Технологічна революція поставила засоби виробництва в межах досяжності кожного, каже Марк Андрєєссен
Щораз більше людей, як виглядає, бояться, що роботи поглинуть всі робочі місця. Їх тривога зводиться до того, що комп'ютери по висхідній могтимуть заміщати людську працю, створюючи безробіття. Вашу роботу – і кожну роботу – виконуватимуть машини.
Це класичний луддизм, базований на софізмі «шматок праці» – ідеї, що є фіксований обсяг роботи, який має бути зроблений у світі людьми. Контрарґумент таких економістів, як Мілтон Фрідман, полягає в тому, що людські бажання і потреби нескінченні, а це означає, що завжди є ще щось до роботи.
На початку ХІХ століття луддити помилялись, коли знищували нові працеощадні машини на півночі Англії. Сьогодні їх логіку можна застосувати тільки в тому разі, якщо ви вірите, що у ХХІ столітті людська природа драматично змінилась: або не буде нових бажань і потреб, або якщо навіть вони й були б, більшості людей бракуватиме уміння і навиків, щоб знайти роботу в тих нових ділянках, де будуть створені ці нові бажання й потреби.
Хоча технологічні зміни витісняють – і це поважна проблема, яку треба вирішувати, – працю та робочі місця, слушним є також і те, що іншим результатом таких змін є помітне підвищення стандартів життя. Одним з наслідків дедалі більшої кількості працюючих роботів є те, що виробництво і відповідно продукція стають дешевшими. Справді, головною причиною для використання роботів замість людей, щоб зробити щось, є те, що роботи можуть зробити це за набагато менших витрат.
Коли ми поводимось і думаємо як споживачі, ми рідко опираємося технологічним змінам, які забезпечують нас кращими, дешевшими виробами і послугами, навіть коштом робочих місць. Ми і не маємо опиратись. Так ми будуємо кращий світ і піклуємось про наших дітей. Прагнення вповільнити технологічні зміни, щоб зберегти робочі місця, еквівалентне до захисту тих, хто виступає за покарання споживачів і перешкоджає зусиллям, спрямованим на поліпшення якості нашого життя.
Величезний розрив між тим, що сьогодні на робочих місцях робить багато людей, і тим, що можна замінити роботами і штучним інтелектом, існує й досі.
Тож як найкраще допомогти тим, хто внаслідок тих змін втрачає робочі місця, які вони хочуть зберегти?
По-перше, запропонувати їм ширший доступ до освіти та підвищення кваліфікації праці, яка сама щораз більше надаватиметься за допомогою технологій, – щоб допомогти їм навчатись; або навіть створити нові робочі місця. По-друге, нехай працюють ринки, – а це означає трудові договори, які легше розірвати, як для працівників, так і роботодавців, – тож праця і капітал можуть бути швидко перенесені в інше місце для створення нових полів зайнятості і місць праці.
По-третє, створити і підтримувати надійні системи соціального захисту, щоб усунені від праці працівники не опинилися у скруті й могли забезпечити свої сім'ї. Швидкі поліпшення в царині технологічної продуктивності і, як наслідок, економічне зростання дозволять легко платити за соціальний захист – технологічна індустрія, сприяючи полегшенню, має звернути на це найбільше уваги.
Що часто забувають у всіх цих чутках-страшилках про роботів, так це те, що технологічна революція дала змогу поставити засоби виробництва в межах досяжності кожного. Вона надходить у вигляді смартфона, планшета і ПК з широкосмуговим під'єднанням до Інтернету. До 2020 року практично кожна людина на планеті, користуючись цією мінімальною технологічною специфікацією, матиме необмежений доступ до будь-якої інформації, зв'язку та освіти.
Після того, як мільярди матимуть доступ до необхідних інструментів для участі в ґлобальній економіці, важко повірити, що результатом буде щось інше, ніж вивільнення людського потенціалу, творчості й продуктивності. Безглуздо думати, що люди не вигадають абсолютно нічого корисного.
Ймовірно, настав час, щоб сказати, чому я не вірю в те, що роботи поглинуть всі робочі місця. Ось чому.
Для початку, роботи і штучний інтелект навіть близько не є настільки потужними і розумними, як того бояться деякі люди. Існують великі прогалини між тим, що ми хочемо, щоб вони робили, і тим, що вони можуть робити. Це означає, що й далі існує величезний розрив між тим, що сьогодні на робочих місцях робить багато людей і що можна замінити роботами і штучним інтелектом.
І навіть коли через десятиліття роботи і штучний інтелект стануть набагато потужнішими, все ще буде багато речей, які може робити людина і на які не здатні вони. Наприклад, творчість, інновації, дослідження, мистецтво, наука, розваги і догляд, турбота про інших.
Нарешті, коли автоматизація всюди і вона дешева, людський досвід стає рідкісним і цінним. Ми бачимо все це навколо нас. Наприклад, ціна записаної музики зменшена до нуля, а бізнес ґастролей живої музики стрімко зростає. Або: вартість звичайної кави падає, а ринок кави для гурманів, ручної роботи, зростає. Ця тенденція поширюватиметься на інші сектори економіки та споживачів.
По-четверте, так само, як більшість з нас має роботу, яка 100 років тому ще навіть не була винайдена, те саме буде слушним і через 100 років. Ми поняття не маємо, що зі себе становитимуть ці робочі місця, але я впевнений, що їх буде дуже багато.
Доводити, що величезна кількість людей буде позбавлена праці, але ми нічого не знайдемо для них, означає, що ми драматично обмежуємо людську креативність. А я вірю в людську креативність і впевнений у ній.
Автор є співзасновником Andreessen Horowitz і Netscape
Marc Andreessen
Robots will not eat the jobs but will unleash our creativity
Financial Times, 23.06.2014
Зреферував Михайло Мишкало
