Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1896, т. V, кн. 1, с. 23—29. Вдруге у виданні: Іван Франко. «Панщизняний хліб» і інші оповідання. Львів, 1913, с. 5—13.
Текст другого видання відрізняється від першодруку деякими відмінами в орфографії, наближенням до норм загальноукраїнської літературної мови.
В передмові до збірки «Панщизняний хліб» і інші оповідання» І. Франко писав: «...Видаючи ті оповідання тепер окремою книжкою, подаю їх не в хронологічнім порядку їх написання та друкування, а відповідно до хронології історичних відносин, яких торкаються ті оповідання. На першому місці йде оповідання «Панщизняний хліб», що майже цілим своїм змістом належить до панщизняних відносин перед р. 1848, а тільки закінченням відкриває немов мале віконце на відносини по наданню свободи нашому народові...
Може, мої оповідання видадуться декому старомодними і позбавленими тої містики, яку наші новіші письменники та критики уважають майже доконечною приналежністю літературних творів, проте надіюся, що вони ні в чиїй душі не збудять хорих фантазій, а здоровому смакові дадуть здорову і не зовсім неприємну поживу». Повний текст передмови друкується в 42-му томі нашого видання.
Згадку І. Франка про ще одну публікацію цього оповідання знаходимо в листуванні письменника. Це лист від 28 жовтня 1896 р. до редактора польського селянського часопису ліберального напряму «Prawo Ludu», що виходив у Кракові:
«Шановний Пане Редакторе!
Я дуже був здивований, побачивши в 2-му н-рі Вашого часопису «Prawo Ludu» передрукований початок моєї новели «Панчизняний хліб». Я був здивований, бо Ви, шановний пане, не були навіть ласкаві повідомити мене про появу цього часопису ані про моє безпосереднє чи хоч би посереднє співробітництво в ньому, а ще більше здивував мене той брак такту з Вашої сторони, Що Ви, шановний пане, друкуєте мою новелу без жодного застереження щодо того, що вона взята без моєї волі і відомості, а одночасно в тім самім номері Ваш часопис ... накидається на журнал, де я є співробітником.
Таким чином, залишаючи вже на боці принципову справу подібної поведінки, Ви, шановний пане, ставите мене в надзвичайно фальшиве положення супроти редакції, до якої я належу, бо виглядає воно так, немовби я, працюючи в «Kurjerze Lwowskim», рівночасно був вашим співробітником, проти чого я рішуче заперечую. Прошу також перервати дальший друк моєї новели і застерігаю проти подібної поведінки на майбутнє.
З пошаною др. Іван Франко».
Подається за виданням 1913 р.
Новаківський Степан — селянин з села Торки, учасник радикального руху, був послом від селян до галицького сейму в 1895—1896 рр. Вів активну агітацію за кандидатуру І. Франка.
Я ще був молодий, коли панщину скасували... — Йдеться про скасування кріпосного права в Галичині.
29.11.1979