«Відтік мізків» – явище ненове. Воно з’явилось після Другої світової війни у Великій Британії, тоді талановиті студенти почали масово виїжджати на навчання до США. І нині розвинені країни світу переманюють талановитих громадян менш розвинених держав. Сильні міграційні настрої панують у Польщі, Азербайджані, Україні. Але питання міграції – це питання державної політики. Як ефективно керувати міграційними процесами в країні, де 83 % студентів хотіли би працювати за кордоном? Відповідь намагалися знайти на І Міжнародній конференції «Brain Drain – Brain Gain: світовий контекст та українські реалії», що відбувалася 8 жовтня 2014 за ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська Політехніка».
Участь у конференції взяли українські та іноземні спеціалісти. Висновки: успішні студенти переважно бачать своє майбутнє в Україні або ж ще не визначилися. Власне невизначеність свідчить про те, що ефективна міграційна політика могла б згладити проблему масового виїзду за кордон фахівців.
Результати досліджень міграційних настроїв серед студентів Львівської Політехніки представила науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Оксана П’ятковська, що працює спільно з Іриною Ключковською, Юрієм Марусиком за підтримки ЛОДА.
Вчені опитали 827студентів початкових та випускних курсів НУ «ЛП». Серед них частка потенційних трудових мігрантів становить близько 33 %, не проти жити за кордоном – 11 %, однозначно своє майбутнє там бачить – 7 % респондентів. Лише 23 % респондентів готові за кордоном працювати по спеціальності. Частка опитаних, які готові виїжджати нелегально – понад 28 %.
Проаналізувавши специфіку трудової міграції, виявилося, що найбільше потенційних мігрантів серед студентів енергетики, машинобудування, радіотехніки, хімії, архітектури, комп’ютерних технологій. Оксана П’ятковська зауважила: «Щодо гендерного розподілу, то більше хочуть виїхати за кордон жінки. Загалом у світі прослідковується фемінізація міграційних потоків».
Вона додала: задекларували бажання поїхати за кордон з метою працевлаштування 83% опитаних студентів, з метою навчання – 76 %, на постійне місце проживання – 37%. Окрім цього, більшість опитаних готові провести за межами Україною до року.
«Ми розуміємо, що не всі, хто декларує таке бажання, має реальну можливість виїхати за кордон. Можливість щодо працевлаштування мають насправді 38 % опитаних, щодо навчання – 37 %, щодо постійного місяця проживання – 20%, – зауважила Оксана П’ятковська. – Також ми порівняли, чи збігаються бажання студентів мігрувати та їхні можливості. Найбільше співпадіння – серед студентів, які хочуть поїхати за кордон з метою навчання, тобто, висока ймовірність власне студентської мобільності».
Найсильнішими стимулами виїхати є безробіття та низька зарплата в Україні, можливість фахової самореалізації за її межами. Заставляють залишитися в Україні почуття патріотизму, наявність місця праці та економічного статку (капіталу) або майна. Посилюють «виїзні» настрої міграційний досвід, родичі за кордоном, громадська активність.
Знаковими стали політичні події в Україні минулого року. У 85 % опитаних після Євромайдану бажання виїхати зменшилося.
Найбільше приваблюють потенційних українських мігрантів США, Німеччина, Польща. При цьому успішні студенти переважно бачать себе в Україні або ж ще не визначилися. Власне невизначеність щодо майбутнього терміну ймовірної міграції свідчить про те, що ефективна міграційна політика могла б згладити проблему масового виїзду за кордон фахівців.
«Стосовно бажаного рівня зарплати в Україні, то в середньому студентів задовольнили б близько 800 доларів на місяць. Майже третина студентів готові залишитися в Україні за 625 доларів на місяць. Натомість за кордоном середня зарплата, яку б вони хотіли отримувати, становить 1352 долари», – додала науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
У найближчому майбутньому, очевидно, висококваліфіковані українці й далі виїжджатимуть, зауважує голова Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Манфред Профазі. Він передбачає й певні зміни. Україна не лише «відпускатиме», не тільки буде транзитною, але й стане країною, яка запрошуватиме: населення України старіє й кількісно зменшується, за таких умов держава все більше відчуватиме потребу в кваліфікованих кадрах, тож змушена буде приваблювати фахівців з-за кордону. Українців, які виїхали, в тому числі.
Чи не найчутливішим до запитів глобального ринку праці є український ІТ-бізнес, каже Тарас Вервега, член Ради директорів SoftServe: ІТ-шники завдяки активності, мобільності, знанню іноземних мов і специфіці роботи («Java у Львові і Java в Сан-Франциско – одна і та ж Java») швидко реагують на зміни, здатні легко інтегруватися в різні суспільні середовища. Незабаром наші спеціалісти в галузі ІТ відчують «неймовірний тиск»: Європа планує відкрити, за різними оцінками, від 350 до 700 тис., США – від 150 до 300 тис. ІТ-вакансій. Аби не втратити професіоналів, потрібна низка спеціальних рішень. Йдеться про захист прав інтелектуальної власності, забезпечення широкосмугового доступу до інтернету тощо.
Чи не основний акцент конференція зробила на тому, що міграція має не лише негативні наслідки. Скажімо, українці за кордоном (приблизно 7 млн.) є потужним інвестором у вітчизняну економіку. З інтелектуальною міграцією ситуація така ж.
Очільник МОН Сергій Квіт наголошує: міграцію студентів, дипломованих фахівців за кордон неможливо спинити, але «головне, як ми до цих процесів ставимося і як використовуємо їх». Дехто потім привозить досвід додому (т. зв. циркулярна міграція – brain circulation). Вони повертаються зі знанням іноземних мов, насамперед англійської, без якої освіта, наука, й сама країна – неконкурентоздатні.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням: http://lp.edu.ua.
23.10.2014