Повідомлення Штабу Ленінградського військового Округу
Підводячи підсумок воєнним діям у Фінляндії за минулі три тижні треба визнати, що наші війська мали за цей період серйозні успіхи.
На півночі Фінляндії наші війська, зайнявши 1 грудня порт Петсамо, просунулись на 130 кілометрів у глибину Фінляндії, починаючи від берегів Баранцева моря біля Петсамської затоки, що становить у середньому 6 кілометрів на день.
На Улеаборгському напрямі наші частини просунулись на 150 кілометрів, що становить в середньому 7 з половиною кілометрів на день.
На Сердобольському напрямі наші частини просунулись на 80 кілометрів, що становить у середньому 4 кілометри на день.
На Виборгському напрямі наші війська просунулись на 64 кілометрів від держкордону, що дає в середньому 3,2 кілометра на день.
Взято в полон по всіх напрямках за минулий період 18 офіцерів, 105 унтер-офіцерів, 1302 рядових, 35 гармат, 300 кулеметів, 3000 гвинтівок, 21 міномет, 220 гранатометів, 7 бронемашин.
Наші втрати — 1823 убитих, 7000 поранених.
Втрати фінів — 2200 вбитих, підібраних на зайнятій нами території, не беручи уваги вбитих на території противника вогнем нашої артилерії і кулеметів, підібраних і відвезених у тил фінськими військами. Поранених у фінів за приблизними даними штабу понад 10.000.
Іноземна преса особливо французська і англійська, вважає, що такі темпи просування радянських військ надто малі і намагається пояснити це "пониженою боєздатністю" Червоної Армії. Деякі з військових оглядачів ідуть ще далі, запевняючи, що наступ радянських військ "провалився", оскільки блискавичного удару не вийшло і радянські війська не зуміли покінчити з фінськими військами за один тиждень.
Не може бути сумніву, що подібні докіри на Червону Армію можуть бути пояснені або прямим і грубим наклепом на Червону Армію, або неуцтвом їх авторів у питаннях військової справи.
Фінляндська територія являє найсерйозніші труднощі для просування військ. Бездоріжжя, перехрещений рел'єф місцевості, непроходимі ліси, безчислевна кількість озер з такою ж кількістю перешийків між ними, перехоплених кількома оборонними лініями з бетонованих артилерійських і кулеметних споруджень з бетонованими сховищами для військ, такі умови, що затруднюють швидке просування військ на фінляндській території. 4 роки будувала Фінляндія ці укріплення, користуючись допомогою трьох іноземних держав, що боролися між собою за вплив на Фінляндію, як плацдарм для нападу на Ленінград, а потім на Москву. По своїй оборонній силі та системі штучних укріплень, наприклад на Карельському перешийку, підсилена природніми умовами Фінляндії, нічим не поступається оборонній силі укріпленої "лінії Зігфріда" на Західному кордоні Німеччини, проти якої ось вже 4 місяці ковиряються англо-французські війська, не маючи ні найменшого просування вперед. Червона Армія знала про ці труднощі у Фінляндії і тому вона ніколи не думала одним блискавичним ударом покінчити з фінськими військами. Тільки неуцтво або відверта ворожнеча проти Червоної Армії змогла приписати керівникам Червоної Армії бажання — в один тиждень покінчити з фінськими військами.
Карельський перешийок є найтруднішим районом, усіяним багатою мережею штучних укріплень на віддалі від Ладожського озера до Фінської затоки під Виборгом. У цьому районі просування радянських військ дає 3,2 кілометра у день в середньому, причому в цілому ряді пунктів головна оборонна лінія, так звана "лінія Маннергейма", вже прорвана нашими військами. Якщо порівняти цей темп просування Червоної Армії у районі "лінії Маннергейма" з тим, що роблять англо-французські війська в районі "лінії Зігфріда", то доведеться визнати, що радянські війська мають серйозний успіх, тоді як англо-французські війська товчуться на місці і перебувають в стані повного провалу. Чому насправді іноземна преса не цікавиться тим, скільки кілометрів в день пройшли протягом 4 місяців англо-французькі війська, які стоять проти "лінії Зігфріда" і які мають своїм завданням розбити Німеччину? Чи не тому, що просування англо-французських військ довелося б лічити в середньому в день не кілометрами і навіть не метрами, а сантиметрами, якщо взагалі мало тут місце будьяке просування.
[Вільна Україна]
23.12.1939