Львову

Березневий вітер, сонце березневе, —

І крилатий прапор у височині...

Не дивуйся, Львова стародавній леве,

Браму мохом вкриту, відчиняй весні!

Гей, на всі простори, на Карпати-гори

Розлітайся, слово, розтинайся, клич, —

Сили трудової горе не поборе,

Порвано навіки ланцюги сторіч!

Оддзвеніли панські ковані підкови,

В камені відбивши свій кривавий слід, —

Ти синів найкращих, сивоглавий Львове,

Обираєш нині на новий похід, —

На сумирну працю за життя щасливе,

За дитячий усміх, за юнацький спів,

За стрункі будови, за родючі ниви,

За дими заводів, за квітки садів.

Будь же, Львове, пильний, як зробився вільний,

Будь же, Львове, сильний проти вражих зграй.

Будь же одностайний в день цей живодайний,

Із синів найкращих — кращих обирай!

Львів, березень 1940 рік.

[Вільна Україна]