Ми всі розуміємо, що у важних і навіть менше важних для народу часах є непотрібні, недоцільні і тому шкідливі всякі партійні гризні та беззмістовні суперництва, бо вони одних громадян відтягають від насущної праці, а інших знеохочують та поширюють серед них зневіру. Кажу про беззмістове партійне суперництво, бо доцільна, шляхотна та розумна партійна ривалізація навіть дуже потрібна: вона витворює в широких колах громадянства зацікавлення до позитивної праці та для змагань на всіх ділянках життя, у всіх напрямах розвитку суспільности.
Та в сучасну хвилину можна не без причини і не без слушности поставити прилюдне питання: Чи істнує в нас доцільне партийне суперництво, чи такого суперництва нема, і чи в сучасних обставинах не було б його треба для зрушеним чи відновлення зорґанізованого громадянського життя.
Може стрінуся з закидами партійної преси, коли скажу, що в останніх часах не добачую орґанізаційного руху на тлі партійного суперництва серед нашого громадянства, а навпаки — бачу занедбання звязків партійних орґанізацій зі своїми долами, так, що загал українського громадянства не тільки на північних землях, але навіть у Галичині полишений здебільша сам собі. У наших масах витворюються ріжні настрої і якісь дивні надії, які в сумі зовсім не є добрим підложжам для політики, особливо такої, що могла б іти проти загальних настроїв і надій. Та саме тому треба незвичайної політичної активности, щоб ці суттєві, емоціональні порухи не запанували над політикою, або не зробили її просто неможливою на випадок, коли б вона мусіла бути непопулярна.
Цей стан не означає, що загал нашого громадянства відвертається від політики, або може сходить на політичні манівці. Коли на низах можна було почути: "Ми самі знаємо, що маємо робити", то це лише доказ на те, що чимраз більше рвуться партійно-політичні звязки, що низи йдуть за своїми настроями.
Не без рації сказано було в "Ділі", що в такому орґанізаційному стані, як тепер, "аґенти чужих сил готові пхнути наш нарід до політики катастроф, що може принести нам необчисленні національні втрати." В такому важкому і важному моменті, в якому вирішуються великі справи міжнародньої політики, годі полишити народні маси без орґанізації, поради та допомоги також у політичних справах, бо застій у тій ділянці може довести нашу націю до вельми тяжких наслідків, яких відтак ніхто і нічим не направить. Це не легкий, але почесний обовязок наших лєґальних партійних центрів!
З початком цього року піднялась була у нас думка про політичний контакт між українськими партіями для узгіднення провідних думок нашої внутрішньої політики і зроблено навіть перші кроки для міжпартійного порозуміння. Але потім, замість поширювати контактування між партійними проводами, зачалася благодать відпочинку партійних орґанізацій. Тепер усяка політична робота завершуються ґазетними статтями з комбінаціями найновіших подій міжнародньої політики "окружування" на всі боки, а нашу внутрішню конструктивну роботу лишаємо облогом, серед хаосу, без підготови нашого становища супроти грядучих подій...
Не добре воно допускатися таких занедбань. Зокрема це перший обовязок партійно-політичних орґанізаторів чуйно стежити за думками власного громадянства, щоб відтак не було за пізно кермувати тими думками.
Хай тепер реґулятором політичних подій і міжпартійних спорів буде безнастанний контакт партійних орґанізацій з народом і нехай виміна думок у міжпартійннх взаєминах утворить авторитетний політичний провід, що має вивести нашу націю у краще майбутнє.
Нам не пора вичікувати та сподіватися, треба необхідно діяти здоровими засобами та вірити!
[Діло]
10.08.1939