Виборці!

Наспів час виборів до сойму краєвого.

З волї Найяснїйшого Монарха селяне галицкі мають вибрати 74 послів таких, котрі 6и сміло і бодро боронили прав стану селяньского.

Ви-ж селяне рускі маєте вибрати 48 послів, котрі би не тілько щиро і сміло боронили прав селяньства, але і прав народу руского в Галичинї.

Важна се хвиля!

Посли, котрих тепер виберете до сойму краєвого у Львові, будуть там засїдати через лїт шість, будуть видавати нові закони краєві, будуть завідувати грошем краєвим, котрий ви складаєте яко додаток краєвий до податків безпосередних.

Побіч 74 послів селяньских засядуть в соймі краєвім ще і:

44 послів з більших посїлостей.

20 послів із більших міст,

3 посли від купців,

2 ректори обох университетів в краю,

3 владики рускі,

4 владики польскі і 1 владика вірменьскій.

Всїх не-селяньских послів буде 77. Як би селяне цілого краю вибрали добрих своїх послів, людей щирих для селян і людей певних, то их (74) посли з владиками мали-б вже перевагу в соймі і не допустили-би, щоби селянам сталась яка-небудь кривда, або щоби гріш краєвий марновано.

З того і зрозумієте, що виборцям селяньским не вільно вибирати до сойму людей таких, котрі би справ селяньских боронити не схотїли, не змогли, або не зуміли.

Коли перед 28 лїтами першій раз вибирано послів до сойму краєвого, то селяне лучше дбали о интерес свій і клали на послів селян, священиків, або таких людей світских, котрі з ними вірно держали, а справ их крїпко і сміло боронили. Русини самі мали тогдї 48 послів своїх, а побіч них сидїло в соймі і кільканацять селян мазурских.

Пізнїйше йшло чим-раз гірше, селяне легковажили собі вибори до сойму краєвого і сталось так, що в послїднім соймі послів руских з владиками було ледви 13, а мазура-селянина не було нї одного. За то засїло на крїслах посольских сойму краєвого над 80 послів з більших посїлостей, хотяй им з волї Монарха належиться лишь 44 крїсел посольских.

Малій горстці послів селяньских трудно було боронити справ селяньских, трудно було боронити прав народу руского. Іх голос був за слабий.

Тому то і сталось, що з сойму краєвого виходили закони, не схожі з интересами селяньства, не схожі з интересами народу руского, а додатки краєві, збільшаючись з року на рік, зросли аж до високости 35 кр. від гульдена податків безпосередних.

Нинї наспів час направити все занедбане.

Не тілько селяне рускі, але і селяне мазурскі і міста галицкі рушились і обізвались за собою голоснїйше. А всї они сказали собі: Досить тої роботи! Ми не дамо себе заступати тим, що нам нагадуються на послів, а виберемо собі скрізь по цілім краю людей своїх, котрих знаємо, котрим віримо, котрі потреби селяньства розуміють і справи сел і місточок не зрадять.

Най сойм, держава і наш Найяснїйшій Монарх довідаються з уст нових наших послів, що нас болить, що нам допікає, що треба усунути, що направити і що зробити, щоби селянам і маломіщанам галицким було легше жити.

Нинї по цілім краю пійшов такій голос, щоби селяне вибирали послами селян або людей, котрим біда селяньства лежить горячо на серци, а рускі виборці сказали собі, що треба до сейму увести більше послів руских, бо рускій нарід має богато потреб духових, котрих доси в соймі не полагоджено.

Край наш єсть хлїборобний, промисл у нас малий, торговля невеличка, та ще навіть не в наших руках. Землї у нас досить, бо 13 миліонів моргів, але земля та при лихій господарці видає мало плодів. Всего збіжа маємо в середнім році не більше, як 10 миліонів сотнарів метричних, а бульби до 30. Як би добра господарка, як би по школах рільничих селяне могли приучуватись умної господарки, як би мали своє товариство господарске, склади з добрим насїнєм та навозами всякого роду; як би поле по дреновано, сїножати посправляно, рїки управильнено та огреблено; як би розведено більше управу пашних рослин, садівництво та пчільництво, і то і селяньство наше і край цілий стали-би богатшими.

Селянам гірко жити! Один морг поля приносить им на рік ледви 3 зр. чистого пожитку. Худоби мало і худоба наша мизерна. На 1000 людей припадає ледви 500 штук, а по инших краях припадає мало не дві на голову. Стаєн розплодових невеличке число, паша лиха, молочного пожитку не богато, а сировиці трудно нам якось допроситись, хоч Бог край наш поблагословив солею.

Кождого року панують у нас страшні передновки, мясної страви людей не бачать, жиють мукою та бульбою. На одну голову в краю припадає в році яко страви 114 кильограмів збіжа і 300 кильограмів бульби. То пересїчно. А щож сказати про людей біднїйших? Не диво про-то, що при недостаточній, лихій і ледви посоленій страві панують у нас рік-річно страшні пошести, що молоде поколїнє хирлявіє, що смертельність єсть дуже значна, а вік людей короткій.

При всїм тим земля наша дуже обдовжена. В 1887 р. тяжило на панскій земли 200, на селяньскій до 100 миліонів довгу. На одну голову припадало вже 60 зр. довгу.

За довгами йдуть у нас лицитації, людям буває що раз тїснїйше, а найбільше лихо в тім, що чужина закуповує землю. В цілім краю єсть ледви 7.000 господарів таких, що мають по 30 моргів землї в своїх руках. Коли перед 25 роками ледви 64 сел було в руках не-христіяньских, то нинї их над 500. Люде виселяються до Америки, до Россії і на Молдаву. Плата робітників дуже низька. Готового гроша так мало, що як-би ним подїлити всїх жителїв Галичини по рівній части, то кождий дістав-би ледви 13 зр.

Всякій з нас знає також, що податки ростуть з кождим роком. Край наш платить що року 48 миліонів податків державних, а 12 миліонів зр. всяких додатків податкових. На голову припадає мало не 10 зр., а хлїбороб з чистого доходу свого віддає пяту часть на податки.

Ми розуміємо, що держава наша — та ще під теперїшний час — потребує гроша, але ми би хотїли, щоб податки були на всїх жителїв краю і держави роздїлені в рівнїйшій мірї. Ми думаємо над тим, чи не було-б справедливійше, щоб податок грунтовий замінити на доходовий, чи не було-б на часї оподаткувати збиток і капитали, чи не лучше було-би завести податок прогресивний. Бідним людям була-б від того велика поміч. і хоч ми знаємо, що богато сих справ належить до ради віденьскої, то таки єсьмо пересвідчені, що сойм наш, а в тім соймі посли селяньскі мають обовязок о все то упімнутись і за добром краю постояти твердо.

Та чи одна така справа, за котрою годилось-би всему соймови піднести голос? Господарка полева не оплачуєсь не тілько длятого, що ми ґаздуємо по старому, що податок грунтовий високій, але і длятого, що ціни збіжа у нас мали через довіз заграничний, а мита граничного діждатись нам годї. Рїки наші забирають нам землю й збіже, а на управильненє их дано нам в послїдних трох лїтах ледви 1½ миліона зр. Хати наші нуждені оподатковані, як які палати. Промисл домашний криєся перед податком заробковим, ремісники наші не мають де научитись умного ремесла, бо фахових шкіл мало, а з фондів державних не дано нам доси на двигненє промислу нї зломаного гроша. Тілько всего, що сойм в послїдних роках почав дещо ложити на дрібний промисл.

В найновійших часах оподатковано у нас нафту, предмет, без котрого годї обійтись в житю щоденнім; оподатковано і спиритус, одинокій промисл краєвий, а сойм не мав на стілько сили, щоб тому опертися.

Всякій процес у нас коштовний і тягнесь лїтами з шкодою сторін; екзекуції дуже тяжкі, посмертщина дорога, всякі такси високі і неусталені, кредиту дешевого нема, а додатки краєві ростуть, бо автономія наша дуже дорога.

В 1888 р. доходи краєві виносили 890.000 зр., розходів було на 4,417.000 зр. а недобір: 3,527.000 зр. покрито додатком краєвим в високости 31 кр. від гульдена податків безпосередних. В 1889 р. зменшився дохід краєвий на 435.000 зр., розходів було на 4,038.000 зр., недобору 3,603.000 зр., а додаток краєвий виріс до 35 кр. від гульдена.

Ради повітові коштують нас річно, легко рахуючи, 1,050.000 зр., мало що не тілько, що ціла администрація державна в краю нашім (1,501.000 зр.). На удержанє урядників рад повітових ложимо рік-річно 270 до 300 тисячів золотих, коли на школи народні йде лиш 264.000 зр., а на школи фахові і промисл 90.000 зр.

Рада повітова у всхідній Галичинї коштує річно 3 і 4.000 зр., а додаток повітовий сягає місцями до 20 кр. від гульдена податків безпосередних. і дороги будуються якось коштовно, бо один кильометр дороги краєвої стоїть нас 390 зр., коли кильометр дороги державної коштує лиш 330 зр.

На сплату довгів краєвихь йде річно 7% з фондів краєвих, а довги будуть рости, як зросте автономія бюрократична.

Писарї громадскі коштують нинї над 1 миліон зр., а як настануть писарї испитовані, то тягар той подвоїться. А що-ж сказати о других тягарах громадских, о всяких конкуренцийних налогах, о прикрих обовязках шарваркових нового закона дорогового?

А мимо всїх тих тягарів державних, краєвих, повітових, громадских і конкуренційних не слїдно, щоб просвіта ширилась по краю нашім. На 6 миліонів жителїв числимо над 1 миліон письменних. На 6.000 громад маємо ледви 3.000 шкіл народних та і з тих 2.400 єсть одноклясових. З 600.000 дїтей, обовязаних до щоденної науки, ходить до школи ледви половина.

В школах народних на Руси учать більше язиків краєвих, як щоб подавано науку. А тимчасом школа народна повинна бути виключно національною. Плян науковий не єсть так практичний, як би повинен бути в краю хлїборобнім і дрібно-промисловім. На то нарїкано нераз і в соймі і прилюдно. Учителї в школах руских дуже часто не уміють язика руского. Церков має за мало права до школи, а дїти ховаються за надто здалека від неї. Для образованя учителїв не маємо нї одної семинарії учительскої рускої. Коли, приміром сказавши, на Шлезку для 1400 учеників єсть 6 гимназій, то ми Русини для 2000 учеників маємо лишь одну гимназію руску у Львові і з бідою одну паралельну клясу в Перемишли. Видїлові школи всї польскі. На университетї дві катедри рускі і дві суплентури. В судах і урядах не має наш язик природних своїх прав, бо давнїйші постанови цісарскі і розпорядженя министерскі стратили нинї вагу свою. По урядах автономичних ще гірше. На Русинів за письма рускі накладаються кари грошеві. О руске письмо треба вести процеси аж в найвисшім судї державнім. і коли всї народи австрійскі тїшаться правами націоналними, ми одні найбільше упослїджені. Не все ми тут розказали, що нас болить, що нас кривдить і чого нам треба. Але з сказаного зрозуміє кождий, що новий сойм мусить взятись з всею силою і охотою до того, щоби не тілько подбати о долю селян і міщан, але щоб і духові потреби народу руского заспокоїти. До того маємо боже, людске і конституційне право на нашій земли. Без того буде в нашім краю чим раз гірше. Посли наші мусять про-то дбати о господарство та ремесло, о зменшенє і рівномірне розложенє тягарів, о дешевий кредит, пощадні екзекуції, скороченє процесів, о дешевшу і не бюрократичну автономію, о ощадности в господарці краєвій, о національну і религійну школу, о рускі видїлові і середні школи, о рускій язик і руске письмо в судах і урядах — в загалї посли наші мусять подбати, щоби в краю запанував гаразд, щоб була любов межи верствами суспільними, і любов межи обома народами, заселяючими край.

Селян і міщан уважаємо основою сили народу. То скарб, від котрого залежить будучність наша, то корїнь дерева народного.

Не перечимо, що доси в соймі краєвім хвилями були благородні змаганя до поправи биту двох низших верств. В найновійших часах двигненє промислу сталось окликом часу. Але не можна не сказати, щоби сойм заходився пильно і всесторонно коло двигненя хлїборобів.

Длятого треба до того сойму увести щирих, розумних і розважних заступників селян і міщан, котрі би передовсїм занялись долею хлїборобів і дрібних промисловців. А з огляду на духові і національні потреби народу руского треба до нового сойму впровадити щирих і ревних патріотів руских, люблячих народність свою і свою церков.

Виборці!

Не добираємо шумних слів, щоб вас загрїти до недалеких виборів. Ви розумієте, що тут ходить о ваш интерес і о интерес народу руского. За чужим не посягаємо, але за права свої постоїмо крїпко! Длятого чесні виборці рускі: Для Добра вашого власного, для добра народу руского, для добра краю і держави віддайте голоси ваші лиш на тих людей правих і честних, на котрих ви самі в комитетах повітових руских згодилися, і котрих вибирати поручає вам головний комитет у Львові.

Справа наша добра і свята. Дїлови нашому благословить сам Бог, бо дїло наше не хоче нїчиєї кривди, хоче всїм рівного права і рівного добра.

Приступайте до голосованя з рукою на серци, не дїлїться селяне, не давайтесь на хитру і лукаву підмову, слухайте лиш вашої совісти і голосу братів ваших з центрального руского комитету!

Тяміть, що аж за 6 лїт прийде знов час нових виборів до сойму краєвого.

Най нї один голос не упаде на чоловіка селянам і справі рускій противного. Бережіть честь имени руского і вірте, що побіда наша!

З Богом рускі виборці на добре дїло на гаразд рускому народови і на єгo славу!

У Львові 24 н. ст. червня 1889.

Від Руского центрального комитету виборчого.

Теофиль Бережницкій, предсїдатель.

Д-р Олексан. Огоновскій, Богдан Дїдицкій, заступники предсїдателя.

Д-р Иван Лїтиньскій, Д-р Кость Левицкій, секретар.

[Дѣло]