р., коли астрономи виявили тіла у далекій Сонячній системі, співмірні з Плутоном і навіть більші за нього), все ж його дослідження надасть науковцям безцінні дані, які вони аналізуватимуть згодом. Після Плутона «Нові горизонти» вирушать далі – досліджувати пояс Койпера. Це – зона скупчення численних об'єктів з породи та льоду, яка розміщена ще далі, ніж Плутон (він має туди прибути орієнтовно у 2019 р.). Окрім місії «Нових горизонтів», мають відбутися й інші «рандеву» в зовнішній Сонячній системі. Зокрема, у жовтні 2016 р. зонд НАСА Juno («Юнона») має дістатись Юпітера. Проте на цьому зустрічі космічних апаратів з далекими світами невдовзі завершаться. Як виглядає, ми наближаємось до тривалої паузи в ері блискучого освоєння далекого космосу, яка починається ще зі старту «Вояджерів» 38 років тому.
Паралельно завершується і тривалість життя вже наявних зондів. У 2017 р. вичерпає запаси ядерного палива «Кассіні», який вирядили в космос 1997 р. Якщо він переживе політ між кільцями Сатурна, то згорить в його густій атмосфері. У 2025 р. закінчиться паливо і в «міцних горішків» – «Вояджерів», політ яких триває ще від 1977 р. «Вояджер-1», що вже вийшов у міжзоряний простір, наразі є найбільше віддаленим штучним об'єктом у Всесвіті. Його брат-близнюк «Вояджер-2» також не дуже від нього відстав.
Принаймні протягом наступних двох десятиліть основна космічна інформація, одержана за допомогою безпосередніх контактів, надходитиме з внутрішньої Сонячної системи, тобто не далі як з Марса. До Марса, наприклад, заплановані вже чи не реґулярні екскурсії, Європейське космічне аґентство (ЄКА) спільно з Японією готує запуск двох зондів на орбіту Меркурія. Крім того, відбуватимуться дослідження комет та астероїдів, схожі на місію «Розетти» в листопаді минулого року. Чимало дослідницьких зондів спостерігатимуть за самою Землею.
Відновлення польотів у зовнішню Сонячну систему сподіваються не раніше середини 2020-х, коли розпочнуться місії, що доліджуватимуть супутники Юпітера, передусім Європу. Це – зонд НАСА Europa Clipper та космічний апарат ЄКА Juice (Jupiter Icy moons Explorer, «Дослідник крижаних супутників Юпітера»). Проте дані від них прийдуть аж у 2030-х.
Отже, «золота доба» далеких космічних досліджень входить у тривалу «рецесію». Найголовніша причина цієї «рецесії» – економічна. Треба пам'ятати, що розробка та запуск таких космічних апаратів – надзвичайно складна й дорога справа. Вона потребує планування роками, виснажливої боротьби за фінансування, а також – неабиякої фортуни, адже злагоджену роботу ультраскладного обладнання інакше як фортуною не назвеш. «Сьогодні ми пожинаємо останні плоди доброго фінансування у 1990-х», – стверджує Лі Флетчер, науковець з Оксфордського університету, який спеціалізується на зовнішніх планетах. Останніми роками фінансування ставало дедалі убогішим.
У 1991 р. загальний бюджет НАСА становив 25 млрд. дол. (за сьогоднішнім курсом). У 2013 р. він зменшився до 16,9 млрд. З тих коштів частка на дослідження зовнішньої Сонячної системи до 2012 р. стабільно трималась на рівні 1,3 млрд. (без урахування інфляції, тобто фактично щороку зменшувалась). У 2012 р. її взагалі сильно скоротили.
Кошти, які були передбачені на фінансування дослідження далекого космосу, перевели на інші проекти, як-от Space Launch System (Систему космічних запусків) – велику експериментальну ракету, яка виводитиме в космос багаторазовий човник «Оріон». За задумом інженерів, «Оріон» зможе доправити екіпаж на Місяць і, можливо, навіть далі. Усе це свідчить про плани НАСА повернутися до програми пілотованого освоєння космосу, яку востаннє втілювали ще у 1960-х (щоправда, існують сумніви, чи вдасться її хоч частково реалізувати). Низку проектів НАСА спільно з ЄКА згорнули через нестачу бюджетних коштів. А втім, говорити про цілковите припинення далеких космічних місій теж не можна. Так, у 2013 р. підрозділ планетології НАСА вирішив щорічно платити Департаменту енергетики США 50 млн. дол. за виробництво плутонію-238 – основного джерела енергії для далеких космічних місій.
ЄКА, своєю чергою, фінансує свої проекти доволі стабільно. Його бюджет, однак, становить лише 4,4 млрд. євро (4,8 млрд. дол.), а це у кілька разів менше, ніж бюджет НАСА. Інші країни, зокрема Китай, Японія та Індія, також планують власні космічні місії, проте їхні амбіції не сягають далі Марса.
Що означатиме прогалина в дослідженні далеких планет? Прихильники таких досліджень стверджують, що аналіз геології, атмосфери та еволюції тих планет надає надзвичайно цінні наукові дані. А на думку директора відділу планетології НАСА Джіма Ґріна, «продовження планетологічних досліджень має ключове значення для збереження життя на Землі у далекій перспективі».
Оскільки далекі космічні місії планують та втілюють роками, чимало експертів переконані, що тривала пауза буде згубною навіть у тому разі, якщо фінансування відновиться. Втрата знань і досвіду – головна причина занепокоєння. «Коли ми повернемось до колишнього фінансування, ціле покоління експертів вже відійде в минуле», – каже науковець НАСА, планетолог Кендес Гансен.
В «пустелі», щоправда, є дві «оази», де планетологи можуть себе показати. Одна з них – Марс, на орбіті якого нині перебувають два супутники – «Одіссей» та «Марсіанський розвідувальний супутник». Незважаючи на те, що їх сподіваний час життя вже вийшов, вони далі постачають детальні мапи марсіанської поверхні. На підставі цих мап визначають траекторію руху марсоходів «Кюріосіті» та «Опортюніті», а також плануватимуть майбутні місії, зокрема (у перспективі) й пілотовану.
Інша «оаза» – сама Земля. Лише за 2015 р. НАСА планує запуск п'яти місій, які спостерігатимуть за Землею. Крім того, фінансування телескопу «Джеймс Вебб», який прийде на зміну «Габблу», збільшили з початкових 2 до 8 млрд. дол. Серед головних завдань «Вебба» – дослідження карликових планет, комет та об'єктів в поясі Койпера.
The Economist, 3/04/2015
Зреферував Євген Ланюк
03.04.2015