Команда астрономів зі США, Європи, Чилі та Південної Африки встановила: нещодавно відкрита тьмяна зірка десь 70 000 років тому пройшла крізь хмару Оорта. Жодна з інших відомих зір не підходили до Сонця так близько. Це вп'ятеро менше від відстані, на якій тепер перебуває найближча до Сонця зоря Проксима Центавра. В одному з випусків Astrophysical Journal Letters опубліковано статтю, в якій Ерік Мамаєк (Eric Mamajek) з Рочестерського Університету (США) та його колеґи аналізують швидкість і траєкторію маломасивної зорі, яку називають зорею Шольца.
Штучне моделювання. Зоря Шольца та її супутник коричневий карлик пролітають повз Сонячну систему 70 000 років тому. Сонце – в центрі
Траєкторія руху вказує на те, що 70 тисяч років тому зоря наблизилася до Сонця на відстань 0,8 світлових років, або 52 000 А. о. Це дуже близько, адже найближча наша зоря-сусідка Проксима Центавра віддалена на 4, 2 світлових роки.
Астрономи переконані на 98 %, що ця зоря пройшла ззовні крізь хмару Оорта, реґіон на краю Сонячної системи, в якому перебувають мільярди кометних ядер. Хмара є тією зоною, з якої, ймовірно, походять комети, що довго живуть і через ґравітаційні відхилення потрапляють досередини Сонячної системи.
Зоря привернула увагу Мамаєка під час дискусії зі співавтором Валентином Д. Івановим (Valentin D. Ivanov) з Європейської південної обсерваторії. У ній поєднуються незвичні ознаки: хоч і порівняно близько перебуває (лише 20 світлових років), проте зоря демонструє дуже повільний дотичний (танґенціальний) рух. Вимірювання променевої швидкості, які здійснила команда на чолі з Івановим, засвідчили, що зоря покинула Сонячну систему на чималій швидкості.
«Більшість сусідніх зір демонструють набагато більший танґенціальний рух, – каже Мамаєк. – Незначний дотичний рух та відстань вказують на те, що зоря або в майбутньому сильно наблизиться до Сонця, або “нещодавно” наближалася до нього й зараз – на дорозі назад. Але показники променевої швидкості довели: зоря постійно віддаляється від Сонця; і ми зрозуміли, що зближення мало відбутися в минулому».
Щоб визначити траєкторію польоту, астрономи використали дані танґенціальної та променевої швидкості. Іванов та його колеґи проаналізували спектр нещодавно відкритої зорі та її променеву швидкість на доплерівські зміщення. Ці вимірювання здійснили спектрографи на великих телескопах в Південній Африці та Чилі, зокрема Великий південноафриканський телескоп (Southern African Large Telescope) й Магелановий телескоп, що в обсерваторії Лас-Кампанас.
Тільки-но отримавши всю потрібну інформацію, науковці виявили: зоря Шольца рухається в напрямку від Сонячної системи. Вони відтворили попередню траєкторію руху і встановили, що близько 70 тисяч років тому зоря перебувала найближче.
Дотепер найімовірнішим претендентом на звання зорі, що найбільше наблизиться до Сонця, була «зоря-загроза» HIP 85605. Вона має прилетіти до нас через 240 000 – 470 000 років. Однак Мамаєк і його група засвідчили, що первинну відстань HIP 85605 переоцінили. Згідно з новими обчисленнями, HIP 85605 не пройде крізь хмару Оорта.
Мамаєк разом з бакалавром Рочестерського університету (тепер аспірантом Каліфорнійського технологічного інституту) Скотом Баренфельдом (Scott Barenfeld) змоделював 10 000 траєкторій руху зорі Шольца, взявши до уваги її місце перебування, віддалення і швидкість, а також ґравітаційне поле Чумацького Шляху. В усіх вимірюваннях зважали на статистичну похибку. З-поміж 10 000 моделей 98 % демонстрували, як зірка пролітає крізь Оортову хмару. На щастя, лише одна з моделей показала, як вона пролітає крізь внутрішню частину хмари. За такого сильного наближення міг би відбутися рясний метеоритний дощ.
Космічний телескоп Gaia, який нещодавно стартував, достовірно виміряє відстань і швидкість мільярдів зірок. З цією інформацією астрономи зможуть сказати, котра з інших зір здійснить сильне наближення з нами в майбутньому чи здійснювала таке в минулому.
Наразі зоря Шольца віддалена від Землі на 20 світлових років, вона – маленька й тьмяна червона карликова зоря в сузір'ї Єдинорога. Та за колишнього наближення до Сонячної системи вона була б у 10 разів більшою, але в 50 разів тьмянішою для того, щоб її побачити неозброєним оком. Якщо вона була магнетично активною, тоді зоря на короткий час стала б у тисячу разів яскравішою, був би спалах. У такому разі 70 тисяч років тому наші пращури протягом хвилини або й години могли бачити зорю неозброєним оком.
Зоря Шольца є частиною системи подвійної зорі: одна менша червона зоря-карлик пов'язана з коричневим карликом – супровідником. Коректне ім'я зорі – «WISE J072003.20-084651.2», але на честь її відкривача, астронома Ральфа-Дітера Шольца з Інституту астрофізики імені Ляйбніца в Потсдамі (Німеччина), її назвали «зорею Шольца», коли він наприкінці 2013 року вперше повідомив про відкриття маломасивної близької зорі.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: http://kuffner-sternwarte.at.
26.02.2015