Boa constrictor (1978, коментарі)

Повість

Вперше надруковано в журн. «Громадський друг», 1878, №2, с. 98—109, та збірках «Дзвін», с. 187—202, і «Молот», с. 39—62.
1884 р. повість вийшла окремим виданням під назвою: Боа constrictor. Повість Івана Франка. Накладом редакції «Зорі». Львів, 1884. І. Франко у цей час співробітничав у редакції журналу «Зоря», і видання повісті здійснювалось за безпосередньою участю письменника.
Готуючи твір до друку окремим виданням, І. Франко провів велику роботу по редагуванню журнального тексту: крім стилістичних виправлень та вилучень натуралістичних описів лютування холери в Галичині, а також довгих діалогів, він дописав закінчення, яке має принципове значення для розуміння образу Германа Гольдкремера.

Різночитання між текстами 1878 та 1884 рр.

1878		1884
помежи глинисті гори, що, мов мурашки, невгавно нишпорять		помежи глинисті гори, що, мов мурашки, невпинно нишпорять
Здається, видиш, як із того далекого зеленого моря підносяться хмари гарячих визівів, що відтак розносять по світі заразу		Цього тексту немає
Здається, видиш, як у тій гущавині		Здається, чуєш, як в тій гущавині
купинами бовдуриться вгору буйна, ясно-зелена папороть		купинами бовдуриться вгору буйна, ясна, ясно-зелена папороть
а над усім зносяться мальовничими групами		а над всім зносяться живописними групами
Один бек ухваченої газелі		один блей ухваченої газелі
давно вже, будучи перший раз у Відні, побачив сей образ на виставі і		Немає
робучого люду — все то ласкало його змисли		робучого люду — все то лоскотало його змисли
своїх найбільших спекуляційних тріумфів		своїх найбільших спекуляційних удач
давньої нужди застроювала йому найбільшу радість		давньої нужди затруювала йому найбільшу радість
луб, котрий на всю перію ширив кислий, удушливий		луб, котрий на всю пересторону (перію) ширив..
сопух. Побіч хати його матері стояло багато подібних		сопух. Побіч хати його матері стояло багато других, подібних
перегнилий та пошарпаний,що ціла тота перія подобала		перегнилий та пошарпаний, що ціла тота пересторона
воздух тут був раз у раз такий густий, затхлий, що		воздух тут раз в раз такий затхлий, що
часті капцани-міхонохи, міняйли, онучкарі, кістярі,		часті капцани-міхонохи, міняйли, шматярі, кістярі
шила та всяку господарську подріб за онучі
коло здохлого коня		коло трупа коня
то його величезне черево		його грубий животик
смердячій, гарбарським лубом начорно зафарбованій воді потока		гарбарським лубом начорно зафарбованій воді потока
довгохвостих щурів, що шмигають їм попід ноги		довгохвостих щурів, що бігають їм попід ноги
качався з другими жиденятами на животі долі берегом		качався з другими жиденятами долі берегом
його грубого буро-синього черева		його грубого буро-синього животика
йому в тямку нічліги		йому в пам'ять нічліги
після котрих вставав рано з закислими очима		після котрих вставав рано
скусаний гидом		Немає
до того		до тої степені
не старався аналізувати побудки свого поступування		не старався розбирати причини свого поступовання
покривджені ріпниці з нужденними, замурзаними лицями		покривджені ріпниці з нужденними лицями
Герман добре тямить, як раз мати потягла його по голові патинком		Герман добре тямить, як раз мати потягла його патинком
Тоді вона хопила його за волосся, підняла догори, заліпила рану розіжваним хлібом, плюнула йому в рот, щоб утишити плач його і вивергла за двері, песя скавуляче		Немає
вертала змучена, зла, мов по безсонній ночі, і приносила потроха грошей. Пізніше Герман дізнався, на який заробок виходила його мати, та се небагато його обходило. Тепер він старався ніколи про неї не думати		Немає
всі жили, всі сустави в ній стягалися		всі жили, всі сустави стягалися
і дуже невиразно тямував, що воно таке діється		і дуже невиразно розумів, що воно таке діється
На один миг Герман заздрів її очі — вони доразу заплили кров’ю і аж вилазили з ямок у натузі		Немає
він так стояв, два кроки віддалений від посинілого, закоренілого трупа матері		він так стояв, два кроки віддалений від матері
нагадати, хто і як пробуркав його		нагадати, хто і як пробудив його
Відсвітив його капинку. Він ходить улицями, зразу в великім страсі, щохвилі озираючись		відсвіжив його. Він ходить улицями, щохвилі озираючись
Тут послідній живий чоловік іно що сконав		Немає
Та, на лихо, втікаючи, зашпо-тався на вмерця, що лежав на землі, і з розмахом ударився лицем о землю, не випускаючи, однако, з рук своєї дорогої добичі		Немає
Заспокоївши голод, хлопець Герман засунувся		Заспокоївши голод, хлопець засунувся
Але ось він попав на одну вулицю		Аж ось він попав на одну вулицю
У труно паковано по два, по три трупи, бо на всіх не ставало домовин. Крізь шпари або з непристаючого віка звисали та стриміли руки, ноги, — то голі, відразливо зеленкуваті, то в лахах або й порядній одежі.		Немає
осирочених не вгавав		осирочених не вмовкав
причувався йому той плач, скажений, болісний і пуджав його не раз		прочувався йому той плач болісний і лякав його не раз
занадто сильні, вражіння		надто сильні, враження
що не раз надибав холодні, слизькі вже трупи і бридився їх гірше жаби, що раз гонили за ним якісь хлопці;(запевно, такі, як і він, сироти, що з голоду взялися до такого самого промислу) і що він ночував звичайно під плотами, в бур’яні або межи купами дерева, що стояли на якійсь широкій торговиці. Впрочім		Немає
заглядає в ліжка		заглядає до хорих
Був сумний, осінній, сльотавий день		Був сумний осінній день
Герман кивнув головою і витріщив на нього очі		Герман кивнув головою і вилучив на нього очі
з весною шматки міняти		з весною платянки міняти
і того лице нічим не різниться від лиць других людей, то є		і тото лице нічим не різниться від лиць других людей, значить
«На чиїм, собако, візку їдеш, того пісню співай!»		«На чиїм візку їдеш, того пісню співай!»
здоровими рум’янцями на лицях, кучерява, весела		здоровими рум’янцями на лицях, рум’яна, весела
шкандибає нога		іде нога
торгуються з ним за свої онучі		торгуються з ним
онучкаря побуджує їх до лютої запеклості		побуджує їх до лютої запеклості
промінюють селяни онучі		промінюють селяни платянки
у котрих немає онуч		у котрих нема платянок
Поволі шкандибаючи горі селом, візок онучкарів чим раз то більше		Поволі їдучи горі селом, візок чим раз то більше
і побалакає «зі своєю вірою», тут і конину попасе		печених бараболь і молодої цибульки і побалакає «зі своєю вірою», тут і конину попасе
онучками		платянками
краса пречудного Підгір’я		краса пречудового Підгір’я
якась судорога зціпила його нутро		якась судорога зціпила його грудь
Тепер йому немов поступило Чи так живо йому нагадався супокій безжурний, теплі дні та тихі вечори онучарського життя? Але полекша тривала недовго. Швидко щось, ніби густа паморока, почало залягати його думки і поволі, поволі судорога стискала його нут-р.о чимраз сильніше, коли в його голові відживали дальші картини його життя		Немає
плести вінки з лоташу на корови весною		плести вінки з лоташу весною
швякати батогом малих песиків		цвігати батогом малих песиків
котрі вони кидають на його голову		котрі найшли на його голову
Природа почала загладжувати сліди поганого дитинства, почала загладжувати й пам’ять про нього. Іцик рідко згадував про свою Таубу і «бухер»,— вони, відай, за життя також чимало йому були збридли. Правда, про холеру частенько ще чув Герман оповідання між губицькими селянами, і тоті оповідання проймали його морозом. Не раз і самому ще снилася мати, посиніла, страшна, конаючи в лютих судорогах, або довженний похід возів, наладованих трумнами, котрі гуркотять по каменистій дорозі, серед крику і плачу осирочених. Але такі сни ставали чимраз рідші		Немає
лютився за леда марницею		лютився за марницю
цілий день сидів у хаті		цілий день сидів сам у хаті
варити його у грані		пражити його в грані
він леда хвилі жде		він щохвилі жде
розлягався вже на їх оборі — серед куревільниці видно якісь		роздавався вже на їх оборі, — видно якісь
Йой, йой, йой, то ж бідний Іцко		То ж то бідний Іцко
Знаєш, де тото: он там		знаєш, де оно: он там
якесь нещастє! Слухаємо, — мере!		якесь нещастя! Слухаємо, —. дійсно!
Обмацали коня, — неживий		Оглянули коня, — неживий
шкандибає нога		іде нога
Запевно, падучи з високої кручі, він упав насамперед на лівий бік, і то верхньою половиною тіла о острий, вистаючий камінь		Здається, падучи з високої кручі, він упав насамперед на лівий бік о острий вистаючий камінь
о другий камінь страшно скалічив собі голову		о другий камінь покалічився
погребі, його тіло все ще дрожало зо страх		похоронах, його тіло все ще дрожало зо страху
Пару день він жив		Кілька день він жив
одного вечора якісь чорні, страшні, смердячі люди		одного вечора якісь чорні, страшні люди
йшли горою через Тептюж		ішли через Тептюж
через плече, — хто молитву мурликає, а хто й так собі дещо співає		через плече, — хто молитву, а хто і так собі дещо співає
Тота гидка, чорна, смердяча ропа		тота гидка, чорна, воняча ропа
на зиск і вигадку панам		на зиск панам
поганої, смердячої тюрми!		поганої тюрми!
Герман, либаючи цілими годинами, дивувався не раз, що се		Герман, либаючи цілими годинами, дивувався, що се
що се так тільки — «земля потиться»		що се тільки земля «потяться»
недостатку з Іцкового наслід-ства і либацького промислу		недостатку з Іцкового промислу
Холодний піт виступав йому на лице		Холодний піт виступав на лице
Ов, та се Лан!		Та се Лан!
і почав крізь сумерки приглядатися незнайомій людині		і почав крізь сумерки приглядатися незнайомій особі
Ну, чого стоїш, очі витріщивши!		Ну чого стоїш, очі випуливши!
дивилися на його невсипуче запобігання		дивилися на його невсипучу запобігливість
застукав би в долоні з радості		затер би в долоні з радості
зискати, і, тямуючи стару приповідку		зискати, і, пам'ятаючи стару приповідку
котрому Галичина		котрому наша Галичина
проїжджаючи через Дрогобич		проїжджаючи раз через Дрогобич
вдирався у всі закутини, всі шпарки, шпів, немов тисячі хробаків		вдирався у всі закутини, всі шпарки, немов тисячі хробаків
одному не пропускали		другому не пропускали
коло неї		над нею
трохи, впрочім, порядніше одітого		трохи порядніше одітого
з страшним писком		з страшним криком
кидався на нього — так кидав-ся, дерся горі ним,		кидався на нього, сам не знаючи чого
слухати жалування других суб’єктів		слухати жалоб других суб’єктів
На Готліба		Немає
все-таки важний поворіт		все важний зворот
багато вражень, котрих Гер-ман уперед не добачував, тепер		багато вражень, котрих Герман вперед не добачував
вічною, невсипною жадобою нищення		вічною жадобою нищення
але сам він не знав, куди йому дітися		але сам він не знав куди дітися
перейшов не спацером, а швидко		перейшов швидко
Він в одній хвилі зірвався і з затисненими кулаками прискочив до вітця		Він в одній хвилі зірвався і прискочив до вітця
що йому робити		що робити
А ти, собача кров, смієш на мене руку піднімати?		А, ти смієш на мене руку піднімати?
їсти ходи!		їсти підем!
«Най п'є — швидше засне, та й перейде все»		«Нехай. — швидко засне, — то і перейде все».
Сонце починало хилитися з полудня		Сонце похилялося з полудня
того сумного крайобразу		того сумного краєвиду
так зрушили і збентежили його різні враження		так зрушили його різні враження
що ми такого?		що такого?»
щоб за леда припізнення, за леда недбалість, за леда грубе слово		шоб за найменше припізнення, за найменшу недбалість, за найменше грубе слово
дразливий, змучений, злома-ний		дразливий, зломаний
Що вони гриміли, він не міг поняти		Тих голосів він не міг поняти
«Кому? —повстало питання в його голові і приглушило цілу бурю голосів		Немає
і що леда сильніший дотик, леда потрясіння може наново її розбудити		і що найменший сильніший дотик, найменше потрясіння може наново її розбудити
сеї ями, і для того тепер легко		сеї ями, і для того легко
Най-нo, чого так нині нашого пана хлопець летів задиханий до вітця? Так чи би хто гнав за ним		Слухай, чого так нині нашого пана хлопець летів задиханиії до вітця? Так, мовби хто гнав за ним
Е, чи не ще!		Немає
яму і крикнув щомоці:		яму і крикнув щосили:
Що се такого? Запах мов на скітнику? — Германові закрутило в носі		Немає
виходила вгору на світло страшна, обгнила, почорніла труп’яча голова		виходила вгору на світло страшна, почорніла труп’яча голова
Її зуби і безм’ясі щоки стирчали догори, очні ями були чорні від глини, котра в них насіла, продрухнілий, почорнілий у воді череп лежав серед ребер і других людських костей, без ладу напханих до киб-ля. І так сесь відразливий, страшний тягар повз поволі догори, а		Немає
голих, щербатих щоках, на тих беззубих устах		щербатих щоках
кості, а голова, випавши з кибля, покотилася долі горбком		кості, голова покотилася долі горбком
Чорт тебе возьми, ти у злодію! — крикнув Герман, відскакуючи набік від дотику голови		— Чорт тебе! — крикнув Герман, відскакуючи набік
Хоть голова діткнула тільки його черевика, але		Немає
ки його черевика, але показує всім руку трупа, об-гнилу доразу: тільки на однім її пальці сидить приржавілий мідяний перстень		показує всім приржавілий мідяний перстень
дав був Іванові Півторакові на заручини		дав був Півторакові на заручини
Всі ахнули, пізнали, що труп той — не хто другий, лиш Іван		Всі ахнули, пізнали, що небіжчик — не хто другий, лиш Іван Півторак
О, та ви мені не кажіт! — Вже хто, хто, а ми оба жили як рідні брати		Вже хто, а ми оба жили як рідні браття!
і говорять також живо про трупа — але він не слухає нічого.		і говорять також живо — але він не слухає їх.
Його збурена кров гримає, мов молот у груді!		Його збурена кров била, мов молот в груді
Він усе ще з жахом обзирається в той бік, де побачив трупа, хоть за людьми не може бачити нічого		Немає
Що скаже Іванова жінка, як і то розповідят? Або: «Як то вони будут ховати грішні кості» и т. д.		Немає
Заглушував та гнув у собі зрушення		заглушував в собі зрушення
робітників, котрі опускалися в роботі і котрі нині при виплаті могли надіятися		робітників, котрі нині при виплаті могли надіятися
невгаваючи		Немає
При тім вірник чіпався долонею за голову, махав руками		При тім вірник брався долонею за голову, махав руками
не є нічого такого важного — се нове щастя. Се природа		нічого такого важного — се нове щастя. Щастя природа
контрактів, векселів, рахунків		контрактів, векселів
Се обширна, попросту уладжена		то не обширна, попросту уладжена
його, власне, хоть сеся втіха		власне, хоть сеся втіха
про небіжчика Івана Півторака		про небіжчика Півторака
Гунцвот не моє ім’я, що хтось його пхнув у яму, абой ще щось		Немає
— Ей, що ви говорите, — загули ріпники, — як то може бути!		Як то може бути, — заганули довкола ріпники
моє слово чень не песій голос!		Немає
але що ж, хоть би чоловік і святий		але хоть би чоловік і святий
Ой ци не ще, — відозвалося кілька голосів, — коби так за що друге, як за лихого чоловіка.
Але Матій сидів недвижно, пикаючи файку		Але Матій сидів недвижно, пикаючи люльку
Е, мусит щось старий знати		Мусит щось старий знати
— Га, господь го там знає! Може й бо є що...		— Господь там знає. Може, і єсть що...
— Є, вже ви так не говоріт		— Вже ви так не говоріт
На суді того достатчити не потрафит, і з цілої хмари буде пшик замість дощу!		На суді того доказати не зду-окає, і з цілої хмари буде пшик замість дощу!
— Вірник Мошко стояв коло стола, а Герман сидів, обернений до нього плечима		Немає
почав непевним уже голосом Матій		почав непевним голосом Матій
папу сказав ще пару слів, ні, брешу, я хтів би дещо розпитати		пану сказав ще пару слів... ні, я хотів би дещо розпитати
— Ну, питай, що там такого		Питай, що там такого
— А... а... aber... warrum kann er...auch so... so... so... nicht?		Warrum kann er.., auch soj.., nicht?
забуваючи о нинішній цілоденній спеці		забуваючи о нинішній спеці
спитав прудко Матій		спитав Матій.
Та так такий — перепрашаю пана, — але я гадав		Та так, — але я гадав
От, свої хлопські річи		Немає
— Ов, щось то з нашим паном., що забув ми урвати		Щось то з нашим паном,... що забув мені урвати
— Ей, певно, ся зажурив...		Певно, ся зажурив...
Або, може, му синище що такого доброго сказав, що так без духа летів нині рано до нього.		Немає
той прибитий, уриваний голос		той прибитий, якби уриваний голос
Він сам не знав ще ясно, чого йому хибує, чого йому хочеться		Він сам не знав ще ясно, чого йому хочеться
— Та нащо? Він і так змучився, най си відпочине,		— Та нащо? Він і так утомився, нехай відпочине.
— То най і так буде! — сказав Герман і пішов вечеряти.		— Нехай і так буде, — сказав Герман.
недолі та людського униження		недолі
прудше шибали різні думки		скорше шибали різні думки
затхлим воздухом і смердячою заморокою!		затхлим воздухом і заморокою!
чарівним, а сильним голосом прокликав він сю пісню		чарівним а сильним голосом прокликав він свою сю пісню
Чу!		Немає
жити, любити, хочу розкоші, супокою і втіхи!		жити, любити, хочу розкоші, утіхи!
Грудьми приляг до її розкішної груді і чує биття серця в її глибині. Се ж вона сама — тото щастя, і він дивується.		Грудьми приляг до її розкішної груді і лиш дивується
не дає дихати		Немає
поцілуї його стають сильніші, безпам'ятніші, тим більше жар обнімає його істоту		Немає
поцілуї його стають сильніші, безпам'ятніші, тим більше жар обнімає його істоту		поцілуї його стають сильніші, тим більше жар обнімає ссю його істоту
Не має вже сил		Не має сили
— Щастя, щастя, де ти? — скликнув він у страшній тривозі.		— Щастє, щастє, де ти? — кликав він в страшній тривозі
ти моє!... — кричить він, але відповіді нема.		ти моє!...— але відповіді нема.
Куди занесла його скажена погоня		Куди занесла його погоня
Чу! — Шорох між високою травою!		Чує — шорох між високою травою!
Але Герман уже не думає, не нагадує, де він		Але Герман уже на думає, де він
мов хто огнем обложив його шкіру, а прецінь на чолі виступає холодний піт.		мов хто огнем обложив, а прецінь на чолі виступає холодний піт.
Але нараз, — легенький шорох, крізь темну зелень мигнула різнобарвна блискавка		Але нараз, — крізь темну зелень мигнула різнобарвна блискавка
Прудкими рухами вуж обвивався круг нього		Скорими рухами вуж обвивався круг нього
Гинути,— чи так суджено мені гинути!..		Чи так суджено мені гинути, марно гинути?..
не зібрав свідомо, бо свідомість відбігла від нього		не зібрав, бо свідомість відбігла від нього
На підлозі лежав його Готліб з окровавленою головою, котру розсадив собі, падучи з ліжка, відки кинув його батько.		На підлозі лежав його Готліб з окровавленою головою.
Він мимоволі глипнув у дзеркало і, побачивши себе, залякався		Він мимоволі глянув в дзеркало і, побачивши себе, залякся
кров капала з лиця, котре продер Готліб у однім місці нігтями.		Немає
Ти, може, мучився на них ціле житє так, як я		Ти, може, томився на них ціле житє так, як я
Га, замордую ще, замордую, щоб ти знав! — хрипів Готліб, б’ючи кривавою головою о підлогу.		Немає
— Псе проклятий! — крикнув Герман і приступив до нього. — Ти ще грозити мені! Гадино, хіба не бачиш, що в одній можу тебе розтоптати, як жабу!		Немає
Лице його було страшно бліде, волосся позлипалося від крові, він почав кричати		Лице його було страшно бліде, він почав кричати
Пусти мене, най здохну! Не хочу твоєї помочі!		Пусти мене, — не хочу твоєї помочі!
перев’язали його рану		перев’язали рану
— Що стоїш, — крикнув на неї Герман, — ходи мені помогти зв’язати сього шаленого, бо далі вся кров з нього стече!		Немає
се камінна статиця, а не живий чоловік.		се камінна статуя, а не живий чоловік.
перед ним в цілій страшній, голій правді		перед ним в цілій страшній правді.
Чим я заслужив на то? Хіба з мене не міг би бути добрий чоловік? Міг — я се чую нині, але ти, ти пхнув мене на тоту прокляту дорогу! Ти вказував мені на ній образи щастя — фальшиві образи! Ти ошукав мене! Ти несправедливий! Я проклинаю тебе! Най на тебе спаде вина нинішньої ночі, на тебе сльози тих тисячів, котрі через мене стали нещасливими! На тебе, на тебе!.. Я прецінь слабий чоловік, без твоєї волі нічого не міг я зробити! Ти все дозволив, ти всьому вина!..		Немає
І Герман в скаженім болю грозив небу кулаками, звинявся		І Герман в скаженім болю грозив небу, звинявся... кляв, тим тяжче ставало йому
А звиняючися з усього		Аж тепер звиняючись з всього
причину всього того, що тепер мучило його		причину всього того, що мучило його .
за тим щастям гнав він ненастанно, гнав найпростішою дорогою		за тим щастям гнав найпростішою дорогою
різнофарбна луска		різнобарвна
Хіба ж сесь блиск		Хіба ж весь блеск
Герман усе то порозумів у одній хвилині безмірної болі та тривоги.		Герман все то порозумів в одній хвилині безмірної тривоги.
роздер його на два кусні		роздер на два кусні
тло неба		дно неба
поміж чорними глиняними сугорбами		поміж чорними сугорбами
ішов, ішов наперед		ішов наперед
отворені смочі пащеки, показувалися перед його ногами		отворені смочі пащі, показувалися перед його ногами
перемигнула труп'яча голова і цілий кістяк Івана Півторака		перемигнув і цілий кістяк Івана Півторака
йому здалося, що кістяк		йому здалося, що Іван
і грозив йому обгнилою кістяною рукою		і грозив йому своєю костяною рукою
що Германів вірник або сам забив Івана чи там пхнув його п’яного до ями, або знав про те і, може, ділився грішми з забійцею?.. То принаймні певна річ, що при трупі не було ніякого сліду грошей.		що Германів вірник або сам пхнув Івана п’яного до ями, або знав о тім і, може, поділився грішми з забійцею?.. То певна річ, що при трупі не було ніякого сліду грошей.
як, звичайно,—усе, чого діткнувся, змінювалося, перекидалося в що інше		як, звичайно, — все, чого діткнувся, змінювалося в що інше
і невсипущою важкою працею страшно зіссана і підточена жінка.		невсипущою важкою працею страшно підточена жінка
Волю з голоду здихати межи добрими людьми		Волю з голоду гинути межи добрими людьми
Аякже! Знаю допевно		Знаю допевно
не гризися, чень то колись бог дасть добро!		не журися, чень то колись бог дасть добро!
Господи, чому ти зібрав його зо світа, а мене лишив на таку тяженьку недолю!		Господи, чому лишив мене на таку тяженьку недолю!
і він пустився щомоці втікати		і він пустився щосили утікати
Немає		І що дальше? Ех, милі читателі, дальше життя пішло своїм звичайним ладом,— Герман в доброго чоловіка не перемінився. Його милосердний порив під вікном бідної вдовиної хати був хвилевий; хвиля минула, і він мусив знов статися тим, чим зробило його ціле життя — холодним, безсердечним спекулянтом, не зважаючим на стон нужди і сльози вдовині. І Мошко став у Германа дальше за наставника, а хоть Іваниха і Матій удались до суду, щоб перепровадив слідство над винайденим трупом, то хто докаже Мошкову вину, коли його власна совість мовчить? Кого доля засудила на потолочення, той буде потолочений, ніякий суд не видвигне його, хіба він сам видвигнеться. Але се далека-далека історія.

1905—1907 р. Франко повернувся до роботи над повістю, внаслідок чого з’явилася нова редакція твору, яка має істотні відмінності від попередніх публікацій. Як самостійний твір її вміщено у двадцять другому томі даного видання.

Відомі переклади повісті на інші мови. У 1884 р. за окремим виданням, але без доданого закінчення повість перекладена польською мовою і в серпні того ж року надрукована у місячному додатку до журналу «Przegląd tygodniowy życia społecznego literatury i schtuk pięknych» (t. 2, Варшава) під назвою: Boa constrictor, slu-dyum powieściowe. Przekład z rusinskiego. Przejrzany i uwagami opatrzony przez autora. Переклад здійснив Ф. ЇЦенсни-Дашинсь-кий (див. його листи до І. Франка з приводу перекладу повісті — ф. З, № 1618, с. 367-369).

1897 р. за виданням 1884 р. Фр. Главачек переклав повість чеською мовою (вийшла в серії «Ottova Svetova knihovna», т. 28— 29), а 1901 р. за чеським перекладом К. Гельбіх переклав повість німецькою мовою («Arbeiter Zeitung», № 47).

1898 р.В. Бонч-Бруєвич здійснив переклад повісті російською мовою. Царська цензура заборонила видавати твори І. Франка, і повість у перекладі В. Бонч-Бруєвича не побачила світу.

Подається за виданням 1884 р.

«Громадський друг» — літературний і політичний журнал революційно-демократичного напряму. Видавався у Львові 1878 р. М. Павликом та І. Франком. Вийшло два номери, що були конфісковані цензурою. Як продовження журналу видано того ж року збірники «Дзвін» та «Молот».

«Зоря» — літературно-громадський журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Львові в 1880—1897 рр.

«Przegląd tygodniowy» — польський прогресивний журнал, виходив у Варшаві в 1866—1905 рр.

Щенсни-Дашинський Фелікс (1864—1890) — один з учасників раннього соціалістичного руху в Галичині, публіцист, перекладач, товариш І. Франка,

Главачек Франтішек (1876—1972) — чеський громадсько-культурний діяч, знайомий Франка, дослідник, перекладач і пропагандист його творів, активний учасник боротьби проти фашистських окупантів в Чехословаччині.

Гельбіх Карл — лікар. За свідченням Ф. Главачка, загинув у концентраційному таборі під час другої світоеої війни.

«Arbeiter Zeitung» — центральний орган соціал-демократичкої партії Австрії, з 1905 р. — центральний орган соціалістичної партії Австрії. Виходить у Відні з 1889 р.

Василіанські школи — школи, створені на Україні греко-уніатським орденом Василія Великого, що існував з початку XVII ст. на землях Західної України і Західної Білорусії. У василіанських школах панували схоластично-єзуїтські методи навчання.

Підгір’я — місцевість між Карпатами і Дністром.

Тісні роки — місцева назва 1846—1849 рр., коли в Галичині лютував голод і люди вимирали цілими селами.

Чорногора — найвища група Карпатських гір між Прутом і Черемошем.

30.08.1978