Існує образ хлопчика, який одного дня може прийти до школи зі зброєю. Він – в камуфляжі або в темному пальті. Самотній. Без друзів, його однокласники знущалися з нього, тепер він мститься. «Щось у цьому образі мене насторожило», – каже Герберт Шайтгауер, професор з психології розвитку Вільного Університету Берліна. Він працює над проектом, що повинен запобігати насильству в стосунках між школярами й такій поведінці, що провокує дітей на злочини. Але чи справді обидва явища взаємозумовлені? Чи відповідає дійсності образ самотньої жертви, що зрештою стає вбивцею?
Не завжди. Такої думки дійшов Шайтгауер після вивчення поведінки 126 підлітків зі схильністю до насильства в 13 країнах світу. Результати експерименту опублікував журнал «International Journal of Developmental Science». Науковці порівняли 128 злочинців, серед яких лише 8 дівчат, що в віці в середньому 19 років бралися за зброю в США, Німеччині, Тайланді чи Аргентині. Лише третина з них зазнавала знущань від своїх однокласників, 54 % відштовхувала молодь за межами школи, кожен четвертий сам визначав себе самітником.
Не йдеться про одноразове відторгнення, але кількість образ – значно менша, ніж вважали раніше, – каже Шайтгауер. Небагато серед злочинців було жертв знущання, – це здивувало. На другий результат вчені ще менше розраховували: набагато частіше, ніж колеги, діти перед здійсненням злочину страждають від тиску з боку вчителів та шкільного персоналу.
Непорозуміння зі вчителями і директором – фактор ризику. Це каже Ребека Бондю. Психолог з Університету Потстдама дослідила сім випадків шкільної стрілянини в Німеччині. Вона дійшла висновку: стрілянину, зазвичай, планують упродовж тривалого часу школярі, що вчаться або вчилися у відповідній установі.
Науковці проаналізували випадки, що відбулися в період з 1999 року по 2006 рік, найвідоміший мав місце 2002 року в ерфуртській гімназії. «Всі німецькі злочинці мали проблеми з вчителями чи зі шкільним персоналом», – каже Бондю. На противагу США, де шкільна стрілянина частіше відбувається через знущання однолітків, в Німеччині важливим чинником є стосунки зі вчителями. Убивця з Ерфурта вбив 16 людей і сам застрелився, серед його жертв було 12 вчителів та шкільна секретарка.
Чому існує така різниця, психологи досліджуватимуть й надалі. Припущення: причина в різних шкільних культурах. У США офіційна ієрархія – часто горизонтальна, однокласники задають тон, інші школярі потрапляють під груповий тиск. Німецька молодь, радше, страждає від психологічного тиску, який здійснюють на вищих щаблях. Ребека Бондю доводить: ефект наслідування в шкільних побоїщах відіграє важливу роль. Молодь, що планує замах, часто ідентифікує себе з відомими злочинцями, які розрекламували медіа.
Хлопці та дівчата в меншій мірі, які намагалися вбити однокласників чи вчителів, або стали вбивцями, або пережили речі, які інші ровесники переживають легше. Кожен третій злочинець, якого досліджували, страждав через кохання. 88 % мали соціальні конфлікти в шкільному середовищі. Немає одного типу таких злочинці, – резюмує Герберт Шайтгауер. Є лише молодь, яка своє розчарування долає значно гірше, ніж інші.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням: http://www.welt.de.
04.09.2014