7 фактів про людське сприйняття

Повсякчас людину обманюють її 5 чуттів. Аби цілком змінилося сприйняття, достатньо навіть незначних змін у головному мозку. Тоді знайомі люди здаються двійниками, а сліпі можуть бачити, не помічаючи цього.

 

 

 

Щоби з послідовності цифр вибрати ті, які не підходять, зазвичай потрібно багато часу, адже люди порівнюють всі показники; ті, кому властива синестезія, це завдання виконають з першого погляду. 

 

 

1. Сліпий зір.  Сліпі не бачать у буквальному розуміння цього слова, але здатні використовувати візуальну інформацію про середовище. Первинна зорова кора в них пошкоджена, а якраз вона створює картинку завдяки візуальним сигналам, яку називають свідомим зором. Кора передає інформацію до вищих зон зорової кори, де її інтерпретують. У незрячих до вищих областей зорової кори передають сигнали від скорочення очей. Тобто, вони використовують інформацію, але не формують при цьому усвідомленої картинки. Експерименти доводять: сліпі реагують на міміку, не розпізнаючи обличчя, на власний подив можуть відгадати зображення на екрані. Вони не знають, звідки надходить інформація. Скільки людей володіють цією здатністю – неясно.  Через те, що незрячі часто самі не розуміють факту, що здатні сприймати візуальні подразники, цей феномен залишається маловивченим.

 

2. Синдром Капгра. Пацієнти з синдромом Капгра переконані: близьку людину підміли на двійника. На противагу галюцинаціям або маренню (коли людям ввижається те, чого не існує), синдром Капгра полягає в тому, що головний мозок неправильно інтерпретує конкретну інформацію, отриману від органів чуття. Експерти називають це делюзією (або ілюзією). Ймовірно, таке переживання трапляється тоді, коли розриваються зв’язки між зонами розпізнавання лиць та центром емоцій. Хворі помічають: той, хто поряд, поводиться й виглядає, як завжди, та звичних емоцій зовнішність особи більше не викликає.  Синдром Капгра часто спричиняють шизофренія та деменція, згодом до ілюзії про двійника додаються галюцинації  й марення.

 

3. Синестезія. Люди, які демонструють ознаки синтезії, одне сприйняття обов’язково пов’язують з іншим. Є пацієнти, що звуки відчувають, як дотики, миготіння світла – як музичний тон. З-поміж понад 60 відомих видів синестезії графічно-кольорова – найпоширеніша: тоді букви й цифри сприймають кольорами. Причина: регіони мозку, що обробляють ці подразники, навіть в стані спокою, дуже пов’язані між собою. У випадку графічно-кольорової синестезії йдеться про зорову кору (вона відповідає за сприйняття кольору) та зону поряд з нею (розпізнає знаки). Синестезію, з погляду науки, можна доволі легко виявити: зазвичай люди потребують багато часу, щоби з послідовностей цифр вибрати ті, які не підходять, вони порівнюють всі показники; ті, кому властива синестезія, це завдання виконають з першого погляду. Графічно-кольорова синестезія може бути корисною і в світі технологій.

 

4. Одностороння просторова агнозія. Пацієнти з симптомами сенсорної просторової агнозії не зважають на одну половину простору, тіла чи об’єктів. Хоча мозок нормально сприймає візуальний подразник з обох напрямків, та увага таких людей несвідомо прикована тільки до одного. Ймовірною причиною хвороби науковці вважають дефект у тім’яній корі головного мозку, вона керує увагою. Стається таке зазвичай після інсульту: десь четвертина тих, що пережили інсульт, потім хворіє на одностороннє ігнорування простору. Через кілька тижнів мозок сам відновлюється і, зазвичай, хвороба відступає. Якщо ж виникнення хвороби не пов’язане з інсультом, то першим кроком до її лікування є пояснити хворому, в чому полягає його недуга. Бо ті, хто страждає від агнозії, не усвідомлюють, що ігнорують частину поля зору. Вони можуть вивчити різні стратегії, як повертати тарілку, щоби з’їдати все, чи як спрямовувати уваги й на ту частину середовища, на яку зазвичай не зважали.

 

5. Фантомна кінцівка. Люди, яким ампутували одну з кінцівок, упродовж тривалого часу після операції можуть її відчувати. Це пояснюють тим, що відрізана частина тіла в соматосенсорній корі головного мозку (до неї надходять сигнали від різних частин тіла) все ще присутня. Лише час від часу сусідні регіони мозку блокують здатність сприймати «осиротілої зони». Структура соматосенсорної кори слідує анатомії тіла: регіон рук складається з ділянок 5 пальців та поверхні руки, що поряд одне з одним. У цій корі відповідальна за обличчя частина перебуває поряд з тою, що відчуває руку, тому після ампутації кінцівки зона обличчя поширюється на ділянку руки. Проявляється це так: постраждалому здається, що торкаючись до лиця, він торкається до ампутованої руки.

 

6. Фантомний біль. Побічний ефект фантомної кінцівки: біль у руці чи нозі, яку відрізали, є доволі загадковим явищем. Дослідження вказують на те, що в головному мозку виникає конфлікт, коли один регіон поширюється на інший. Існує чимало теорій, що саме відбувається за умови такого конфлікту. Рональд Мелцак з Університету Макгілла в Монреалі (Канала) є прихильником такого погляду: звільнені регіони мозку чекають на сигнал доти, доки сусідні області не поширяться на них. Ці зони, з огляду на відсутність власного сигналу, дуже легко переходять у стан збудження, інтерпретуючи сигнали інших регіонів, як біль. Тому замість знеболювальних препаратів лікарі призначають медикаменти, що послаблюють збудження. Дзеркальна терапія також допомагає: вона навіює відчуття контролю над втраченою частиною тіла. Якщо фантомною кінцівкою, що болить, є рука, на обрубок накладають відображення реальної руки. Для пацієнта фантом стає реальним. Коли він ворушить здоровою рукою, його мозок реагує на подразник так, як би поводився за умови фантомної руки, й біль слабшає.

 

7. Акінетопсія. Жити однією миттю: пацієнти з акінетопсією не сприймають руху. Вони бачать картинки, ніби під час перегляду кінеографії. Це зумовлює значні складнощі в повсякденному житті. Вільно рухатися поміж транспортом практично неможливо: якщо авто в один момент проїжджає ще далеко, то в наступний – надто близько. І відносини з іншими людьми будувати складно. Той, хто страждає від акінетопсії, не відчуває, коли до нього наближаються, йому часто здається, що хтось виринув нізвідки. Статична картинка фіксує застигле обличчя, з неї не розпізнаєш руху губів та міміки, а це негативно впливає на вміння комунікувати з іншими людьми. Спричинює акінетопсію пошкодження зони руху зорової кори.  

 

 

Зреферувала Соломія КРИВЕНКО

Оригінал за посиланням: http://www.spektrum.de.

16.10.2014