Як легко здогадатися з назви, я маю на увазі «провідних європейських політиків». Тих, від кого залежать реальні, а не віртуальні санкції проти Росії. Ті сумнозвісні санкції, погрожувати якими – з погляду провідних європейських політиків – ніколи не пізно, але вводити які завжди ще зарано.
Щоб не було плутанини: я зовсім не збираюся дорікати старій ситій Європі за те, що вона не хоче нас захищати. Майже 23 роки ми – як держава – наполегливо демонстрували тій-таки Європі, що з нами не можна мати справу, бо ми самі не знаємо, чого хочемо. Наївно було би сподіватися, що тепер вона – стара сита Європа – моментально повірить у нашу докорінну трансформацію. Тим більше, що чимало представників нової української влади не надто відрізняються від своїх попередників. Не кажучи про тих, котрі власне попередниками і є. Тому я не дорікаю старій ситій Європі за небажання убезпечити нас. Я дорікаю їй за небажання убезпечити себе.
Матч Росія-Алжир на бразильському чемпіонаті світу пам’ятаєте? Ясно, хто б таке забув. Я цю гру дивився в барі. У ширшому товаристві, до якого затесалася одна напівзнайома німкеня. Напівпохилого віку спеціалістка з політології. Відповідно – переконана, що тільки вона розуміє, як влаштований світ. Решта ж людей, на її (щоправда, прямо не висловлену) думку, навіть футбол нормально подивитися не вміє. Коротше, впродовж матчу ми – темна решта людей за столом – жартували собі про французький колоніалізм і братній алжирський народ, а коли козак Іслам Слімані зрівняв рахунок, не змовляючись заспівали «Путін х..ло». Чим викликали обурення з боку політологічної німкені, яка сказала, що не дивується футбольним хуліганам, але так звані інтеліґенти не мають права плекати мову ненависті.
Я на це спробував заперечити щось про карнавальну культуру, сублімацію агресії, а також заходився розповідати про футбольних хуліганів, які в майданні дні охороняли громадський порядок – на відміну від правоохоронців, які роздавали бандюкам зброю та інструкції щодо побиття мирних демонстрантів. Німкеня своєю чергою заявила, що з Майданом не все так однозначно, бо там теж не раз лунала мова ненависті та націоналістичні гасла. Наперед знуджений безнадійною дискусією, я – замість давно пережованих аргументів – затягнув варіацію на вже знайому німкені тему. А саме: «Меркель х..ло», – затягнув як зумів я, решта за столом підтримала мене злагодженим ла-ла-ла, німкеня образилась і вийшла.
І саме в цьому, як здається, полягає головна проблема старої ситої Європи. Тобто в її маразматичному заціпенінні у власній картині світу – вельми далекій, як і кожна застигла картина, від живої, а отже, постійно змінної дійсності. Обпікшись у 30-40-их роках минулого століття на гітлерівському націонал-соціалізмі та його блідіших фашистських відповідниках, Європа вирішила, що знайшла причину всіх бід людства. Що завгодно, – постановила Європа, – аби лише не ідеологія націоналізму. Бо на ґрунті ідеології націоналізму, – з тупою чиновницькою самовпевненістю постановила Європа, – обов’язково виростають фашизми з нацизмами.
Пригадую й іншого – особисто ми з ним не знайомі – німця, який у грудні минулого року розводився про фашистську загрозу на Майдані у зв’язку з вигуками «Слава Україні! – Героям слава!». Тим часом загрози у вигляді інтернаціоналістів-беркутівців він якось не зауважив. Тепер ще раз, повільно: безборонну дівчинку-студентку, яка, долаючи власний страх, виходить на акцію протесту проти бандитського режиму Януковича і кричить «Слава Україні!», цей носій європейських цінностей був готовий назвати фашисткою. А озброєного дегенерата, який стоїть на варті бандитського режиму Януковича і по-звірячому лупить безборонних студентів, – ні. Бо – твердив носій європейських цінностей з Німеччини – беркутівець перебуває на державній службі і лише сумлінно виконує наказ.
Отож, не знаю, чого в такому «світогляді» більше – матеріально вигідного лицемірства чи ідейного лівацького ідіотизму. Знаю натомість, що саме він, цей «світогляд», дотепер не дає можливості цілій Європі визнати очевидний з практичного погляду факт: СССР був не менш фашистською державою, ніж гітлерівська Німеччина, хоч офіційно й не послуговувався націоналістичними гаслами. Західні ідіоти (чи все-таки лицеміри?) на цій відсутності в СССР націоналістичної фразеології зазвичай і будують свій захист комуністичних режимів. Мовляв, комуністи були кращими за нацистів, бо ж не заявляли про свої плани винищення мільйонів. Просто так вийшло. Як сказав би Чуркін, конфуз. Цікава логіка. Для мене це все одно, що порівнювати двох убивць, перший з яких чесно сказав своїй жертві: «Йди сюди, я тебе вб’ю» – і вбив, а другий пообіцяв: «Йди сюди, я тебе нагодую» – і також убив. То що, другий справді кращий за першого?
Зрештою, і в нацистській Німеччині ідеологія відігравала не настільки важливу роль, як їй приписують сьогодні всілякі професійні антифашисти. Показовим у цьому плані був юридично ганебний (див. «Банальність зла» Ханни Арендт) процес над Адольфом Айхманом. Так, Айхман своєю «діяльністю» в часи Голокосту цілком заслужив собі на смертну кару. Але – всупереч усім звинуваченням – він не був ні антисемітом, ні ідейним націонал-соціалістом. Він навіть «Майн кампф» Гітлера не читав, а про туманну расистську маячню Розенберґа, схоже, взагалі поняття не мав. Зате він, як і мільйони його співвітчизників у роки Третього Райху, перебував на державній службі і сумлінно виконував накази.
Це я і хочу сказати. Не там треба боятися фашизму, де доведені до відчаю люди виходять на площі й вигукують задля самозбадьорення такі чи сякі гасла. А там треба боятися фашизму, де люди вже нікуди не виходять, бо влада перетворила їх на коліщатка й гвинтики, які безпристрасно і слухняно виконують покладені на них функції на всіх щаблях державного механізму. Такою була гітлерівська Німеччина, таким був сталінський СССР і такою – хоча старій ситій Європі дуже важко в це повірити – стрімко стає путінська Росія. Втім, історичний досвід вчить, що під тиском неспростовних збройних доказів Європа рано чи пізно вносить корективи до нею ж усталеної картини світу. Боюсь тільки, що одного збитого пасажирського «Боїнґа» може виявитися для цього замало.
28.07.2014