У Росії створено світ, де намацальна реальність менше значуща, ніж уявна
Після ще одного загострення ситуації на сході України в Європі та США задумалися про нові санкції проти Росії. Тим часом, на мій погляд, Захід ніколи не намагався дати Путіну повною мірою адекватну відповідь на його зовнішньополітичні витівки. Санкції за самою їх природою покликані забезпечити ізоляцію Росії від зовнішнього світу, створити серед політичної еліти країни відчуття ізгоя. Однак прихильники таких заходів навряд чи враховують, що Путін справді живе в «іншому світі», де інформованість майже заміщена пропаґандою. У Росії створено світ, де намацальна реальність менше значуща, ніж уявна; де мало хто піклується про наслідки своїх вчинків, але всі уважно ставляться до їх відображення в медіях.
У цій спотвореній системі координат важать згадки як такі, а не їх тональність або контекст. Доброзичливі та позитивні — служать вихвалянню верховної влади. Критичні й неґативні — інтерпретуються як наслідок заздрості і/або страху. Будь-яка кампанія в ЗМІ, будь-яка концентрація уваги, будь-які спроби звернутися до розуму чи раціональності сприймаються як підтвердження: влада обрала правильний курс.
На жаль, ніхто на Заході не сприймає цього серйозно. Політики в розвинених країнах не здають собі справи, що поява «світлого образу» Путіна більш ніж на 20 обкладинках провідних журналів США і Європи протягом одного лише 2014 року — не важливо, в геройському чи карикатурному образі, — була для влади Росії не меншим наркотиком, ніж наддорога нафта. Вони не розуміють, що невідповідне значущості країни місце в ґлобальному медіа-просторі — це ґарантія дальшого тривання кремлівського шаленства.
Якщо Захід хоче подолати Путіна санкціями, йому варто поставити ставку на інформаційну блокаду. За канонами медіакратії, що за ними живе нині Кремль, найстрашніше — це не критика, а забуття. І якби завтра, мов на помах чарівної палички, світова преса почала присвячувати Росії увагу, точно відповідну її частці в світовому ВВП (у 2015 році — не більше 1,5%), ніякі кредитні обмеження і заборони на імпорт обладнання для нафто- і газовидобутку не зрівнялися б з таким психологічним ударом. На жаль, цього не станеться. Свобода преси в західному світі залишатиметься ґарантом тривання російського політичного божевілля.
Автор — директор Центру досліджень постіндустріального суспільства
Владислав Иноземцев
Забвение как лекарство
Ведомости, 03.02.2015
Зреферував О.Д.
05.02.2015