До інституції, яка ще від початку комуністичних часів визначала основи китайської науки, як виглядає, прийшли масштабні «вітри змін». Китайська академія наук проходить крізь безпрецедентні реформи, мета яких – заохотити співпрацю між вченими й поліпшити якість досліджень. На думку авторів реформи, вона виведе Китай у лідери світових наукових досліджень у сферах від неврології до фізики елементарних частинок. Її опоненти, своєю чергою, задають питання, чи потрібна сучасному суспільству така велика і незграбна інституція взагалі.
Відкриття сесії АН КНР у 2014 р. в Пекіні
Членами АН КНР зі штаб-квартирою у Пекіні є понад 60.000 вчених. До її складу входять 104 дослідницьких інститути з сукупним бюджетом 42 млрд. юанів (6,8 млрд. дол.). Приблизно половину цієї суми напряму забезпечує держава, а решта походить із конкурентних державних ґрантів. Теперішня реформа стане «найбільшою реформою в історії академії», - сказав її президент Бай Чунлі в інтерв’ю американському виданню Nature.
Бай Чунлі розробив проект реформ у відповідь на заклик Генерального секретаря ЦК КПК Сі Цзіньпіня у липні 2013 р. зробити АН КНР лідером світової науки. Хоча Китай витрачає на науку найбільше коштів у світі після США, більшість аналітиків погоджуються, що високі інвестиції не приносять доброї віддачі. Зокрема, це стосується сфер науково-технологічних проривів та комерціалізації наукових відкриттів.
Однією з причин низької ефективності, за словами Бая Чунлі, є порівняно низькі зарплати науковців, включно з тими, які є членами Академії наук. Як наслідок, вчені прагнуть заробити додаткові кошти на різноманітних ґрантах, що робить їхні дослідження фрагментованими й спонукає працювати з поспіхом й без належної глибини.
Крім того, вчені уникають співпраці один з одним й намагаються проводити дослідження, наскільки це можливо, самостійно, адже співавторство часто знижує їхні досягнення в очах ґрантодавців. У 2012 р. під час однієї з конференцій Бай Чунлі виявив, що дослідники з 20 різних інститутів АН, навіть не підозрюючи про те, працювали над близькоспорідненими проектами. Таким чином, замість того, щоб об’єднати зусилля, вони просто дублювали ту саму роботу. Президент АН КНР також зазначив, що у китайських науковців майже немає інтересу співпрацювати з представниками бізнесу щодо застосування своїх відкриттів на практиці.
Щоб адекватно відповісти на ці проблеми, Бай Чунлі об’єднав напрями досліджень АН КНР у чотири категорії, у межах кожної з яких зусилля вчених координуватимуть між собою. Крім того, зарплати науковців підвищать, аби ґранти становили тільки 30% їхніх доходів замість теперішніх 70%. Суть змін полягає в тому, щоб спонукати науковців координувати свої зусилля під час роботи над широкими й актуальними проблемами, аніж дрібнити старання на скромні досягнення у численних проектах, на яких можна отримати ґрант. «Командна робота стане ключовою», - каже Му-Мін Пу, директор Інституту неврології АН КНР у Шанхаї.
Завданням першої категорії стане покращення якості досліджень у загальній науковій проблематиці. Вона працюватиме передусім у тих ділянках, де Китай має шанс домінувати. Одна команда вчених, до якої Бай вже відібрав 40 дослідників з 11 різних підрозділів АН КНР, наприклад, спеціалізуватиметься на створенні трансгенних приматів, на яких можна буде проводити дослідження у галузі нейродегенеративних захворювань.
Іншою перспективною сферою досліджень стане сейсмологія, зокрема вивчення деформації земної кори Тибетського плато. Крім того, науковці із першої категорії зосередять свою увагу на фізиці елементарних частинок, розробці перспективного рідкосольного ядерного реактора на торію та дослідженнях у галузі квантової інформації. За планом реформування Академії, до 2020 рю створять 20 наукових центрів, які працюватимуть над спільними проектами.
Друга категорія працюватиме над завданнями, які мають комерційний потенціал та першочергове практичне значення. Її пріоритети включатимуть, зокрема, дослідження мікросателітів, розробку технологій отримання інформації про стан водних ресурсів, а також створення ліків. Третя категорія стосуватиметься співпраці довкола великих наукових об’єктів, таких як, наприклад, синхротрон та Центр дослідження білків (обидва знаходяться у Шанхаї).
Метою діяльність четвертої категорії, яка ще знаходиться на етапі розробки, буде сприяння місцевому розвитку та протидія природним катаклізмам. Скоріш за все, її осердям стане Інститут довкілля та гірських загроз у Ченду, який розробляє заходи безпеки проти різних природних катастроф.
Не всі, однак, погоджуються, що реформи дозволять справитися з ключовими проблемами АН КНР. Один китайський науковець, який побажав бути неназваним, сказав, що основне джерело проблем Китайської академії наук полягає в тому, що вона наймає на роботу надто багато молодих науковців, чиї праці не проходять достатнього рецезування й чиї здібності не відповідають займаним ними посадам. Бай Чунлі на цей закид відповідає, що його реформа заохотить «тих, хто мало старається, докладати більше зусиль». Він сказав, що не копіюватиме американський підхід, за яким малопродуктивних працівників просто звільняють. «Це буде реформа з китайською специфікою», - заявив він.
Слід зауважити, що сама ідея Академії наук неодноразово зазнавала критики. Наприклад, спеціаліст з наукової політики з Університету Ноттінгема (Великобританія) Цонг Цао стверджує, що АН КНР надто велика і громіздка. «У світі більше немає прикладу організації зі стількома функціями», - каже він. За його словами, університети та окремі дослідницькі центри, чия конкуренція з Академією наук з року в рік зростає, можуть запропонувати для вчених набагато кращі можливості. «Можливо, потреби у такій інституції, як Академія наук, взагалі немає».
Бай Чунлі, натомість, апелюючи до розмірів Академії, обґрунтовує потребу в ній. За його словами, її внесок у розвиток сучасного Китаю важко переоцінити. «Потрібно розуміти специфіку китайської цивілізаці», - заключає він.
Зреферував Євген Ланюк
Оригінал: Chinese science gets mass transformation
28.10.2014