Реакція європейських еліт на ситуацію в Україні взагалі, і роль Росії в українській кризі зокрема характеризується безліччю табу. Існує табу на означення того всього, що відбувається, військовим протистоянням, а фактично – агресією у все більш явній формі. Практично табуйована і тема взятих на себе в 1994 р. двома ядерними європейськими державами – Великобританією та Францією – зобов'язань щодо гарантування територіальної цілісності України. А останнім часом табу накладено і на обговорення «секторіальних» санкцій, тобто санкцій щодо ключових російських компаній.
Табу зазвичай розглядаються в якості ірраціонального явища. Відповідно, виникнення і стосування табу вивчають представники тих дисциплін, які дуже неохоче використовують поняття раціональності для пояснення людської поведінки: антропологи, етнографи та представники інтеракціонізму в соціології.
Наприклад, автори однієї з впливових на Заході концепцій тероризму Жозеба Зулайка і Вільям Дуґлас пояснюють накладення табу на обговорення соціальних (на відміну від військових чи політичних) джерел тероризму тим, що інакше довелося б визнати наявність коренів тероризму в самих підвалинах сучасного суспільства. Табуювання цієї теми відображає, на думку цих соціальних антропологів, небажання ставити і вирішувати складні питання (що неминуче при раціональному підході до справи).[1]
Якщо накладення табу на аналіз соціальних коренів тероризму можна розглядати як нераціональний розв'язок складної задачі, то відмова називати речі своїми іменами в українській кризі цілком може виявитися результатом раціонального вибору європейців. Табу в даному випадку виникає в результаті раціонального прагнення уникнути скільки-небудь серйозного конфлікту чи конфронтації з Росією.
Ні, європейські політики не стали поголовно русофілами. Томика Бердяєва на їх накаслику поки ви не знайдете. Вони всього лиш погодилися грати за встановлюваними Росією правилами. Бо відмова європейців від гри за цими правилами вагітна втратами. Ні, не загрозою військового вторгнення чи появою російських «волонтерів» і «зелених чоловічків» десь у берлінському Тирґартені і навіть не загрозою залишитися без російських енергоносіїв. Відмова від гри за російськими правилами поставить під загрозу всього лиш їх привілейований доступ до дорогуватих, але надійно достачуваних російських енергоносіїв, в першу чергу природного газу. Відмова «всього лиш» загрожує підірвати досягнутий рівень комфорту й добробуту.
Втім, про вподобання не сперечаються. У всякому разі економісти. Вони намагаються пояснити поведінку людей, розглядаючи їх преференції як задані і використовуючи модель раціонального вибору. У чому сьогодні полягає вибір членів європейської еліти? Вони вибирають між статус кво, при якому гра йде за російськими правилами, і спробою зміни цих правил.
Збереження статус кво є зручним і комфортним – в економічному сенсі (про мораль нехай говорять священики і діти). Поставки енергоносіїв (нафти, газу і вугілля) забезпечують все зростаючу частку потреб країн Європейського Союзу в енергії. Якщо десять років тому Росія покривала 17% потреб ЕС в енергії, то сьогодні – більше 21%. Зведення газового балансу ЄС вимагає поставок з Росії у ще більшій мірі. Альтернативи російським енергоносіям немає і в найближчому майбутньому не передбачається. Два інших найбільших постачальника природного газу на європейський ринок, Statoil з Норвегії та Sonatrach з Алжиру просто не в змозі самостійно наситити ринок. А перехід на імпорт скрапленого газу та видобуток власного сланцевого газу вимагають часу і суттєвих інвестицій.
* Коефіцієнт розрахований як сума добутків частки певного енергоносія в загальному енергетичному балансі країни, частки імпорту у забезпеченні потреб в ньому і частки поставок даного енергоносія з Росії в загальному обсязі його імпорту; Джерела: 2011 - European Commission, EU Energy in Figures: Statistical Pocketbook 2013 (Luxemburg: Publications Office of the European Union, 2013), pp. 165-219; Eurostat (extracted on July 9, 2014) і власні розрахунки; 2006 і 2004 - Anton Oleinik, Market as a Weapon: The Socio-Economic Machinery of Dominance (New Brunswick: Transaction Publishers, 2011), p. 9; 2006 - EE, LV, SI без даних щодо сирої нафти.
** Джерела: Eurogas, Statistical report 2013 (Brussels: Eurogas, 2013), p. 6, Eurogas, Statistical report 2012 (Brussels: Eurogas, 2012), p. 6, Eurogas, Statistical report 2011 (Brussels: Eurogas, 2011), p. 8;
*** Federal State Statistics Service. Россия и страны ЕС - 2013, Table 14.7 at p. 248 (http://www.gks.ru/bgd/regl/b13_65/Main.htm), Federal State Statistics Service. Россия и страны ЕС - 2011, Table 14.7 (extracted on July 10, 2014) і власні розрахунки.
**** Open Europe, 'Divided we stand: Where do EU states stand on further sanctions on Russia?'
А збереження статус кво вимагає малого. Потрібно погоджуватися з правилами гри, що нав'язуються Росією. У нинішніх умовах це рівнозначно відмові називати речі своїми іменами. Тобто згода на табуювання української теми є тою платою, яка стягується за доступ до російської труби.
Хіба ж це висока ціна за таку дрібницю? Адже вони не танки же і не ЗРК «Бук» збираються розмістити на Єлисейських полях!
Більш того, і прецеденти вже були. Збройний конфлікт між Росією і Грузією в серпні 2008 р. Російські товариші були б вельми засмучені, якби їхні європейські клієнти зайняли жорстку позицію з даного питання і називали речі своїми іменами. Європейські клієнти не підвели. При голосуванні в Парламентській Асамблеї Ради Європи засуджуючі Росію резолюції підтримували в основному представники тих країн, у яких немає односторонньої залежності від поставок енергоносіїв з Росії [2]. І ніхто з них не помер і навіть не зліг у лікарню з гіпертонічною кризою.
Впливають поставки російських енергоносіїв і на сьогоднішню позицію європейських країн щодо українського питання. Регресійний аналіз показує, що чим істотнішою є частка російського газу в газовому балансі країни, тим активніше вона виступає проти введення скільки-небудь серйозних санкцій щодо Росії. Примітно, що рівень залежності від російського природного газу прогнозує позиції європейських країн з українського питання краще, ніж коефіцієнт їх повної енергетичної залежності від російських енергоносіїв (тобто враховуючи поставки російських нафти та вугілля). Ринки нафти і вугілля більш конкурентні, а значить ними важче маніпулювати.
Спроба ж змінити встановлені Росією правил вагітна наслідками. І труба пройде повз сміливців (за право прокласти "Південний потік" борються ряд країн, не треба навіть нікого шантажувати!), та й ціну за газ їм запропонують зовсім іншу. Доведеться тоді купувати товари і послуги у більш покладистих європейців (регресійний аналіз також показує, що чим позитивніше сальдо балансу у внутрішньоєвропейскій торгівлі, тим активніше країна виступає проти санкцій, і навпаки).
Випадок країн Східної Європи, на перший погляд, парадоксальний. Низка східно-європейських країн підтримують більш жорсткі санкції незважаючи на свою істотну залежність від російського газу. Для пояснення цього парадоксу потрібно взяти до уваги два чинники: географічне розташування (воно обумовлює вельми специфічний історичний досвід колишніх соціалістичних країн у сенсі їх залежності від СРСР) і досягнутий рівень добробуту (ВВП на душу населення). Наслідки залежності від російського газу проявляються найбільш яскраво у випадку найбагатших європейських країн. Відмова від статус кво в їх випадку може серйозно вдарити по досягнутому рівню добробуту і комфорту.
Оцінка позиції країн ЄС в питанні про санкції проти Росії (підтримка - червоне, заперечення - зелене)
Таким чином, інтереси європейских еліт та інтереси російської владарюючої еліти поєднуються. Просять росіяни поки небагато (хіба введення табу щось коштує?), а ось забезпечувані їх енергоносіями зручність і комфорт коштують дорого.
Танки і ЗРК – це для тих, хто зациклений на своїй свободі і гідності (не дарма ж українці назвали «події» листопада 2013 - лютого 2014 років «Революцією гідності»). Прагматики просто не знають таких слів. Прагматики воліють закривати очі і домовлятися. Насамперед із Росією. І нічого, що договір здійснюється на її умовах. Головне, щоб не «нагинала» зовсім вже явно. Але ж і не нагинає!
Поки.
22.07.2014