Фінляндизація

Фінляндизація України має гіркий присмак колосальної поступки перед Путіним

Фінляндія є моделлю. Країна, яка змогла зберегти свої внутрішні свободи та суверенітет, але змушена була впродовж 40 років обмежувати свою свободу дій у зовнішній сфері. Кожна країна, оточена більшими за розміром ворогами, має лише два способи вижити: зайняти максимально войовничу позицію чи провадити хитру політику домовленостей і балансів. Якщо Ізраїль є зразком войовничого виживання, Фінляндія під час холодної війни є добрим прикладом другого способу.

Сформулював ці ідеї американський політолог німецького походження Ганс Моргентау (1904-1980), який вважається засновником реалістичної школи у міжнародних відносинах. Фінська модель, як реалістична адаптація до ворожого міжнародного контексту, розглядалася політиками та політологами-ідеалістами, які зазвичай є найбільш непоступливими суворими воїнами, як форма замирення і капітуляції перед Радянським Союзом.

Зараз Обама запропонував Польщу як модель перехідного періоду для України, але у всіх державних канцеляріях витає ідея фінської моделі, запропонована на початку цієї кризи двома реалістами: Збіґнєвом Бжезінським, який був радником з національної безпеки президента Картера, і Брентом Скоукрофтом, який займав ідентичний пост під час президентства Форда і Буша-старшого.

Як і в часи "холодної війни", фінська модель для України має гіркий присмак колосальної поступки перед Путіним, але немає жодної ознаки іншої політики, яка би привела до повернення Криму і відходу проросійських нерегулярних військ зі східних областей, які межують з Росією. Навпаки, укріплюються зони воєнного конфлікту, і новій українській владі, вже леґітимізованій виборами, не вдається взяти під свій контроль усю країну. Ймовірно, лише прямі переговори між Києвом і Москвою можуть привести до виводу проросійських парамілітарних угруповань, які просочуються через кордон при сприянні російських властей і секретних служб.  

Новообраний президент Петро Порошенко знає, що його країна не захищена парасолькою НАТО.  Він також знає, що західні, головним чином європейські, інтереси підтримують фінляндизацію, бо Камерон не кине напризволяще Сіті з його олігархами, Олланд не відмовиться від своїх військових контрактів з Москвою, а Меркель не погодиться на те, аби вся Центральна Європа наступної зими залишилася без опалення. Тож йому належить розсудливо домовитися про умови якнайменш болісної фінляндизації, яка дозволить Україні принаймні повернути собі всі східні області, навіть якщо з Кримом це буде неможливо, і ґарантує їй внутрішні суверенітет та свободу,  попри те, що вона змушена буде наразі відмовитися від вступу в ЄУ та НАТО. Таким чином вдасться уникнути холодної війни, хоча буде Фінляндія ХХІ століття між путінською Росією та Північноатлантичним альянсом.

Luís Bassets
Finlandización
El País, 09.06.2014
Зреферувала Галина Грабовська