Вогняна Погулянка

Перший фестиваль вогняного мистецтва у Львові зібрав більш ніж півтисячі відвідувачів.

На два дні львівська Погулянка перенеслась до іншого всесвіту. Антоніна Іванівна, яка щодень вигулює тут песика Баксіка, подивована новому сусідству, але й щиро радіє з того, що молодь знайшла собі заняття до душі, а не «курить поза кутами»:

– Це насправді добре, хлопці й дівчата роблять красиві речі, наче не хуліганять, нам із Баксіком не заважають такі розваги. Все гарно, і музика має бути.

13 та 14 вересня у парку Погулянка відбувся фестиваль «Вогняний лев». Захід такого формату проводять у Львові вперше. До того практику таких фестивалів мав лише Київ та Харків. Винятковість львівського «двіжу» – у розмаїтті. Якщо зазвичай фестивалі вогняного арту присвячені тільки тому, що пов’язано з небезпечною стихією, то цього разу відвідувачі, учасники та гості могли не лише подивитися вечірню програму з шоу-номерів та спробувати себе на майстер-класах, а й придбати різні сувеніри, постріляти з лука, послухати музичні гурти та, за що дякують організатори саме місцю проведення, поплавати на байдарках.

Першого дня кемп – наметове містечко для нетутешніх музикантів та фаєрщиків – оживає вже о 10 годині. Учасники доїжджають, інші – снідають, організатори – клопочуться біля сцени, збирають фонограми. На фестивалі Погулянка розділена на 3 основні зони: кемпінг, головна сцена біля водойми та місця для майстер-класів і торгівлі перед будівлями парку.

Об 11 розпочинаються перші майстер-класи. Організатори та молодь із бейджами «волонтер» розклеюють листочки з орієнтирами – розклади занять, розташування майданчиків тощо.

У одній з будівель парку засідає основна «дивізія» волонтерів: дівчата реєструють новоприбулих, роздають бейджі пресі та гостям, записують бажаючих на екскурсії містом. Поряд зі столами неоднозначно виглядає бюст Шевченка – вносить в захід свою атмосферу.

За півгодини фаєрщики розходяться на майстер-класи. Формат таких зборів простий – запрошена «зірка» презентує бажаючим свої «фішки», показує якісь нові трюки і доступно пояснює їх усім. Хоча організатори й говорять, що такі заходи готувалися й для тих, хто не має досвіду володіння реквізитом фаєрщиків, публіка на таких заняттях здебільшого уже досвідчена. Найбільша аудиторія на поях. Це найпопулярніший інструмент у вогняному шоу – кульки на ланцюгах. Той, хто починає свій шлях у цьому мистецтві у більшості випадків першочергово бере до рук саме їх. Ввідне заняття з поїв проводить Там із Харкова:

 – Дуже цікаво спостерігати за тим, як людина знімає і намагається адаптувати під себе ту інформацію, яку ти даєш. Завдання ведучого у цьому випадку – не тільки засипати своїми напрацюваннями і теоріями, але і, враховуючи особливості кожного, зробити цю інфу доступною та зрозумілою. І коли бачиш, що у когось щось вдається – це неповторні відчуття!

Щоб стати майстром своєї справи у вогняному шоу, десятиліття не потрібні. Там займається цим 4 роки. Наразі артист та технічний директор колективу «No Frost» адаптує харківського глядача до свого мистецтва. Колись рідною домівкою фаєрщиків був Слов'янськ.

– Жонгляж, спінінг і шоу як такі у нашій країні розвинуті вкрай дивно і різноманітно. Є маса прикладів. Направду технічного, красивого в усіх аспектах шоу у нас, на жаль, я ще не бачив. Можливо, через специфіку вогню, можливо – через мій власний характер, схильний до перфекціонізму.

За годину бажаючих повчитися у Тама – більше 30-ти осіб. Майданчик доводиться розширити вдвічі. Окрім Тама на фестиваль запросили ще 26 майстрів з усієї України. 2 дні вони навчатимуть усіх бажаючих опановувати пої, віяла, стаф, дабл-стафи, вогняне фехтування, левістік, роуп-дарт, бризиг тощо. Окрім «дисциплін» з фаєр-арту організатори пропонують ворк-шопи з танців, сценічної майстерності, перфоманс-імпровізації, акробатики, йоги та навіть з бардівської пісні! Майстрів обирали не на осліп. Одна з організаторів – Марія – вислухала всі побажання і узгодила кандидатури шляхом різних голосувань і виборів у соцмережах.

Фестиваль не комерційний, наголошують організатори, тому вхід – вільний.

– У Львові є дуже багато вогняних колективів, але часто, навіть якщо вони спілкуються між собою, то доволі-таки не щиро, – говорить одна з організаторів Любов. – Нам хотілось якось об'єднати людей, створити щось спільне. Львів – красиве місто. Маю надію, що воно сподобається нашим гостям.

Любов – львів'янка, засновник і керівник театру «Лінія». Колектив існує вже 6 років. Вогонь дівчина називає додатковим «моментом» – тим, що приносить задоволення. Серед українських фаєрщиків є й люди, що повністю присвятили себе цій стихії та мають цей вид діяльності за основне джерело своїх прибутків.

 – Ініціатором створення фестивалю була я і Володимир Лужецький – мій заступник. – продовжує Люба. – Ми багато їздили по фестивалях, і якось увечері вирішили: чому б і ні? Запропонували колективу і спільним голосуванням прийняли рішення. Ми ні в якому разі не претендуємо на масштаби КФФ (Київ Фаєр Фест вважається найбільшим фестивалем не лише України та СНГ, а й навіть Європи. Цього року відбувався вже вшосте - прим. авт.) чи інших великих фестів. Майстер-класи на КФФ, принаймні цьогоріч, були розраховані на серйозний чи середній рівень людей. Ми ж хотіли у нас зробити все і для початківців.

Окрім майстер-класів та ворк-шопів, на фесті діє ярмарок. Тут можна придбати солодощі, різні сувеніри і справжній реквізит фаєр-артиста. Останнього не виробляє жоден завод чи підприємство. Усі засоби для вправляння з вогнем – повністю ручна робота. Також у затишному куточку ярмарки є дитяча зона. Малеча ліпить з глини чи малює на свій смак. Ятка з солодощами та «кавовий намет» виконували особливу функцію – тут проводився збір благодійних коштів.

– Ми порадились з нашими учасниками зі Сходу і вирішили, що збір коштів обов'язково має відбутися. Спочатку хотіли направляти гроші саме на АТО, але згодом зорієнтувались, що будемо підтримувати постраждалих. Це будуть як біженці, так і наші солдати, котрі перебувають на лікуванні. – говорить Любов. – Ми не співпрацюємо з жодними організаціями, адже більшість з них, на нашу думку, є політично ангажованими. На частину коштів ми плануємо закупити ліки і передати прямо у медичні заклади. Іншу частину витратимо на речі першої необхідності для біженців. Ми – прозорі: кошти перераховуватимуться при свідках і про всі закупи ми надамо чеки.

У іншій зоні фестивалю, біля водойми, встановили невелику сцену із професійним звуком. Окрім власне виступів фаєр-команд присутніх вже із 18-ї години розважали різноманітні рок-гурти. Організатори зізналися, що музичну сцену і вогняне шоу вирішили об'єднати навмисно:

– Справа в тому, що на Київському Фестивалі Вогню, де вечірня програма складалась лише з власне «вогню», нам було трішки нудно. Ми уявили, як воно звичайному глядачеві, поставили себе на їх місце, і вирішили розбавити програму, аби люди могли перепочити. Дві години «лише вогню» стомлюють людей.

Опісля майстер-класів на майданчиках починається найцікавіше – фаєр-батли. Це імпровізовані змагання у кращому володінні своїм реквізитом. Іноді ці перегони переростають у особливо запеклі перфоманси. На фестивалях існують різні традиції обрання переможця. Цього разу до фіналу давали путівку судді – запрошені майстри, а переможний вінок присуджували глядачі. На маленькій площі перед будинком дитячої творчості зібралися сотні зацікавлених. До речі, часто білу рукавичку кидають один одному не тільки учасники та гості, що знаються на шоу, а й «метри». Цього разу особливо напруженим змаганням став бал між Іггі та Тамом на поях – глядачі так і не наважилися обрати переможця.

Ближче до 8 години вечора, коли вже починає темніти, розпочинається основна частина фестивалю, задля якої всі й збиралися – фаєр-сцена.

– Учасники зголошувались дуже активно, тому проблем їх зібрати практично не було, – розповідає про консолідаційні моменти організатор Люба. – Наша мета – дати шанс кожному проявити себе.

Загалом, «проявити себе» приїхали фаєрщики з усієї країни. Це були як сольні номери та дуети, так і групові виступи від досвідчених і початківців справи. Прилуки, Хмільник, Одеса, Харків, Луцьк, Тернопіль, Запоріжжя, Вінниця, Київ, Донецьк, Чернігів, Коломия, Івано-Франківськ, Хмельницький, Черкаси та Львів об'єдналися на сцені Вогняного лева.

– Дивись! – не приховуючи подиву, кричить 10-річний Дмитро своєму другу. Він побачив, як одна з учасниць львівського театру практикує бризинг – видування вогню. – Як вона так? Я теж так хочу!

Але ні Дмитру, ні його другу так робити не доведеться ще довго – вогняне шоу – справа для повнолітніх. Засновники та керівники колективів дуже не охоче допускають молодших до роботи з вогнем. Хоча, варто сказати, що мистецтво вогню молодшає з року в рік. Найменшому учаснику – всього 7 років! Проте маленького спінера Рому можна вважати радше виключенням – він займається цим уже професійно (хлопчика навчають майстри з Києва з 5-ти років) під наглядом батьків-фаєрщиків, дотримуючись усіх правил техніки безпеки. Бабуся Роми говорить, що сама шиє онуку костюми, щоб бути упевненою у якості тканин.

Невідомо, чи планують організатори цей фестиваль як щорічний. Але гості та учасники, яких нарахували більше півтисячі, закликають театр «Лінія» започаткувати таку традицію.

Фото: Аліна Смутко