Перемога

Завжди можна здобути перемогу, якщо правильно визначити, ЩО для тебе є перемогою.

На Донбасі триває українсько-російська війна. За що? Українці мали два можливі варіанти відповіді:

- За наші цінності, за нашу свободу, за наш європейський вибір;

- За визволення Донбасу.

Як ми спостерігали в останні місяці, панівним став другий варіант. Тобто ми воюємо не так за цінності, як за території, а також за «визволення» донецьких «колорадів» від них самих і від їхніх друзів із РФ. Обґрунтування було таке: якщо Путіна не зупинити в Донбасі, він дійде до польського кордону.

Донедавна була надія, що навіть такої мети ціною життів найкращих наших людей колись-то вдасться досягнути. Вже з’явилися були повідомлення, мовляв, у червні ми контролювали 30% території Донбасу, а зараз – 70%.

Але не врахували одного моменту – Путіну ніяк не можна програвати цю війну, бо інакше він позбудеться трону, натомість російський народ піде на кожну жертву в обмін на розширення кордонів Росії; до того ж ресурси Росії об’єктивно перевищують ресурси України, а надії на потужну зовнішню допомогу – мінімальні.

Ну, і сталося. Путін, якому ніяк не можна програвати, вже не ховаючись, кидає свої війська на донецький фронт. Під цим жахливим тиском ми почали здавати деякі міста, здобуті кров’ю найкращих синів України. Наразі це Старобешеве і Новоазовськ, але список може найближчим часом поповнитися.

І що виходить? Баланс сил такий, що «визволити» Донбас, можливо, не вдасться, але під тиском величезних втрат (згадайте цинкові труни з псковськими десантниками) Путін змушений буде ним і обмежитися. Адже кількість російських жертв може досягти таких розмірів, що навіть піддані Путіна збунтуються (згадайте Афганістан). З іншого боку, Путін зможе похвалитися перед ними хоч якимись територіальними здобутками.

А що ж Україна? Якби ми від самого початку підкреслювали, що захищаємо передусім наші цінності, нашу свободу та наш європейський вибір, то могли би теж святкувати перемогу – адже все це ми захистили, ми таки зупинили Путіна на якомусь рубежі. А позаяк ми більше підкреслювали, що боремося за повернення територій, то доведеться визнати, що ми програли.