У нас є ціла армія розробників моделей, які перетворили політику, засновану на фактах, на факти, засновані на політиці
Можливо, книгу «Moneyball» (2003 р.) про науку комплектування бейсбольних команд Майкл Льюїс написав, аби відволіктися від своєї звичної роботи – критики індустрії фінансових послуг. Навіть завантаживши правила бейсболу, я все ще не міг цілком зрозуміти, що відбувається. Проте суть уловив: саберметрика, статистичний аналіз даних гравців, є кращим порадником, ніж накопичена мудрість досвідчених тренерів.
Ще одним уроком, важливим для бізнесової стратегії, стала недовговічність економічних вигод, що їх отримують від «Окленд Атлетікс», спортивних героїв Льюїса. Якщо єдиним джерелом переваги над конкурентами є кращий кількісний аналіз – чи то у бейсболі, чи то у кількісному аналізі тактики у фінансовому секторі, – то таку перемогу можна швидко і точно скопіювати.
Водночас інша категорія книг говорить про переваги інстинктивного прийняття рішень. Книга Малькольма Гладуелла «Осяяння» [Blink] (2005) починається розповіддю про те, як експерти змогли негайно визначити, що курос – статуя оголеного юнака буцімто давньогрецького походження, яку в 1985 р. музей Гетті придбав за 9 млн. дол. – є фальшивкою, навіть при тому, що її автентичність нібито було встановлено в ході тривалих наукових перевірок.
Гері Кляйн, когнітивний психолог, тривалі роки вивчав можливості досвідчених осіб, які на практиці приймають рішення – пожежників, медсестер та військових, - які доходять негайного висновку, який заднім числом підтверджується найскрупульознішою експертною оцінкою.
Звісно, справжньої суперечності між цими двома підходами немає. Досвідчені тренери, недооцінені ентузіастами саберметрики, мали рацію, коли вірили, що багато знають про виявлення бейсбольного таланту; просто вони не знали стільки само, скільки думали, що знають. Голоси мистецтвознавців і пожежників, які зробили миттєві, однак точні судження, залишились непочутими. Та жоден мистецтвознавець не може конкурувати з хімічним аналізом і радіовуглецевим методом у визначенні віку мистецького твору.
Є два шляхи примирення практичного досвіду з аналізом. Дехто бере найгірше від обох світів, поєднуючи надмірну самовпевненість досвіду з наївною безграмотністю спеціаліста з кількісного аналізу. Наслідком є фальшива раціональність, яка намагається об’єктивізувати практичний досвід, підганяючи його під шаблон.
Прикладом цього є процеси, під час яких від тих, хто проводить співбесіди при прийому на роботу, і менеджерів, які здійснюють оцінку персоналу, вимагають заповнити контрольну карту, пояснюючи, як вони дійшли своїх висновків, використовуючи прописані критерії.
Насправді інтерв’юер чи менеджер формує своє судження про індивіда і заповнює форму, підтверджуючи логічність свого рішення. Це пуста трата часу, та це ще не найгірше; серйознішої шкоди завдається тоді, коли на початкову оцінку впливає не лише судження оцінювача, але й легкість, з якою цю оцінку можна відстояти на основі нав’язаних критеріїв.
Подібний ризик виникає тоді, коли моделі розробляться на основі складних зведених таблиць і розробники моделі потім заповнюють порожні клітинки, вгадуючи, якими б мали бути відсутні показники. Як правило, вони звертаються до експертів за порадою, як підбирати ці показники; але оскільки більшість відома в кращому випадку виключно в широкому діапазоні, їх легко підібрати, аби дати будь-яку відповідь, яку хочуть отримати постановники проблеми, - таку, яка узгоджується з висновком, якого вже дійшов той, хто приймає рішення. Тому ми маємо велетенський консалтинговий бізнес розробників транспортних моделей, експертів з довкілля, менеджерів з управління ризиками та розробників моделей з оцінки впливу на довколишнє середовище – передній край війська, яке перетворило політику, засновану на фактах, на факти, засновані на політиці.
Ці методи часто маскують випадкову інстинктивну оцінку під на позір об’єктивне обґрунтування. Замість найгіршого з обох світів нам слід шукати найкраще, поєднуючи цінність практичного досвіду чи судження з можливостями обробки даних інформаційних технологій.
Ми ніколи не досягнемо успіху в оцінці творів мистецтва, підборі кандидатів, управління ризиками без навичок, яких можна набути лише через досвід; однак цей досвід завжди можна підкріпити силою аналізу даних та застосуванням наукових методів.
Справжній практичний досвід ніколи не може забезпечити цілком об’єктивного обґрунтування виниклого судження; вірити у те, що він може це зробити, означає неправильно розуміти природу справжнього практичного досвіду.
John Kay
The wisest choices depend on instinct and careful analysis
Financial Times, 03.09.2014
Зреферувала Галина Грабовська
15.09.2014