Термін "баланс ймовірностей" має різні значення у праві та статистиці
На одному резонансному судовому процесі присяжні попросили минулого тижня суддю пояснити їм, що означає термін "за відсутності обґрунтованих сумнівів" [beyond reasonable doubt]. Як це прийнято в англійських судах, суддя відмовився уточнити значення слів.
Але питання присяжних є обґрунтованиим, і спроба відповісти на нього розкриває багато чого цікавого, і не лише про законодавство, а й про аналіз складних проблем. Англійське право визнає два основні критерії оцінки доказів. У кримінальному судочинстві звинувачення повинно бути доведеним "за відсутності обґрунтованих сумнівів", водночас, у цивільному судочинстві рішення приймають залежно від наявності у сторони переваги у "балансі ймовірностей" [balance of probabilities].
Значення цих термінів видалося б очевидним кожному, хто вчив основи статистики. Вчені мислять категоріями довірчих інтервалів - вони схильні приймати гіпотезу, якщо ймовірність перевищує 95%. "За відсутності обґрунтованих сумнівів" здається твердженням про те, що існує велика ймовірність того, що гіпотеза - вина підсудного - є правдивою. Можливо, кримінальне судочинство потребує сильнішого критерію оцінки для доказів, ніж наукова норма - потрібно мати 99% або навіть 99,9% впевненості, щоб кинути вас до в’язниці. "Перевага у балансі ймовірностей" повинна, безперечно, означати, що ймовірність того, що аргументи сторони обґрунтовані, перевищує 50%.
І все-таки після короткої розмови з досвідченими правниками виявляється, що вони не інтерпретують ці терміни у такий спосіб. Відомим прикладом є випадок, коли вас збиває автобус, якого ви не бачили (ось чому він вас і збив). Припустимо, що компанії А належить більше половини автобусів у місті. За відсутності інших доказів, ймовірність того, що ваші тілесні ушкодження були викликані автобусом, що належить компанії А, є більшою, ніж 50%. Але жоден суд не прийняв би на підставі цього міркування рішення, що компанія А несе відповідальність перед вами.
Суд підходить до цієї проблеми інакше. Ви повинні розповісти історію про свій випадок з автобусом. У судовому обґрунтуванні використовують наративний, а не ймовірнісний підхід, і, коли судам нав’язують ймовірнісне обґрунтування, результатом часто стає дискредитація правосуддя і плутанина - як, наприклад, сталося з хибними свідченнями педіатра Роя Медоу про причини дитячої смертності, що спонукали суди виносити вироки зануреним у скорботу батькам за вбивство своїх дітей.
Правова система США, що характерно, воліє більше використовувати термін "перевага доказів" [preponderance of evidence, наявність більш вагомих доказів на користь однієї зі сторін - Z], ніж термін "перевага у балансі ймовірностей". Для статистиків не очевидно, що ці терміни мають те саме значення. Але правники дотримуються, загалом, саме такої думки. Причина полягає у тому, що термін "перевага у балансі ймовірностей" правники та статистики інтерпретують не в однаковий спосіб.
Коли я підіймав це питання у розмові з людьми, що вчили точні науки, вони, зазвичай, кажуть, що правники переважно не знають математики, і, після проходження відповідного курсу, навчилися б мислити так само, як і статистики. Ймовірнісне обґрунтування стало панівним методом структурованого мислення про проблеми, пов’язані з ризиком і невизначеністю - аж настільки, що з людей, які не мислять подібним чином, глузують як з некомпетентних та ірраціональних. Проте, цей ймовірнісний підхід, нещодавно надбання інтелектуального розвитку людства, був серйозно скомпрометований під час фінансової кризи 2008 року. Правові системи розвивалися протягом сотень, якщо не тисяч років, застосовуючи інші способи обґрунтування.
Цілком можна - і це навіть поширена практика - вірити у те, що щось є правдою, не будучи впевненим у цій вірі. Або ж бути впевненим, що, скажімо, булька на ринку житлової нерухомості лусне, не будучи у стані приписати високу ймовірність будь-якій конкретній події, наприклад, цій: "ціни на житло впадуть наступного року на 20%". Суд зацікавлений тим, як йому визначити ступінь своєї довіри до наративу, а не виміряти ймовірність у моделі.
Таке наративне обґрунтування є найбільш ефективним засобом, який створили люди для розв’язання складних і недостатньо визначених проблем. Суд рідко коли може отримати повне уявлення про ймовірність подій, про які він повинен прийняти рішення. Людина так само не може знати, як розвиватимуться її кар’єра та відносини з іншими людьми. Бізнесом треба керувати в умовах невизначеного та непізнаваного майбутнього.
Таким чином, хоча й ймовірнісне мислення є необхідним, коли йдеться про повторювані події або історії, які самі повторюються, воно часто зазнає невдачі, коли ми намагаємося застосувати його до унікальних подій або проблем, для яких існує нескінченна кількість рішень. Ми даємо собі раду з такими ситуаціями, розповідаючи історії, і ми обґрунтовуємо свої рішення на їх переконливості. Не тому, що ми дурні, а тому, що досвід каже нам, що це найкращий спосіб впоратися з ними. Саме тому романи продаються краще, ніж статистичні дані.
John Kay
A story can be more useful than maths
The Financial Times, 27.02.2013
Зреферував Омелян Радимський
08.03.2013