Вперше науковці вивчили пилові частинки, які, ймовірно, походять з міжзоряного простору. Аналіз семи частинок засвідчує: пил з-за меж нашої Сонячної системи різноманітніший, ніж досі вважали, – розповідає міжнародна команда вчених на чолі з Ендрю Вестфалом з Університету Каліфорнії в Берклі. Це перше сучасне дослідження міжзоряного пилу на Землі», – хвалиться співавтор Ретер Гоп з Інституту хімії імені Макса Планка в Майнці (Німеччина).
Науковці вперше дослідили склад міжзоряного пилу
Проби космічного пилу на Землю 2006 року приніс зонд «Стардаст», космічний апарат НАСА, запущений 1999 року. Він мусив зібрати пил комети «Вільд 2». Для цього на зовнішньому боці до неї прикріпили капсулу в вигляді круглої решітки, завбільшки з тенісну ракетку. Решітку обмотали алюмінієвою фольгою, в проміжки залили спеціальне піноскло, що надзвичайно щільне.
Дотепер науковцям вдалося знайшли чотири частинки в алюмінієвій фользі, 3 – в піносклі. Здивувало те, що в 3 з 7 крупинок знайшли сліди сірки, – пише команда, що складалася з 66 науковців, в журналі «Science». Спочатку деякі астрономи в цьому сумнівалися. Також більшість частинок виявилися легшими, ніж припускали. Дві найбільші з них, окрім кристалічних мінералів олівіну, мали ще й силікати магнію та заліза. Це може означати, що вони походять від одного протопланетного диску навколо протозірки, а потім зазнали змін у міжзоряному просторі», – каже Вестфал.
Пошуки частинок були складними, адже найбільші з них завбільшки 2 тисячних міліметра. Щоб знайти голку в копиці сіна, науковці почали проект «Stardust@home». Через Інтернет астрономи шукали добровольців (донині з цілого світу їх залучили близько 30 тисяч), яким давали завдання систематизувати зображення пилу за найменшими слідами попадання в об'єктив.
Аби розпізнати частинки з міжзоряного простору, з допомогою кратера в матеріалі науковці вираховували швидкість їхнього удару. Одна частинка, ймовірно, рухалася зі швидкістю понад 15 км/с – десь 54 тисячі км/год., – а при ударі випарувалася. На підставі слідів на краю кратера науковці дійшли висновків: до складу частинок, можливо, входять кремній та вуглець.
Дослідження продовжаться, адже алюмінієву фольгу й піноскло вивчили не до кінця. Знову можуть залучити добровольців. Вестфал сподівається отримати ще щонайменше дюжину частинок пилу, що походять з-за меж Сонячної системи. Завдяки цим дослідам науковці можуть здобути нові знання про виникнення Сонячної системи.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням: http://www.zeit.de.
29.08.2014