Світ третій день спекулює, про що домовилися (чи не домовилися) лідери Німеччини, Франції та Росії. Поки що єдина конкретика — розповідь Франсуа Олланда про проект створення широкої демілітаризованої зони і надання бунтівному Південному Сходу автономії. Відомостей дуже мало, щоб зважувати можливі рішення. Але ось що точно сталося: у мові європейських політиків з'явилося слово, яке досі стосували лише українські лідери. «Якщо ми не доб'ємося успіху в пошуках стійкої мирної угоди, ми прекрасно знаємо сценарій, — заявив у суботу в Мюнхені Олланд. — У нього одне ім'я — війна».
«Військове рішення» стає головною темою в обговореннях політиків та експертів. Юджин Румер (Фонд Карнегі) і Томас Ґрем (Kissinger Associates, в минулому головний радник з Росії в Раді національної безпеки США) написали у FT, що зброю в Україну постачати не треба: з нею доведеться виряджати американських інструкторів, а це підвищує ризик залучення США у відкритий конфлікт. Два дні по тому Вольфґанґ Ішінґер, голова мюнхенській конференції, написав, що, навпаки, лише відкрито пообіцявши Україні військову допомогу, можна уникнути силового вирішення, адже прийнятної для всіх сторін угоди можна досягти, коли вирівняється їх, сторін, сила.
Меркель, що ретельно зважує слова, в Мюнхені дозволила собі найсильніше, мабуть, висловлювання від часів їй приписуваної ремарки щодо втрати Путіним «контакту з реальністю». «Я не можу собі уявити ситуацію, за якої поліпшене озброєння української армії призвело б до того, що президент Путін настільки вразиться, що повірить у свою воєнну поразку <...>, — сказала Меркель. — Хіба що..., — попровадила вона далі й замовкла. — Але мені не хотілося б говорити про оте "хіба що"» (цитата за Die Welt). Враховуючи традиційну сухість німецької дипломатичної мови і роль Німеччини в історії XX ст., оце «хіба що» — гранично серйозна заявка.
Єдиний, хто не говорить про війну, це Володимир Путін (тільки він не прокоментував особисто підсумки перемовин). Але важко не помітити, що саме після зустрічі з ним Меркель і Олланд заговорили про війну поважно.
Поява «війни» як повноцінної теми обговорень і політичних декларацій не означає, що всі до неї готові. Але це зсуває аґенду, змінює політичний пейзаж, по-новому позначає «червоні лінії». Коли згадок про можливість силового вирішення перестають уникати, блеф стає менш вигідний стороні, за якою немає реальної військової переваги.
Николай Эппле
Фигура войны
Ведомости, 9.02.15
Зреферував О.Д.
09.02.2015