Юпитер.

Астрономична оповістка.

Не увірите, як нетерпіливо ожидаю того дня в місяци студни, коли сонце вступить в знак зодіякальний Козорога, бо тогди зложать пануючій над нами сего 1889 року планет Юпитер своє маршалківске берло і рад-не-рад мусить уступити місце наслїдникови Марсови. Не понимаю, чому Гомер, Каллимах та Клеант розпливались над Юпитером, укладаючи в єго честь ритмові имни, не знаючи ще о тім, що єго окружають чотири сателити, що их відкрив Гершель. Може бути, що им импонував Юпитер про свою 1414-разову більшість від нашої землї, та могли і се думати, що наколи б загинуло наше сонце, то сей величавий кольос може статися центральним тїлом нашого планетарного систему.

Я після свого астрономичного знаня не писав-би — не кажу вже ритмових, але ані прозаїчних хвальб в честь Юпитера, бо Юпитер то лихій планет, котрому надано не без підстави епитет tonans et fluvius. Трудно хвалити планета, під котрого панованєм колотяться і непокояться люде, та котрий не приязний всяким на мори і суши предприємствам людским.

Що оно так єсть, укажу на неспокої в найспокійнїйшім монастири монахинь "любви Божої" в Бялій; на вадовицких торговців людьми; на перемиских "Аргонавтів", котрим трудно було доїхати до берега; на злочиньство родини Деґенів з §. 65. зак. карного; на п. Поляновского, котрий, позбувшись під Юпитером "світової мамони", не в силї вже umkehren до Мошкова, хиба до мавзолеум, яке там будує.

Суть люде, котрі хвалять Юпитера из сего боку, що він в часї свого сегорічного панованя дуже спокійно вівся на небі, бо не докучив анї громовицями, анї слотами, і з ласки Юпитера — кажуть они з емфазою — маємо таку нечувану оживлену торговлю, що за кілька шісток можна закупити теличку, бичка або товстого барана, а за 1½ до 10 зр. рослого коня 16-ої міри. В виду того — кажуть они дальше — як не буде голоду, бо бідні люде можуть що-дня споживати дешеве мясо, так може кождий прийти до красних коней, а в наслїдках не потреба буде людям ходити пішки по шутрованій дорозї, і бициклї підупадуть.

Хоч в тих хвальбах єсть де-що і правди, то однак я не годжуся з ними, бо з другого боку наробив пануючій Юпитер ceгo року такого заколоту в світї, о якім не згадують астрономичні записки, почавши від Евдоксеса, прозваного у Цицерона князем астрономів, аж до Птоломея, Кеплера і Коперника.

Пригадайте собі лишень, кілько то наробив лихій Юпитер сего року гуркоту, при оживленій пропинаційній консумції, при так званих ludi Plebeji, почавши від Горлиць до Городка, від Долини аж по-за Коломию, та кілько то він настогнався, поки не вистогнав всего на всего 16 Русинів на краєвих послів. Вправдї вискочили єму з голови ті посли мов Минерва узброєні, але их число було-би безсумнївно більше, наколи-б ludi Plebeji не відбувались під Юпитером.

Погляньте на газетні хроникарскі записки світові, чи стрїтите межи людьми під другими планетами тілько поєдинків — не кажу соймових але і по-за соймових, — як під Юпитером? А ті поєдинки не відбувалися тихцем, способом американьским, але з голосними і небезпечними револьверами та острими шпадонами. І коли під другими планетами виходили досвідні в оружію rębajł-и из поєдинків все ціло, то під лихим Юпитером вийшли они — аж встидно згадати — з глубокими шрамами від ока аж по-за ухо, не відтявши пальців своїм противникам, як то загадували. Під Юпитером поєдинкувався — що нечуване! — адвокатскій депендент жидок в Сокали і віднїс з поєдинку знамя на ціле житє від ока аж по-за ухо.

Мало хибувало, що і я під Юпитером не поєдинкувався з моїм сусїдом, хоч він не прозивав нїкого "шуями". Нема в світї спокійнїйших людей, як я з моїм сусїдом. Ми не займаємося жадними политичними виборчими чи невиборчими агитаціями, нам не в голові безцільні просвітні мрїї, видумані людьми лихої волї на обаламученє сїльского народу, — ми садимо бульбу, продаємо пшеницю, хухаємо на гріш і складаємо єго в скриню. Нї з сего, нї з того счинилась межи нами crescendo суперечка, а то при укладаню нагробної написи. Коли я уложив таку напись: "Ту спочиває знаменитий рускій патріот, великій народолюбець" і хотїв ще дальше писати, відозвався той сусїд: "Се неправда! На монументах не вільно уміщати ложних панеґириків!" — і поєдинок готовий. Велике щастє, що не було під рукою шпадонів і секундантів, бо хто знає, чи один з нас не відїхав-би був до дому з шрамом від ока до уха.

Під жадною планетою не признавалось тілько людей до рускої народности і до руского патріотизму, як під Юпитером. Де було лиш при виборах обернутись, кождий, чи в сурдутї та чамарці, чи в капотї, чи в свитї — був Русином, всюди повно рускої мови. Се найлїпшій доказ, що нам не треба руских паралельок та гимназій, хиба на те, щоби необтяжений краєвий буджет де-що обтяжити.

Не розумію, длячого наші pycкi посли не хотять приняти до свого клюбу п. графа Голиївского, котрий під Юпитером urbi et orbi оголосив, що він Русин. Хоч-би умственні сили (бо дотепів годї до умственних сил причесляти) п. Голиївского і єго худа мошонка, заатакована безпідставно о. Сїчиньским, не богато принесли користи руским послам, то все-таки значило-би немало, виказатись перед світом 16+1=17 послами, між тими одним руским послом-графом, а тогдї не мав-би Pesther-Lloyd смілости трубити по світї, що Русини — то сама верства "хлопів".

Оно не зле би було приняти до руского клюбу і о. Тита, представителя якоїсь extra-партії Русинів — лиш не знаю, чи під Юпитером чи на Юпитерї, — маючого охоту, а не маючого смілости вступити до клюбу. Коли-б о. Тита приєднано для pycкoгo клюбу, то осягнено би подвійну користь: по перше, не становив би о. Тит між численними соймовими клюбами свій Singel-клюб, а по друге, представлялось-би число наших послів 17+1=18 послів.

Коли-б дальше приєднано для руского клюбу смиренного о. д-ра Клима, то було-би вже руских послів 18+1=19. Тогди вже легко прийшло-би звербувати ще одного і ми могли-би перед світом повеличатися, що справдї маємо в соймі — zwanzig Ruthenen!

Згадавши про Русинів, котрі мов Икар що-раз смільше зносяться в гору, не можу поминути, щоби сего недавно відкритого народу не піддати близшій анализї. Я цілком годжуся з послом Стадницким, що руских послів вдоволити трудно. Побоююсь лише того, що наколи ті невдоволеня заострились під Юпитером, то що то буде під єго наслїдником — марсовим Марсом! І по правдї: Полиши Русинам при виборах свобідну руку, — мало! Дай им школи з паралельками на всї боки, — мало! Дай им субвенції на народні институти — мало! Позволь им в соймі з лавки, лише не з трибуни, говорити по руски, — мало! Наколи-би постаранося і о бюст винахідника Русинів Стадіона, — і сего би було мало, все мало!

Та й дивна рїч! Коли для Дарвина постаранося о монумент за маловажну гипотезу, чи чоловік походить від Раріа mormon чи Troglodites Gorilla, то нїхто не подумає о тім, щоби Стадіонови постаратись о монумент не за гипотезу, але за очевидне відкритє людей — Русинів, котрими стала і Европа займатися!

Ледви відкрито незнаний в Галичинї народ, збіглися учені етимольоги, стали думати і радити, як би єгo назвати: "рутеньскій", "руснацкій", "русиньскій", — а скоро згодились, щоб єгo назвати "рускій", почалась зараз сварня, чи сей нарід "рускій" чи "русскій".

Ще не окінчилася сварка між етимольогами, а вже зацікавились тим народом етнографи, і ось учений Нїмець Гельвальд відкрив під Юпитером, що у галицких Русинів практикуються практичні патріархальні звичаї der Vielweiberei und der Vielmannerei.

И линґвисти немало зацікавились тим народом, сварячись межи собою, якій найлїпшій переклад нїмецкого von на руске: от — від — від — віт — від — віт — від — і т. д. В виду такої запутанини, і то в однім слові, я цілком не дивую ся кс. Мірекови, гвардіянови Бернардинів в Гвіздци, що єму трудно виучитись читати по руски і тому назад відсилає писані по руски письма.

Позаяк і политики завялись ново відкритим руским народом, то збогатилася з ласки Стадіона світова о Русинах литература, а з появивших-ся під Юпитером письм заслугує на особливу увагу брошура Z obozu ruskiego, признаюча Русинам обєктивно — повні права на Руси...

[Дѣло]