Оповідання «Чума» складало другу частину трилогії «Чорна хмара» (перша частина — оповідання «Місія»). І. Франко написав тільки початок оповідання в кількох редакціях. Першу редакцію подаємо далі в коментарях під літерою «А». Друга редакція початку третьої частини була написана у 1898 р. Вона подається під літерою «Б». Третій уривок (сцена на залізничному вокалі) написаний 1908 р. в м. Ліпіку (його подаємо під літерою «В»).
Автографи уривків зберігаються: ф. З, № 372—374.
[Зібр.тв., т. 16]
===========================
I
На останній сторінці обгортки збірничка віршів Івана Франка з 1887 р. „З вершин і низин" читаємо таку оповістку: „Того ж автора вийде незабаром Чорна Хмара (Місія, Чума, Тріумф). Формат, папір, правопись і ціна такі самі, як в отсій книжці". Одначе обіцяне видання не вийшло. Франко встиг написати 1887 року лише початок третьої новели, який зберігся в архіві Франка (438/9). Написаний тоді початок новели зберігся в цілості, як можна думати на підставі того, що по тексті фрагменту лишилось незаписане місце. Є це перша, найдавніша, редакція початку третьої, недокінченої новели згаданої трилогії Франка.
Ось збережений фрагмент новели Франка в мові оригіналу й теперішньому правописі: [I]
II
Як видно з тексту збереженого уривка першої редакції „Тріумфу" Франка, його тему взяв автор з діяльності єзуітів у напрямку реформи василіянського чину. Вихідним пунктом теми новели став празник на трьох святих у першому з переданих реформаторам васитіянських монастирів — добромильському А що в уривку приходить речення: „Перший раз справляє його добромильський монастир під управою нових гостей, реформаторів василіянського закону, єзуітів", воно розкриває час дії новели — 1883 р.
Уривок другої редакції зосереджений на аналізі внутрішньої зміни, яка сталася в єзуіта патра Гавдентія. Ось цей уривок без заголовка в мові оригіналу й теперішньому правописі. (Архів Франка, 426/4): [II]
III
Можна з певністю твердити, що наведений текст — це уривок другої редакції новели Франка, написаний у році 25-літнього ювілею його літературної діяльності — 1898. Із „спогадів і причинків“ Михайла Мочульського, надрукованих у третьому томі „За сто літ" із X 1928 р. п. з. „З останніх десятиліть життя Івана Франка. 1896—1916“, відомо, що комітет для улаштування ювілею 25-літньої літературної діяльності Івана Франка „ладив і трилогію Франкових новел п. н. „Єзуіт“. Надрукував був навіть дві перші давніше написані Франкові новели — „Місію“ й „Чуму“; на третю новелу не стало настрою у Франка і трилогія не з’явилася в часі його ювілею. До „Місії“ й „Чуми“ додав пізніше Франко „Казки і сатири", і збірку випустила друком „Українсько-руська видавнича спілка" у Львові 1906 р. Аж у Ліпіку пригадав собі недужий поет, що його трилогія не закінчена, і почав був писати третю новелу, але не довелося йому скінчити її“ (сс. 236—237).
По повороті Франка з Ліпіка відвідали його Мочульський і Володимир Гнатюк в санаторії, а потім і його сім’ю. „Гнатюк хотів також довідатися, чи з Ліпіка не залишилися які рукописи. Показалося, що на бажання поета рукописи спалив його син, Тарас, і лише в одній з книг, які поет узяв був з собою, ми знайшли,—пише Мочульський,— на листочках білого паперу три поезійки: 1) Хоч забудеш ти за мене... 2) Знов кличеш ти мене, моя богине... 3) Честь творцеві твари (уривок), які сміливо можна назвати лебединим співом поета; початок новели „Єзуіт" (сцена на залізничному двірці) і декілька сороміцьких приповідок" (с. 278) „Згадані рукописи Гнатюк узяв з собою і поезії надрукував у книжці „Л.-Н. Вістника", за червень, а що сталося з фрагментом „Єзуїт" і приповідками, не знаю. Я питав Гнатюка перед його смертю, але він не пам’ятав, де вони ділися“ (с. 279).
На щастя, згадані рукописи Франка збереглися в збірках колишньої Бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка, тепер філіалу Бібліотеки Академії Наук УРСР з такою приміткою Гнатюка: „З початком 1908 р. виїхав І. Франко за порадою лікаря І. Коссака до Ліпіка (Славонія) на курацію. Лікар порадив йому здержуватися від роботи, щоби йому одначе не нудилося, позволив робити потрохи щось легке, прим. переклади. Виїздячи туди, І. Франко умовився зі мною, що буде перекладати сороміцькі матеріали, які в мене назбиралися протягом кількох літ (вони вийшли аж 1912 р. як II т. „Das Gesclilechtsleben der ukr. Bauernvolkes“) і забрав з собою понад сто оповідань. Частину з них переклав, але коли потім захорував нагло і з Ліпіка прийшла телеграма, шоби хтось приїхав і забрав його звідти, виїхав по нього син Тарас. Перед від'їздом наказав Франко Тарасові, щоби всі папери попалив, а той, не роздумуючи довго, зробив се. Спалив він і переклади, роблені для мене. З усіх паперів лишилися лиш ті, що стояли по книжках і Тарас не бачив їх Потім в книжках найшов я кілька поезій, що були надруковані в ЛНВ. 1908 р, кілька перекладів для мене і початок статті „Новочасні студії над святими книгами", писаної на другому боці рукописів, переданих І. Франкові до перекладу. В. Гнатюк".
Тут саме знайшлася й написана в Ліпіку сценка на залізничому двірці. Вона написана на трьох листочках білого паперу з зазначенням рукою Гнатюка „Ліпік" на першому. Останнє речення не закінчене точкою і це вказує, що фрагмент не зберігся в цілості. Він має заголовок „Тріумф“, а не „Єзуіт“. При каталогуванні архіву Франка згадані листочки дістали сигнатуру 487/3. Ось цей фрагмент без ніякої зміни в мові й теперішньому правописі: [III]
[М. Возняк «Незакінчена трилогія Ів. Франка „Чорна хмара“»]
28.11.1978